Заріччя (Овруцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Заріччя
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Овруцький район
Рада/громада Овруцька міська громада
Код КОАТУУ 1824282501
Основні дані
Населення 1452
Площа 0,289 км²
Густота населення 5024,22 осіб/км²
Поштовий індекс 11106
Телефонний код +380 04148
Географічні дані
Географічні координати 51°18′16″ пн. ш. 28°46′21″ сх. д. / 51.30444° пн. ш. 28.77250° сх. д. / 51.30444; 28.77250Координати: 51°18′16″ пн. ш. 28°46′21″ сх. д. / 51.30444° пн. ш. 28.77250° сх. д. / 51.30444; 28.77250
Середня висота
над рівнем моря
153 м
Водойми Норин
Місцева влада
Адреса ради Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Заріччя, вул. Центральна, буд. 96а тел. (04148) 2-33-94
Карта
Заріччя. Карта розташування: Україна
Заріччя
Заріччя
Заріччя. Карта розташування: Житомирська область
Заріччя
Заріччя
Мапа

Заріччя у Вікісховищі?

Заріччя (Шваби, Застав'є) — село в Україні, в Овруцькому районі Житомирської області на річці Норинь. У підпорядкуванні село Острів. Населення становить 1318 осіб (станом на 01.01.2016р.).

Географія[ред. | ред. код]

Село розташовано на Словечансько-Овруцькому кряжі, на річці Норинь.

Історія[ред. | ред. код]

У 1906 році Шваби, село Велико-Фосенської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 2 версти, від волості 5. Дворів 180, мешканців 932.

Є одним з перших поселень древнього Овруцького краю.

Найстарша жителька села — Лукерія Ігнатівна Лукашевич, якій виповнилося 103 роки (2013)[1].

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Сільська релігійна громада має Свято-Михайлівський храм. У селі є дошкільний навчальний заклад «Теремок», футбольна команда «Заріччя».

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006 Довідник. – Житомир: Волинь, 2007 -- 620 с. --  ISBN 966 – 690 –090 – 4
  2. Список населених місць  Волинскої губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.