Заруба Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ві́ктор Миколайович Заруба
Народився 10 вересня 1957(1957-09-10) (60 років)
Наталівка Дніпропетровська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Дніпропетровськ
Діяльність історик права[d]
Сфера роботи історія, українознавство
Alma mater Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий ступінь доктор наук
Вчене звання професор
Заклад Національна Металургійна Академія України
Посада професор кафедри
Відомий завдяки: працям з історії українського козацтва та національної історіографії
Звання професор

Ві́ктор Микола́йович Зару́ба (* 10 вересня 1957) — український історик. Доктор історичних наук (з 2004). Професор (з 2005). Фахівець в галузі історії українського козацтва, української історіографії кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. та генеалогії українських еліт.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 10 вересня 1957 року у селі Наталівці Новопокровського (тепер Солонянського) району Дніпропетровської області в селянській родині. Середню освіту здобув у Наталівській восьмирічній школі (1965–1973) та  Новопокровській середній школі, яку закінчив  у 1975 р  із золотою медаллю.  У 1975 - 1980 рр. навчався на історичному факультеті Дніпропетровського державного університету (нині національний імені Олеся Гончара), котрий закінчив з відзнакою. У 2005 році дістав юридичну освіту, скінчивши Юридичну академію Міністерства внутрішніх справ України (теж з відзнакою) за спеціальністю «Правознавство».

           По закінченні університету  працював у сільській школі вчителем історії  (1980 – 1984),    старшим викладачем кафедри суспільних наук Дніпропетровського обласного інституту освіти, знову в середніх школах міста. Від 2000 року у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (до 2002 р. Дніпропетровський юридичний інститут; впродовж 2002 – 2005 рр. Юридична академія МВС). Доцент кафедри загальноправових дисциплін (2000–2002); виконуючий обов`язки та начальник  кафедри теорії та історії держави і права (2002 – 2006); професор кафедри українознавства (2006–2008); завідувач  кафедри історії держави і права (2008 – 2012). Викладав історію держави і права України,  теорію держави і права, історію сучасного світу, історію України.    

           Підготував кілька підручників та навчальних посібників: «Історія України (з прадавніх часів до 1917 р.). (Дн-к., 1994. – Т.1. 192 с.; Т.-2, 182 с.; співавтор М. М. Лисенко). «Історія України (з прадавніх часів до кінця ХV ст). Навчальний посібник  для 7  класу (Дн-к, 2001. – 184 с.)»; «Історія України ( ХVІ - ХVІІІ ст). Навчальний посібник  для  8 класу (Дн-к, 2001. – 224 с.)»; «Історія України (з найдавніших часів до сьогодення). Навчальний посібник для абітурієнтів (Дн-к, 2005. – 418 с.; співавтор)»; «Руська Правда. Семінар-практикум. Навчальний посібник. (Дн-к, 2005. – 96 с.); «Історія держави і права України.(К., 2005. – 224 с.)»;  «Історія держави і права України. Навчальний посібник (К., 2006. – 416 с.)»; «Держава і право Київської та Галицько-Волинської Русі (кінець VІІ – початок ХІV ст). Навчальний посібник (К., 2007. – 126 с.)». «Історія сучасного світу. Навчальний посібник. (Дн-к, 2007. –  285 с.; співавтор)».   

З квітня 2012 р. працює професором кафедри документознавства та інформаційної діяльності гуманітарного факультету Національної Металургійної академії України. Викладає правознавчі дисципліни, а також документознавство, архівознавство, історію державних установ в Україні.   

