Зарічне (Лиманська міська громада)
смт Зарічне | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | ![]() | ||
Область | Донецька область | ||
Громада | Лиманська міська громада | ||
Код КОАТУУ: | 1423055700 | ||
Облікова картка | Зарічне | ||
Основні дані | |||
Статус | із 1938 року | ||
Площа | 8.47 км² | ||
Населення | ▼ 2571 (01.01.2017)[1] | ||
Густота | 303.6 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 84442—84443 | ||
Телефонний код | +380 6261 | ||
Географічні координати | 49°01′10″ пн. ш. 37°55′15″ сх. д. / 49.01944° пн. ш. 37.92083° сх. д.Координати: 49°01′10″ пн. ш. 37°55′15″ сх. д. / 49.01944° пн. ш. 37.92083° сх. д. | ||
Висота над рівнем моря | 71 м | ||
Водойма | р. Жеребець | ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Ямпіль | ||
До станції: | 10 км | ||
До обл. центру: | |||
- фізична: | 114,8 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 84450, смт Зарічне, пл. Гагаріна | ||
Карта | |||
|
Зарічне (до 1940 року — Попівка, у 1940—1964 роках — Кірове, у 1964—2016 роках — Кіровськ) — селище міського типу в Україні, в Лиманській міській територіальній громаді Донецької області.[2]
Розташоване на річці Жеребець за 115 км від Донецька.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Населений пункт виник 1734 р. шляхом об'єднання двох хуторів — Титарівка та Заборянівка. Перший хутір було засновано вихідцями із Київської та Полтавської губерній, другий — переселенцями із Ямполя.
1805 р. збудована Свято-Георгіївська церква.
За даними на 1864 рік у казенній слободі Попівка Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 2763 особи (1444 чоловічої статі та 1319 — жіночої), налічувалось 546 дворових господарств, існувала православна церква, відбувались базари та 2 щорічних ярмарки[3].
Станом на 1885 рік у колишній державній слободі, центрі Попівської волості, мешкала 3349 особи, налічувалось 520 дворових господарств, існували православна церква, школа, поштова станція, 2 постоялих двори, 12 лавок, відбувались базари по неділях та 2 ярмарки на рік[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4679 осіб (2271 чоловічої статі та 2408 — жіночої), з яких 4679 — православної віри[5].
Персоналії[ред. | ред. код]
- Бузескул Владислав Петрович (1858—1931) — український історик античності, академік АН СРСР (1922), академік ВУАН (1925).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Довідник «Україна. Адміністративно-територіальний устрій». Донецька область. 2. Населені пункти Донецької області. Міста обласного значення (станом на 1.01.2017 року) Архівовано з першоджерела 26 січня 2017.
- ↑ рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2098)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-252)
|
|