Зарудний Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Іванович Зарудний
Сергій Іванович Зарудний
Портрет Сергія Івановича Зарудного

Сенатор
Час на посаді:
1869 — 1887

Народився29 березня (10 квітня) 1821
Колодязне, Російська імперія[1]
Помер30 грудня 1887 (11 січня 1888) (66 років)
Ніцца
ГромадянствоFlag of Russia.svg Російська імперія
Національністьукраїнець
ОсвітаХарківський університет
БатькоІван Андрійович Зарудний
МатиВарвара Михайлівна
(при народженні Куликовська)
ДружинаЗоя Олександрівна
(при народженні Мяснова)
ДітиОлександр, Сергій (1866), Іван, Марія, Катерина, Анастасія, Зоя, Варвара
РідняЗарудні
БратиЗарудний Митрофан Іванович
Професіядержавний діяч
Званнятаємний радник
Релігіяправославний християнин

Зарудний Сергій Іванович (17 (29) березня 1821 року, с. Колодязне Куп'янського повіту Харківської губернії (тепер Дворічанського району Харківської, області)[2] — 18 (30) грудня 1887 року, поблизу Ніцци) — державний діяч Російської імперії.

Походження[ред. | ред. код]

Сергій Іванович Зарудний народився в родині поручника артилерії у відставці Івана Андрійовича (пр. 17901810 — ?) і Варвари Михайлівни[3]. Ця гілка українського козацького старшинського шляхетського роду Зарудних згадується з XVII століття і походить від Григорія Федоровича полкового осавула Миргородського козацького полку у 16881690 роках, та полкового судді того ж полку у 16901715 роках. Мати Сергія Івановича була донькою полковника Михайла Матвійовича Куликовського і походила зі слобідського козацького старшинського роду молдовського походження Куликовських. Перший з роду Куликовських на Слобідській Україні був Прокопій Куликовський, дворянин з оточування Молдовського князя Дмитра Кантеміра.

Життєопис[ред. | ред. код]

Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету (1842). Переїхав до Петербургу. У листопаді 1842 призначений юрисконсультом Міністерства юстиції. У 1857 призначений помічником статс-секретаря Державної ради. У 1858 перебував у закордонному відрядженні для ознайомлення із європейським досвідом судочинства. Займав важливі посади в Державній раді Російської імперії, зокрема, з 1865 статс-секретар департаменту законів. З 1869 сенатор. Активно брав участь в підготовці селянської (1861) і судової (1864) реформ. Таємний радник (1864).

Автор багатьох публікацій. Його праця «Судебные уставы с рассуждениями, на коих они основаны» (1866) широко використовувалась у практиці юстиції Російської імперії. Вільно володів італійською мовою. Відомий як перекладач творів А.Данте («Ад», 1887) та Ч.Беккаріа («О преступлениях и наказаних», 1879), а також творів російських поетів італійською.

Почесний мировий суддя Купʼянського повіту. Почесний член Московського юридичного товариства.

Родина[ред. | ред. код]

Сергій Іванович був одружений з Зоєю Олександрівною Мясновою, донькою титулярного радника. Родина мала дітей:

  • Олександр Сергійович Зарудний (? — 1908 — ?) — статський радник.
  • Сергій Сергійович Зарудний (1866 — 25 грудня 1898)
  • Іван Сергійович Зарудний — флотський лейтенант. Одружений з Оленою Павлівною Брюлловою.
  • Марія Сергіївна Гревс (? — 1885 -?) — одружена з Іваном Михайловичем Гревсом, статським радником і професором Імператорського Петербурзького університету .
  • Катерина Сергіївна Кавос (? — 1888 — ?) — художниця. З 1888 року одружена з Євгеном Цезарійовичем Кавосом, надвірним радником.
  • Анастасія Сергіївна
  • Зоя Сергіївна
  • Варвара Сергіївна Лисовська– одружена з Лисовським.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зарудный Сергей Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Юридична енциклопедія
  3. Модзалевскій В.Л. Малороссійскій Родословник. Том ІІ. Е-К. — Кіевъ : Типографія Т-ва Г.Л. Фронцкевичъ и Ко. Крещатикъ №42, 1910. — С. 313.(рос. дореф.)

Джерела[ред. | ред. код]