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Ще в студентські  роки  почав займатися науковою працею під керівництвом професора М. П. Ковальського, спеціалізуючись  в царині джерелознавства історії українського козацтва: у 1976 р. опублікував  першу наукову статтю присвячену історії фортеці Кодак, а в 1980 р.  захистив  дипломну працю «Україна часів Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького в нотатках чужинців».  'Впродовж 1984 – 1987 рр. навчався в аспірантурі ДДУ, де  під керівництвом  доктора історичних  наук професора Д. П. Пойди розпочав досліджувати проблему українсько – турецько – татарських відносин в другій половині ХVІІ ст. 4 травня 1999 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук в Інституті українознавства ім. Івана Крип’якевича Національної академії наук України (м. Львів) за темою:'«Синявський Антін Степанович: життя, наукова та громадська діяльність (1866–1951)»[1]', а 25 травня 2004 р. там же дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за темою' «Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті XVII століття»[2]. Науковим керівником обох досліджень виступив доктор історичних наук, професор, академік НАН України Я. Д.  Ісаєвич.' Автор 10 монографій, 5 підручників, 10 окремих книг з історії України, історіографії, історії держави та права України. Бере участь у наукових конференціях та симпозиумах, у діяльності  наукових історичних товариств,  у роботі  редколегій наукових часописів. Творчий доробок  складає  більше 300 наукових праць, виступів, відгуків, опонувань. Провідними темами дослідницьких зацікавлень є історія українського козацтва, національна історіографія, суспільно-політичні рухи кінця ХІХ–початку ХХ ст., а також методика викладання історії в середній та вищій школах. Головні наукові пріоритети належать розробці основних положень теорії наукової школи в українській історіографії, у дослідженні біографістики, персоналістики,  теоретичного і практичного доробку Д. І. Яворницького, М. С. Грушевського, М. Є. Слабченка, А. С. Синявського, наукових шкіл В. Б. Антоновича та М. С. Грушевського, у вивченні персонального складу та соціального значення українських еліт (козацької старшини Гетьманщини, дворянства Катеринославської губернії), полково-сотенного устрою Гетьманщини, у визначенні ролі та місця козацького війська в перебігу подій української історії ХVІІ – ХVІІІ століть. Науковий доробок має високий рівень індексу посилань.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648 – 1782 рр. – Дн-к: Ліра, 2007. – 380 с., іл
  • Антін Синявський: життя, наукова та громадська діяльність. – Дн-к: Ліра – ЮА МВС, 2003. – 264 с.
  • Архів Іллі Новицького. Опис колекції документів останньої чверті XVII століття. – Дн-к: ЮА МВС, 2004. – 140 с.
  • Дворяне Екатеринославской губернии. – Дніпро: Ліра, 2016. – 560 с., іл.
  • З вірою в українську справу: А. С. Синявський. –  Київ: Либідь, 1993. –  142 с.
  • Історик держави і права України академік М. Є. Слабченко (1882– 1952). – Дн-к:  Ліра, 2004 . –  456 с.
  • Кодак. Нарис історії фортеці. – Дн-к: ЮА МВС, 2004. – 40 с.
  • Козацька старшина гетьманської України: персональний склад та родинні зв’язки (1648 – 1782). – Дн-к: Ліра, 2011. – 932 с.
  • Михайло Слабченко в епістолярній та мемуарній спадщині. – Дн-к: ЮА  МВС, 2004. – 354 с.
  • Наталівка – село на Україні. Історичні нариси. – Дн-к: Ліра, 2013. – 236 с., іл.
  • Постаті / Студії з історії України. Книга друга. –  Дн-к: Україна, 1993. – 261 с.
  • Придніпровський край. Опис поселень Катеринославського повіту. – Дніпро: Ліра, 2016. – 108 с., іл.
  • Синявський А. С. Нарис життя і творчості. – Дн-к: Друкар, 1998. – 20 с.
  • Слабченко Михайло Єлисейович. Біобібліографія. – Дн-к: ЮА МВС, 2003. – 60 с.
  • Студії з історії України. Книга перша –  Київ: Освіта, 1993. –  190 с. 
  • Українська метрика / Студії з історії України. Книга третя. – Дніпро: Ліра, 2016. – 260 с., іл.
  • Украинское казацкое войско в борьбе с турецко-татарской агрессией (последняя четверть ХVII в.). –  Харьков: Основа, 1993. – 168 с.
  • Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті XVII століття. – Дн-к: Ліра ЛТД – ЮА МВС, 2003. – 464 с.
  • Фортеця над Кодацьким порогом. – Дн-к: Ліра, 2013. – 60 с., іл.
  • Чигиринські походи. Хроніка подій російсько-турецької війни 1677 – 1678 рр. – Дн-к: Ліра, 2013. – 346 с., іл.
  • Яворницький Дмитро Іванович (1855– 1940): Біобібліографія (До 150-річчя від дня народження та у 65-ліття смерті). – Дн-к: ДДУВС, 2005. – 72 с.
  • Огляд історії вивчення українського права. — Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2010. — № 3. — С. 61 −69. ([1]).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Заруба Віктор Миколайович: Бібліографія (до 50-річчя від дня народження та у 30-ліття праці). — Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2007. — 52 с.