Застосунок побудова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

У галузі комп'ютерного програмного забезпечення, термін «побудова» відноситься до процесу перетворення вихідного коду в артефакт (и) застосунку, які можуть бути запущені на комп'ютері, або в перетворені у код який виконується. Одним з кроків створення побудови є процес компіляції вихідного коду, де файли перетворюються в у проміжковий код або навіть у код що виконується — для простих програм. Процес компіляції у випадку, якщо функція позначена як зовнішня — не перевіряє чи така функція дійсно існує.

Для складних програм після компіляції (що виконується спеціальною програмою — компілятором) відбувається процес зв'язування (знаходження реального положення всіх функцій, позначених як зовнішні), що виконується спеціальною програмою — лінкером. Процес зв'язування являє собою заміну відносних адрес функцій зовнішніх бібліотек на реальні адреси що будуть використовуватися програмою у процесі виконання.

З побудовою зв'язане поняття версії застосунку. Лінкер часто може автоматично встановлювати версію.