Зарицький Петро Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зарицький Петро Анатолійович
Zarytski Petro.jpg
Петро Зарицький
Народився 12 червня 1957(1957-06-12) (61 рік)
с. Сокілець, Козятинський район Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання с. Сокілець Вінницька область
Діяльність Українська література
Відомий завдяки поет, прозаїк
Нагороди

Зари́цький Петро́ Анато́лійович (нар.12 червня 1957(19570612), с. Сокілець, Козятинський район, Вінницька область — український поет і прозаїк. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України (2004).[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 червня 1957 р. у с. Сокілець, Козятинського району Вінницької області у селянській родині. З раннього дитинства виростав без батька, сезонно підробляючи у місцевому радгоспі «Сигнал». Освіту здобував у восьмирічці сусіднього с. Титусівка, середній школі № 1 м. Козятин. Отримавши середню освіту в 1975 р., закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1980) за фахом агронома. До призова у військо кілька місяців працював головним агрономом колгоспу «Радянська Україна» с. Зозулинці та с. Тернівка, а також заступником голови правління колгоспу с. Махаринці на Козятинщині. Строкову службу проходив у військах Протиповітряної оборони. Останнє військове звання «капітан запасу». Після демобілізації був головним агрономом колгоспу ім. Т. Шевченка у с. Тернівка та заступником голови правління колгоспу ім. Леніна с. Махаринці Козятинського району. В трудовій біографії також — робота інструктором та завідуючим організаційним відділом Козятинського райкому комсомолу, інструктором та секретарем Козятинського райкому Компартії України. У 1990 р. закінчив факультет журналістики Київського інституту політології і соціального управління та майже п'ятнадцять років перебував на журналістській роботі — завідуючим відділом, а згодом й заступником редактора районної газети «Вісник Козятинщини».[2]

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перші публікація віршів у районній газеті «Жовтневі зорі» ще у шкільні роки. З часом друкується у журналах «Ранок», «Дніпро», «Перець», альманахах «Вітрила», «Горизонт», колективних збірниках «Стоголосся», «Краса України — Поділля», «Квіт подільського слова», «Різдво в українській поезії» та ін. Творчість журналіста і поета пронизана сповідальним болем за долю села та його людей, з якими тісно переплелось особисте життя. Нариси та літературознавчі розвідки про письменника друкувались у газетах «Комсомольське плем'я», «Вінницька правда», «Комсомольское знамя», «Літературна Україна» та в інших періодичних виданнях.

« Кращі вірші Петра Зарицького нагадують галерею фресок, на яких людські долі змальовано глибоко та відверто, що мають усі шанси стати помітним явищем у літературі... »

Володимир Рабенчук[3]

У творчому доробку поета поетичні збірки:

  • «Біографія зернини» (1988);
  • «Кароліна» (2001);
  • «Білий димар» (2007);
  • «Діти чорноземів» (2008);
  • «Молитва за ближнього» (2013);
  • «Веремія» (2015);
  • «Мамина хустка» (2017).

Плідно працює в публіцистиці та художній прозі, готуючи до друку книги нарисів і оповідань.[4]

Премії[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Обкладинка книги «Білий димар», 2007 
Обкладинка книги «Діти чорноземів», 2008 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 169.
  2. Біографія П. А. Зарицького на сайті Вінницької організації НСПУ «Краснослов»
  3. Цит. по: Зарицький Петро Анатолійович (довідка) // Вінниця журналістська: довідник / ВОО НСЖУ; автор-упоряд. Володимир Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 83.
  4. Петро Зарицький // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця: ТОВ Консоль, 2010. — С. 127—140 : портр.
  5. Біографія П. А. Зарицького на сайті «Слово»
  6. Оголошені лауреати літературної премії ім. А. М'ястківського // Офіційний сайт Вінницької обласної організації НСПУ «Краснослов». — 2018. — 6 листопада.

Джерела і література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]