Засоби ППО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Американські зенітники біля зенітної гармати Бофорс. 1943. Алжир
Винищувачі-перехоплювачі Су-27 під час параду Незалежності. Україна. 2009.

За́соби протипові́тряної оборо́ни — сукупність технічних засобів, що беруть участь у веденні бойових дій з відбиття нападу повітряного противника (знищенню літаків, вертольотів, безпілотних літальних апаратів, крилатих ракет і інших засобів), прикриттю угрупувань своїх військ і об'єктів тилу від ударів з повітря, ведення боротьби з його повітряними десантами і аеромобільними військами; заборони противникові ведення повітряної розвідки, а також сприяння завоюванню і утриманню панування в повітрі.

Зміст[ред. | ред. код]

На початку XXI століття з'єднання, військові частини і підрозділи військ ППО Сухопутних військ оснащені різними по досяжності, канальності і способах наведення ракет зенітними ракетними, зенітними артилерійськими, зенітними гарматно-ракетними комплексами (системами) і переносними зенітними ракетними комплексами, які здатні протидіяти літальним апаратам противника, та уражати цілі на різних висотах:

  • більше 12 км (в стратосфері);
  • до 12 км (великих);
  • до 4 км (середніх);
  • до 1 км (малих);

до 200 метрів (гранично малих).

За дальності ураження повітряних цілей засоби протиповітряної оборони поділяються на:

  • більше 100 км — дальньої дії;
  • до 100 км — середньої дальності;
  • до 30 км — малої дальності;
  • до 10 км — ближньої дії.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]