Заслужений тренер
Заслужений тренер — почесне спортивне звання. Стандартне скорочення у спортивній довідковій літературі — ЗТ.
24 березня 1956 Комітет у справах фізичної культури і спорту при Раді міністрів СРСР заснував звання «Заслужений тренер СРСР». Список перших його володарів опубліковано у газеті «Советский спорт» 7 серпня 1956 року, в період проведення фінальних змагань I Спартакіади народів СРСР; до нього ввійшло 53 тренери з 18 видів спорту.[1]
Відзнаку № 1 отримав легкоатлетичний тренер Віктор Алексєєв, заслужений майстер спорту, який підготував декілька відомих метальників, у т. ч. олімпійську чемпіонку 1952 року Галину Зибіну. Пізніше В. І. Алексєєв став найбільш титулованим тренером у СРСР.
У 1950-х—1960-х в союзних республіках СРСР були введені звання заслуженого тренера республіки.
Зміст
Заслужений тренер України[ред. | ред. код]
Звання «Заслужений тренер України» введено у 1993 році.
Остання редакція положення про звання прийнята у 2013 році.
Особам, яким присвоєно почесне спортивне звання «Заслужений тренер України» видається нагрудний знак і номерне посвідчення. У посвідченні є фотографія та вказуються прізвище, ім'я та по батькові, вид спорту, номер наказу та відповідні дати. У цьому посвідченні має бути особистий підпис заслуженого тренера України.
Звання «Заслужений тренер України» не дає права на надбавку до пенсії.
Порядок присвоєння[ред. | ред. код]
Порядок присвоєння звання « Заслужений тренер України» регламентується наказом «Про затвердження Положення про Єдину спортивну класифікацію України».[2] Присвоюється тренерам (тренерам-викладачам) - громадянам України та тренерам - іноземцям, особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, за підготовку спортсменів вищої категорії в олімпійських видах спорту, в неолімпійських видах спорту, у видах спорту інвалідів[2]
Загальні вимоги для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України»[ред. | ред. код]
Загальними вимогами для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» громадянам України є:
- наявність вищої освіти відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, магістра;
- стаж роботи зі спортсменом не менше двох років на дату виконання умов присвоєння спортивного звання.[2]
Заслужений тренер Республіки Білорусь[ред. | ред. код]
Заслужений тренер Республіки Білорусь (біл. Заслужани тренер Республiкi Білорусь) — почесне звання, що присвоюється указами Президента Республіки Білорусь.
Звання було засновано у 1994 році як почесне спортивне звання, а Законом Республіки Білорусь від 13 квітня 1995 року «Про державні нагороди Республіки Білорусь» — як почесне звання.
12 квітня 1996 року особи, які мають звання «Заслужений тренер СРСР» і «Заслужений тренер БССР», були прирівняні до осіб, які удостоєні звання «Заслужений тренер Республіки Білорусь».
Заслужений тренер Республіки Казахстан[ред. | ред. код]
Заслужений тренер Республіки Казахстан — почесне спортивне звання, засноване в 1996 році замість звання «Заслужений тренер Казахської РСР».
Заслужений тренер Росії[ред. | ред. код]
Заслужений тренер Росії — почесне спортивне звання, введене у 1992 році. Вимоги щодо присвоєння і нагрудний знак були змінені наказом від 25 вересня 2006 року (зареєстрований в Мін'юсті РФ 15 січня 2007 року). Останні редакції положення про звання та опису нагрудного знака прийняті наказом від 27 листопада 2008 (зареєстрований в Мін'юсті РФ 18 лютого 2009)[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Газета «Спорт день за днем» 18 березня 2007
- ↑ а б в Положення про Єдину спортивну класифікацію України, затверджене Наказом Міністерства молоді та спорту України від 11.10.2013 № 582
- ↑ Наказ Мінспорту Росії від 27 листопада 2008 року № 55 «Про затвердження Положення про присвоєння почесних спортивних звань»(рос.)
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про спорт. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
