Зарубки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шрифт без зарубок
Шрифт із зарубками (виділені червоним)
Викружка

Зарубки, серифи (англ. serif) в антиквових шрифтах — короткий, зазвичай перпендикулярний штрих на кінці символа, з якого починається та яким закінчується основний штрих знака. Це одна з основних ознак шрифтової форми. Згідно із загальноприйнятою думкою, зарубки направляють рух очей вздовж рядків при читанні великих масивів друкованого тексту. Вони сприяють поєднанню літер у єдину лінію, полегшуючи візуальне сприйняття та зручнопрочитність тексту. Зарубки мають велике значення в формотворенні рисунка шрифтів і їхніх декоративних якостей.

Класифікація зарубок[ред. | ред. код]

  • за формою (трикутні, прямокутні/брускові, волосні, закруглені, шипоподібні)
  • за направленістю (горизонтально та вертикально направлені)
  • за ритмічним розташуванням (однобокі та двобокі)
  • за складністю (прості та декоративні)[1][2]

Зарубки можуть бути скругленими в місці сполучення з основним штрихом (англ. adnate serif), а можуть поєднуватися під кутом і без закруглення (англ. abrupt serif). Шрифт без зарубок називається «sans serif» чи «sans-serif» (від фр. sans — «без»). У деяких типографічних джерелах шрифт без зарубок називають гротесковим (рубленим) чи готичним, а шрифт із зарубками — романським.

Шрифти з зарубками широко використовуються в книгах, газетах та інших друкованих виданнях, які використовують класичний типографічний шрифт.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Издательский словарь // Издательский словарь-справочник: [электрон. изд.] / А. Э. Мильчин. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: ОЛМА-Пресс, 2006. (рос.)
  2. ГОСТ 3489.1—71 (рос.)
  3. Зачем нужны засечки? — Каталог шрифтов. (рос.)