Заслужений тренер України
Заслужений тренер України — почесне спортивне звання. Стандартне скорочення у спортивній довідковій літературі — ЗТУ.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Звання «Заслужений тренер України» введено у 1993 році.
Остання редакція положення про звання прийнята у 2013 році.
Особам, яким присвоєно почесне спортивне звання «Заслужений тренер України» видається нагрудний знак і номерне посвідчення. У посвідченні є фотографія та вказуються прізвище, ім'я та по батькові, вид спорту, номер наказу та відповідні дати. У цьому посвідченні має бути особистий підпис заслуженого тренера України.
Звання «Заслужений тренер України» не дає права на надбавку до пенсії.
Порядок присвоєння[ред. | ред. код]
Порядок присвоєння звання «Заслужений тренер України» регламентується наказом «Про затвердження Положення про Єдину спортивну класифікацію України».[1] Присвоюється тренерам (тренерам-викладачам) — громадянам України та тренерам — іноземцям, особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, за підготовку спортсменів вищої категорії в олімпійських видах спорту, в неолімпійських видах спорту, у видах спорту інвалідів.[1]
Вимоги для присвоєння[ред. | ред. код]
Загальними вимогами для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» громадянам України є:
- наявність вищої освіти відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, магістра;
- стаж роботи зі спортсменом не менше двох років на дату виконання умов присвоєння спортивного звання.[1]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Положення про Єдину спортивну класифікацію України, затверджене Наказом Міністерства молоді та спорту України від 11.10.2013 № 582. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 12 червня 2018.
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про спорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |