Запоріжжя-Кам'янське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Запоріжжя-Кам'янське

Верхівцеве — Дніпро
Придніпровська залізниця
Дніпровська дирекція
Кам'янське

Баглій.JPG
Колишня назва станції до 23 березня 2017 року
Train station (Kamianske).jpg
Вокзал станції Запоріжжя-Кам'янське
у 19201930 роках
48°28′55″ пн. ш. 34°38′48″ сх. д. / 48.48194° пн. ш. 34.64667° сх. д. / 48.48194; 34.64667Координати: 48°28′55″ пн. ш. 34°38′48″ сх. д. / 48.48194° пн. ш. 34.64667° сх. д. / 48.48194; 34.64667
Дата відкриття 30 травня
Рік відкриття 1884 (135 років)
Попередня назва Запоріжжя, Баглій
Колій >15
Платформ 2
Тип платформ(и) 1 берегова,
1 острівна
Форма платформи пряма
Вулиця Січеславський шлях
Пересадка на трамвай № 2
Відстань до Києва, км 485
Відстань до Дніпра, км 33
Код станції 456007 ?
Код «Експрес-3» 2210768 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро
Супутні послуги Автобус  Таксі Таксофон
Запоріжжя-Кам'янське. Карта розташування: Дніпропетровська область
Запоріжжя-Кам'янське
Запоріжжя-Кам'янське

Запорíжжя-Кáм'янське (до 1924 року — Запоріжжя, у 19242017 — Баглій) — вантажна станція першого класу Дніпровської дирекції Придніпровської залізниці.

Розташована у місті Кам'янському Дніпропетровської області між станціями Кам'янське-Пасажирське (4 км) та Сухачівка (15 км).

Історія[ред. | ред. код]

Станцію Запоріжжя-Кам'янське споруджено при прокладанні першої ділянки новозбудованої Катерининської залізниці та урочисто відкрито 18 (30) травня 1884 року[1]. У складі Катерининської залізниці було побудовано Кам'янську гілку — від станції Запоріжжя (нині — Запоріжжя-Кам'янське) до шпалопросочувального заводу на березі Дніпра, при станції Тритузна. У 1892 році цей шпалопросочувальний завод було перенесено на станцію Кайдацька біля Катеринослава. Саме ці місця у 1887 році обрало для будівництва свого заводу новостворене, завдяки іноземному капіталу, Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство. Через два роки завод розпочав роботу, а напередодні Першої світової війни він став найпотужнішим металургійним підприємством.

Сусіднє Кам'янське (тоді ще давнє козацьке село) у 1913 році мало вже 40 тисяч населення, а 1917 року — 60 тисяч, чим перевершило більшість повітових центрів і наблизилося до невеликих губернських. У цьому ж році, за Тимчасового уряду, воно нарешті отримало статус міста. Потім настане чад, кров, голод і руїна громадянської війни, але місто Кам'янське відродилося. У 1930-ті роки воно отримає дещо кострубату, але ідейно витриману назву — Дніпродзержинськ. Безперечно, заслуговувало на увагу й ті 12 верст колії, завдяки яким народилося це потужне місто. Головна лінія залізниці проходить у цій місцевості по дніпровсько-сурському водоподілу, де різниця висот із берегом Дніпра складає близько 120 метрів. Саме це змусило вдатись до такого розвитку траси — з романківським тупиком, де потяги змінювали напрямок руху. Це було незручно і навіть призводило до аварій.

У теперішні часи заведено пов'язувати слова «Запоріжжя», «запорізький» із містом Запоріжжям або Запорізькою областю, забуваючи при цьому, що місто це до 1921 року звалося Олександрівськ, а його область утворена лише 1939 року. Історично ж Запоріжжя — це землі запорозьких козаків, що простягалися колись від Південного Бугу до Кальміусу, від Орелі до самих дніпровських низів. Коли будувалася залізниця, пам'ять про козацькі часи ще добре зберігалася у краї. Від зруйнування Січі тих людей відділяло трохи понад сто років — це менше, ніж на теперішній час відділяє від них самих. І де, як не в самому серці запорізького краю, було виникнути станції з такою назвою. Навіть більше, у громадянську війну був період, коли вся Катерининська залізниця офіційно називалася Запорізькою — під час гетьманату Скоропадського.

На старих фото є можливість побачити прекрасний кам'яний вокзал у неороманському стилі. Проте з невідомих причин до нас дійшли лише стіни першого поверху будівлі. Нині вони гладко тиньковані, а перед цим — верогідно, із 1960-х років — були обкладені керамічною пліткою - «кабанчиком». За цим проектом на Катерининській залізниці було збудовано декілька вокзалів. За цим проектом побудована низка вокзалів Катерининської залізниці.

Кам'янською гілкою перевозились тільки вантажі, регулярного пасажирського руху нею не було. На вокзал і з вокзалу пасажирів доправляли візники, розцінки яких під час осіннього та весняного бездоріжжя були вищими.

Як вже зазначалося, у 1921 році місто Олександрівськ було перейменоване на Запоріжжя. Проте його залізничні станції лишалися зі старою назвою. Перейменували їх лише через три роки. А станцію Запоріжжя, що біля Кам'янського, 1924 року вирішили назвати на честь революціонера, комісара Гаврила Баглія — одного з перших радянських керівників залізниці.

Місцевим вокзалом станція слугувала 81 рік, аж до побудови Дніпродзержинська-Пасажирського (нині — Кам'янське-Пасажирське) у 1965 році[2].

23 березня 2017 року станція отримала сучасну назву[3].

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

На станції зупиняються приміські електропоїзди у напрямках Дніпра, Кривого Рогу та П'ятихаток.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.11.2019) Page white excel.png(рос.) Архівовано з першоджерела 05.11.2019.
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР : справочник : в 2 кн. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)