Застуда
| Застуда | |
|---|---|
 Молекулярна поверхня капсиду 16 виду риновірусу людини | |
| Спеціальність | сімейна медицина, інфекційні хвороби і оториноларингологія |
| Симптоми | кашель, біль у горлі, ринорея, гарячка, шум у вухах, хропіння, головний біль, чхання і закладеність носа |
| Причини | Риновіруси, Coronaviridae, аденовіруси, Респіраторно-синцитіальний вірус[d], людський метапневмовірусd, парагрип і Bocavirusd |
| Препарати | хлорид цинку[1], глюконат цинкуd[1], аскорбат натрію[1], норефедринd[1], гвайфенезин[1] і парацетамол[2][3] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | CA00 |
| МКХ-10 | J00 |
| DiseasesDB | 31088 |
| MedlinePlus | 000678 |
| eMedicine | aaem/118 med/2339 |
| MeSH | D003139 |
| SNOMED CT | 82272006 |
 Common cold у Вікісховищі | |
Засту́да,[4] або просту́да,[5] — інфекційне захворювання вірусного походження, що уражає верхні дихальні шляхи. Передусім уражається ніс, але можливим є і поширення хвороби на горло, навколоносові пазухи та гортань. Ознаки й симптоми захворювання зазвичай з'являються в перші дві доби після інфікування, з'являється кашель, біль у горлі, нежить, чхання, головний біль і гарячка, зазвичай помірна. Видужання зазвичай настає через 7—10 діб, а деякі симптоми можуть залишатись до трьох тижнів. У рідкісних випадках, на фоні інших захворювань, застуда може ускладнитись запаленням легень.
Понад 200 штамів вірусів, а зокрема риновіруси, здатні спричиняти застуду. Збудники поширюються безпосередньо — повітряно-крапельним шляхом при тісному контакті з інфікованою людиною й опосередковано — контактним шляхом, через інфіковані предмети довкілля, що здатні проникнути до ротової або носової порожнини. Факторами ризику є відвідування дитячого садочку, порушення режиму сну та психологічний стрес[en]. Симптоми захворювання передусім виникають через імунну відповідь організму на проникнення хвороботворного вірусу, аніж через безпосередньо руйнівний вплив вірусів на тканини. Схожі до застуди симптоми виникають і у хворих на грип, однак в останніх вони звичайно проявляються значно гостріше. Окрім того, грип набагато рідше зумовлює нежить.
Дієвої вакцини до застуди не існує. Основними методами профілактики є миття рук, уникнення доторкання до очей, носа та рота брудними руками, уникання інфікованих людей. Деякі дослідження стверджують ефективність використання масок для обличчя. Відсутні методи етіотропної та патогенетичної терапії — лікування симптоматичне. Застосовуються нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), як-от ібупрофен, для втамування болю. Виключене застосування антибіотиків. Дослідження не підтверджують позитивний вплив протикашльових засобів.
Застуда є найпоширенішим інфекційним захворюванням серед людей. Середньостатистична доросла особа занедужує застудою від двох до чотирьох разів щороку, а середньостатистична дитина від шести до восьми разів щороку. Пік захворюваності припадає на зиму. Людина стикається з цим захворюванням ще зі стародавніх часів.
Історія[ред. | ред. код]
Хоча причини захворювання були з'ясовані лише в 1950-х роках, людина стикалась із захворюванням ще зі стародавніх часів. Симптоми застуди та її лікування описані в єгипетському папірусі Еберса, найстарішому відомому нам медичному тексті, що був написаний близько 16 століття до нашої ери. Саме слово «застуда» пов'язує виникнення захворювання з остудженням, тобто переохолодженням організму.
1946 року в Об'єднаному Королівстві було створено Відділення з досліджень застуди[en] при Раді медичних досліджень[en], де 1956 року і було вперше виявлено риновірус. У 1970-х Відділення продемонструвало, що інтерферони справляють певний захисний вплив на організм під час інкубаційного періоду риновірусу, але практичний спосіб лікування виробити не вдалось. Відділення було закрито 1989 року, два роки по завершенню дослідження застосування пастилок глюконату цинку[en] для профілактики та лікування застуди риновірусної етіології. Глюконат цинку був єдиним успішним засобом для лікування застуди за всю історію існування відділення[джерело?].
Поширення[ред. | ред. код]
Застуда є найпоширенішим гострим ураженням верхніх дихальних шляхів у розвинених країнах, в середньому за рік дорослий хворіє на застуду не рідше 2−3 разів, дитина — 6−10 разів на рік[6].
До числа найпоширеніших та добре відомих причин застуди (окрім грипу, який через свою величезну епідемічну потенцію та наслідки виносять за межі об'єднання ГРВІ) відносять:
- аденовірусна інфекція
- парагрип
- респіраторно-синцитіальна інфекція
- риновірусна інфекція
- бокавірусна інфекція
- коронавірусна інфекція
- метапневмовірусна інфекція
Загалом, близько 200 вірусів здатні спричинити застуду.
Разом з тим, ураження дихальних шляхів можуть спричиняти й невірусні агенти (бактерії, найпростіші, гриби тощо). Їх не відносять до поняття «застуда», а в українській медичній термінології включають до об'єднання «ГРЗ» (гострі респіраторні захворювання). Іноді цей термін використовують для означення того, що причина, яка зумовила ураження дихальних шляхів, ще невияснена на момент обстеження хворого.
Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]
Джерелом збудників застуди є хворі з вираженими або стертими формами хвороби, рідше — здорові вірусоносії. Зараження відбувається повітряно-крапельним механізмом передачі інфекції. Інфікування частіше настає під час розмови, кашлю, чхання. Велика кількість підвидів, серотипів, штамів більшості збудників ГРВІ та типоспецифічність імунітету є причиною того, що на застуду люди (передусім діти) хворіють багаторазово протягом життя. Рівень захворюваності підвищується в осінньо-зимовий період і ранньою весною, у вологу і холодну погоду. Захворюваність здебільшого спорадична, але можуть виникати й епідемічні спалахи.
Лабораторна діагностика[ред. | ред. код]
Для тих ГРВІ, що спричиняють застуду і перебігають з гарячкою, характерними є типові зміни в загальному аналізі крові за умови неускладненого перебігу, а саме — нормоцитоз або лейкопенія, відносний лімфомоноцитоз та нормальні показники ШОЕ. При виникненні бактеріальних ускладнень може з'явитися лейкоцитоз, нейтрофільоз та підвищення ШОЕ.
У багатьох випадках розшифровку етіології ГРВІ проводити не потрібно, адже ці хвороби перебігають сприятливо та не мають етіотропного лікування. Для етіологічного підтвердження причини застуди у непевних випадках застосовують ІФА, ПЛР тощо. Методи експрес-діагностики включають РІФ та імунохроматографію (ІХГ), але вони мають меншу діагностичну цінність внаслідок меншої чутливості та специфічності, що призводить до виникнення хибнопозитивних або хибнонегативних результатів дослідження.
Лікування[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Хворих лікують переважно вдома, для значної більшості епізодів застуди характерний самолімітуючий перебіг. Корисним є постільний режим і гарний сон. При легких неускладнених формах хвороби лікування патогенетичне — (лікарські засоби для відновлення носової прохідності, для зменшення запалення у горлі, відхаркувальні тощо). Госпіталізують лише хворих з тяжким і ускладненим перебігом ураження, а також тих, хто мають тяжкі фонові хвороби (гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, ниркова недостатність тощо), за епідеміологічними показаннями. Жарознижувальні, анальгетики не доцільні. Антибіотики призначають лише при приєднанні бактерійної флори і розвитку ускладнень.
Корисним при застуді є пиття гарячого чаю, узвару тощо, що дає зменшення інтоксикації. Непоганим є поєднання овочів та курячого бульйону. Органосульфіди, які є в цибулі, у комбінації з вітамінами стимулюють виробництво імунних клітин. У курячому бульйоні міститься карнозин — речовина, яка допомагає імунній системі подолати хворобу на ранній стадії[7].
Науковці стверджують, що деяка фізична активність може допомогти у боротьбі із застудою. Поки немає достатньої інформації про вплив фізичних вправ на тривалість захворювання, проте відомо, що люди, які займаються спортом регулярно, хворіють рідше[8].
Народні методи[ред. | ред. код]
Біля ліжка хворого кладуть блюдце з дрібно нарізаним часником. Носоглотку можна промивати розчином, який готують так: на склянку теплої води додають половину чайної ложки солі і 3-4 краплі 5 % настоянки йоду.
Корисною є медово-часникова «каша»: натерти часник і змішати з липовим медом; приймати по одній чайній ложці тричі на день, запиваючи теплою водою[9].
Німецький експерт з монастирської медицини і фітотерапії Йоханнес Готфрід Маєр і його колеги з наукового центру у Вюрцбурзі стверджують, що застуду лікує краще над усе цибуля в шкарпетках. Вони рекомендують дрібно нарізану цибулю насипати в шкарпетки, надіти їх і лягти в ліжко. А перед цим добре випити чаю з медом. Причому, як показали дослідження в Німеччині, краще над усе — з гречаним медом[10].
Профілактика[ред. | ред. код]
Для загальної профілактики застуди слід загартовувати організм за допомогою фізичних вправ, ходьби на свіжому повітрі, водних процедур, вітамінотерапії, природних фітонцидів, які містяться в часнику та цибулі, різноманітних ефірних олій. Слід привчати себе дихати тільки через ніс[9].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д NDF-RT
- ↑ https://www.prescrire.org/Fr/B97AEE6E6E51C9BC97632ECAED05DF93/ViewClipping.aspx
- ↑ https://www.prescrire.org/Fr/CC329D0A5E34B3E1707DE7D576B4F164/ViewClipping.aspx
- ↑ Застуда // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
- ↑ Простуда // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ What а Common Cold Is. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 26 липня 2008.
- ↑ Вчені радять лікувати застуду гарячим курячим супом / [[Укрінформ]], 29.12.2012. Архів оригіналу за 12.01.2014. Процитовано 11.01.2014.
- ↑ Спорт допоможе вилікувати застуду / [[Укрінформ]], 08.09.2013. Архів оригіналу за 12.01.2014. Процитовано 11.01.2014.
- ↑ а б Профілактика застудних захворювань / Прес-центр Одеської обласної держсанепідслужби, 25.11.2010. Архів оригіналу за 12.01.2014. Процитовано 11.01.2014.
- ↑ Застуда лікується краще всього цибулею в шкарпетках / [[Укрінформ]], 26.10.2013. Архів оригіналу за 28.10.2013. Процитовано 11.01.2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Common Cold By Craig R. Pringle [1] [Архівовано 1 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2 / С. 236
- Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.: «Здоров'я», 2008. — Т.1.; 2-е вид., перероб. і доп. — 884 с. ISBN 978-966-463-012-9
Посилання[ред. | ред. код]
- Крюков А. И., Туровский А. Б. Острые воспалительные заболевания глотки // Справочник поликлинического врача. — 2002. — Т. 02, № 4. (рос.)
- Cold and flu symptom checker — NHS Direct(англ.)
- Summer Cold — Common Cold Centre, Cardiff University [Архівовано 7 березня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- Сайт Prostuda.net.ua (укр.)
- Лікування застуди народними методами [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
