Заріччя (Бердичівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Заріччя (Ружинський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Заріччя
Храм святої мучениці Параскеви
Храм святої мучениці Параскеви
Храм святої мучениці Параскеви
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Громада Ружинська селищна громада
Облікова картка с. Заріччя 
Основні дані
Колишня назва Баламутівка
Населення 2178
Площа 3,756 км²
Густота населення 579,87 осіб/км²
Поштовий індекс 13605
Телефонний код +380 4138
Географічні дані
Географічні координати 49°42′40″ пн. ш. 29°13′44″ сх. д. / 49.71111° пн. ш. 29.22889° сх. д. / 49.71111; 29.22889Координати: 49°42′40″ пн. ш. 29°13′44″ сх. д. / 49.71111° пн. ш. 29.22889° сх. д. / 49.71111; 29.22889
Середня висота
над рівнем моря
217 м
Водойми р. Роставиця
Місцева влада
Адреса ради вул. О. Бурди, 44, смт Ружин, Ружинський р-н, Житомирська обл., 13601
Карта
Заріччя. Карта розташування: Україна
Заріччя
Заріччя
Заріччя. Карта розташування: Житомирська область
Заріччя
Заріччя
Мапа
Мапа

CMNS: Заріччя у Вікісховищі

Зарі́ччя (в минулому — Баламутівка) — село в Україні, у Ружинській селищній громаді Бердичівського району Житомирської області. Населення становить 2178 осіб. Південне передмістя Ружина, відділене від нього річкою Роставиця.

Географія[ред. | ред. код]

Селом пролягає автошлях Т 0606. Неподалік села розташований ботанічний заказник «Карачина гора».

Історія[ред. | ред. код]

На кінець ХІХ ст. — у власності Антона Злотницького.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Баламутівка, центрі Ружинської волості Сквирського повіту Київської губернії, мешкало 1055 осіб, налічувалось 118 дворових господарств, існували православна церква та постоялий будинок[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1990 осіб (1003 чоловічої статі та 987 — жіночої), з яких 1673 — православної віри[2].

У 1923—54 роках — адміністративний центр Баламутівської сільської ради Ружинського району[3].

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Кольченко Павло Іванович — учасник бою під Крутами
  • Семенюк-Самсоненко Валентина Петрівна — український політик.
  • Микола Тилянкевич — козак 7 Синього полку 3 пішої Залізної дивізії армії УНР, загинув під час російсько-української війни (не пізніше 1919 р.)
  • Роман Петух — козак 7 Синього полку 3 пішої Залізної дивізії армії УНР, загинув під час російсько-української війни (не пізніше 1919 р.)
  • Нечипір Мережко — козак 7 Синього полку 3 пішої Залізної дивізії армії УНР, загинув під час російсько-української війни (не пізніше 1919 р.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-78. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  3. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. http://resource.history.org.ua/ (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 287, 551. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 29 листопада 2021.

Посилання[ред. | ред. код]