Зарівна Теодозія Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Теодозія Зарівна
Karpathian photo Zarivna.jpg
Народження 22 червня 1951(1951-06-22) (66 років)
  с. Ридодуби Чортківський район Тернопільська область Україна
Рід діяльності письменниця, театрознавець, журналіст
Жанр проза, поезія, документалістика

Теодозія Петрівна Зарівна (нар. 22 червня 1951, с. Ридодуби, Україна) — українська письменниця, театрознавець, журналіст. Членкиня НСПУ (1991).

Життєпис[ред.ред. код]

Теодозія Зарівна народилася 22 червня 1951 року Чортківського району Тернопільської області України.

Закінчила філологічний факультет Львівського університету (1973), Київського театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого(1979, нині університет театру, кіно і телебачення).

Від 1973 — працювала вчителькою у селах Джурин і Джуринська Слобідка Чортківського району; від 1979 — завідуюча репертуарної частини Київського академічного драматичного театру ім. І. Франка; від 1993 — коментатор, старший редактор Національної телерадіокомпанії України.

Від 2014 — головний редактор журналу «Київ».

Творчість[ред.ред. код]

Автор і ведуча багатьох циклових літературних та культурологічних програм («Літературна студія», «Основа», «Спочатку було слово», «Не хлібом єдиним…» тощо).

Учасник міжнародних літературних фестивалів: Бішкек (2008), Софія (2013), Кишинів (2014), Кременець (2014), Брно-Оломоуц-Прага (2016), Познань (2016 та 2017), Вільнюс (2017) та міжнародної наукової конференції у Брно (2015).

Переклала з польської пʹєсу Вєслава Мисливського «Реквієм для господині», вірші Уршулі Козьол, Марії Душки, Данути Бартош, Ю. Барана, С. Бараньчака, К. Бурната, К. Грензлера, П. Кущинського, Р. Мєчковського, Є. Б. Зімного, Т. Яструна.

З англійської переклала п’єсу Артура Міллера «Всі мої сини», прем’єра якої відбулася 12 липня 2017 року у Київському Національному академічному драматичному театрі ім. І.Франка.

Твори перекладалися англійською, німецькою, португальською, македонською, польською, чеською, російською та румунською мовами.

Твори

поезії:

  • «Мить і вічність» (1986),
  • «Дійство на крузі» (1991),
  • «Сторож покинутого краю» (1997),
  • «Сторож покинутого раю» (1997),
  • «З вітчизною у гербі» (2004),
  • «Провінційні розмисли» (2009),
  • «З попелу і металу» (2011),
  • «Poesias» (Бразилія, 2016).

прози:

п'єси:

  • «Я. М. Д., милістю Божою...»
  • «Сповідь для всіх»
  • «Театр» (переклад та інсценізація за мотивами однойменного роману С. Моема)

романи:

  • «Каміння, що росте крізь нас» (1999)
  • «Солом'яний вимір» (2001)
  • «Вербовая дощечка» (2008)
  • «Полювання на птахів небесних» (2014)

повісті:

  • «Дівчина з черешні» (2003)
  • «Озеро в тумані» (2006)
  • «Записи на подолку» (2010)

документальні фільми:

  • «Собор»
  • «Повернення Ольжича»
  • «Два життя Ірини Вільде»
  • «Дорога В′ячеслава Чорновола»
  • «Козацькому роду нема переводу… О.Ільченко»
  • «Орфей з Мар′янівки»
  • «Фатальна жінка Марко Вовчок»
  • «Обличчя свободи».

упорядник антологій журналу «Київ»:

  • Антологія оповідань «Замовляння крові» (2017),
  • Антологія поезії «Ущільнений простір» (2017).

Відзнаки[ред.ред. код]

  • Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ 1992 року — за книгу віршів «Дійство на крузі».
  • «Сторож покинутого раю» — найкраща поетична книга 1997 року за рейтингом журналу «Слово і час».
  • Перша премія журналу «Березіль» 1999 року — за роман «Каміння, що росте крізь нас…».
  • Друга премія журналу «Березіль» 2001 року — за роман «Солом′яний вирій».
  • Премія журналу «Кур′єр Кривбасу» 2003 року — за повість «Дівчинка з черешні».
  • Літературна премія імені Бориса Нечерди 2004 року — за книгу віршів «З вітчизною у гербі».
  • Перша премія журналу «Березіль» 2004 року — за роман «Полювання на птахів небесних».
  • Третя премія журналу «Березіль» 2006 року — за повість «Озеро в тумані».
  • Премія журналу «Кур′єр Кривбасу» 2006 року — за «Провінційні розмисли».
  • Роман «Вербовая дощечка» увійшов у топ-трійку найкращих книг 2008 року за рейтингом «ЛітАкценту».
  • Премія імені Володимира Свідзинського 2010 року — за книгу віршів «Провінційні розмисли».
  • Роман «Полювання на птахів небесних» увійшов у десятку найкращих книг року за рейтингом «Книжка року-2014».
  • Премія імені Дмитра Нитченка 2014 року — за популяризацію української літератури на телебаченні та в інших засобах масової інформації.
  • Премія «Ярославів вал» 2015 року — за роман Полювання на птахів небесних.
  • Премія імені Пантелеймона Куліша 2018 року за роман «Полювання на птахів небесних».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сходження на Кайзервальд. Видавництво Старого Лева. Процитовано 2017-12-24. 

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]