Мате Залка
Мате Залка | |
---|---|
угор. Zalka Máté | |
Ім'я при народженні | Бела Франкль |
Прізвисько | генерал Лукач |
Народження |
23 квітня 1896 Tunyogmatolcsd, Fehérgyarmat Districtd, Саболч-Сатмар-Береґ, Угорщина |
Смерть |
11 червня 1937 (41 рік) Уеска |
Поховання | Керепеші |
Країна | Угорщина |
Приналежність |
Австро-Угорщина СРСР Друга Іспанська Республіка |
Партія | Угорська комуністична партія |
Звання | генерал |
Командування | 12-я інтербригада |
Війни / битви |
Перша світова війна Громадянська війна у Росії Польсько-радянська війна 1920 Громадянська війна в Іспанії |
По відставці |
дипломатичний кур'єр, письменник, директор Театру Революції |
Нагороди | |
Мате Залка у Вікісховищі |
Ма́те За́лка (угор. Zalka Máté; справжнє ім'я Бела Франкль (угор. Frankl Béla); в СРСР Матвій Михайлович Залка; 23 квітня 1896, Матольч, Австро-Угорщина — 11 червня 1937, Уеска, Іспанія) — угорський письменник та революціонер, активний учасник громадянських воєн у Росії 1918–1921 та Іспанії 1936–1939 років. Кавалер ордену Червоного Прапора та республіканського ордену Звільнення Іспанії (посмертно).
Біографія[ред. | ред. код]
Мате Залка народився з ім'ям Бела Франкль в єврейській родині (його батько був трактирником)[1]. Закінчив комерційне училище, з початком Першої світової війни був призваний до австро-угорської армії, в чині молодшого офіцера воював в Італії та на Східному фронті. Був полонений російськими військами під Луцьком 1916 року[2]. Як і низка інших австро-угорських військовополонених (Бела Кун, Ярослав Гашек), натхненний переворотом 1917 року в Російській імперії, захопився соціалістичними ідеями та приєднався до комуністичного руху (до забороненої Угорської комуністичної партії вступив заочно 1920 року). Воював на фронтах Громадянської війни в Росії, брав участь в селянських повстаннях в тилові Колчака, від 1919 року — боєць 18-тисячної Сибірської партизанської армії під командуванням Олександра Кравченка та Петра Щетінкіна.
Після з'єднання партизан з головними силами Східного фронту Червоної Армії від 1920 року перебував на керівних посадах[2]. 1921–1923 років у складі військ ВНК брав участь в придушені повстань селянських військ Нестора Махна в Україні. Боровся з українськими повстанцями під проводом Чорної Марусі на Полтавщині[3].
У 1928 — 1936 роках у Біликах (Україна) майже щоліта бував угорський письменник Мате Залка.[4]
Після звільнення в запас протягом 1923—1928 років працював дипломатичним кур'єром, на господарській роботі, директором Театру Революції в Москві. Зайнятий в апараті ЦК ВКП(б) від початку 1928. Від кінця 1920-х років співпрацював у бюро Міжнародного об'єднання революційних письменників (МОРП). Від 1936 року під іменем генерала Лукача бився в охопленій громадянською війною Іспанії, командував 12-й Інтернаціональною бригадою, в боях поблизу Уески отримав поранення, яке виявилось смертельним. Був похований на півдні Іспанії, але пізніше його рештки було перепоховано на військовому цвинтарі в Будапешті.
Дружиною Мате Залки була Віра Іванівна Залка.
Походження псевдоніма[ред. | ред. код]
На псевдонім «Мате Залка» письменника надихнула назва містечка Матесалка, що розташоване неподалік його малої батьківщини.
Творчість[ред. | ред. код]
Творчість Мате Залки була присвячена переважно військовій тематиці. Його перше опубліковане оповідання «Ходя» (1924) було присвячено Громадянській війні в Росії; ця ж тема фігурує в наступних творах Мате Залки («Кавалерійський рейд» (1929; «Яблука» (1934)). Головним мотивом усієї творчості лишається «інтернаціональне братерство». Безґлуздості та несправедливості «імперіалістичної» Першої світової війни присвячено найвідоміший твір Залки — роман «Добердо» (1937), закінчений перед загибеллю. Писав угорською та російською мовами.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Червоного Прапора (20.02.1928[5])
Пам'ять[ред. | ред. код]
- На честь Мате Залки носили назви вулиць у містах України.
- Пам'яті Мате Залки присвячено вірш Костянтина Симонова «Генерал» (1937). «Генерал Лукач» (Мате Залка) неодноразово згадується в романі Ернеста Гемінґвея «По кому подзвін» (1940).
- Зображений на угорській поштовій марці 1961 року.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Постовой Иванов. М.-Л., ГИЗ, 1928 . −128 с.
- Ходя. М.-Л., ЗИФ, 1928. — 238 с.
- Военная почта. М., «Федерация», 1929. — 228 с., 4 000 экз.
- Повесть о вечном мире. М., «Московский рабочий», 1929.- 176 с.
- Роман «Добердо». Гослитиздат, 1937. — 35 000 экз. — посвящен событиям Первой мировой войны.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Janet Perez, Wendell Aycock «The Spanish Civil War in Literature», стр. 82. Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 26 січня 2015.
- ↑ а б Советская военная энциклопедия. — Т. 3. — С. 384.
- ↑ Степаненко, Микола (2013). Літературно-мистецька Полтавщина (укр.) . Гадяч: Гадяч. с. 69—70. ISBN 978-617-567-058-3.
- ↑ Село Білики на Полтавщині, яке любили українські та угорські митці - ipoltavets.com (укр.). 30 серпня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
- ↑ ПРИКАЗ РЕВОЛЮЦИОННОГО ВОЕННОГО СОВЕТА СОЮЗА СОВЕТСКИХ СОЦИАЛИСТИЧЕСКИХ РЕСПУБЛИК по личному составу армии № 101. 23 февраля 1928 года. Москва. — М: Центральная Типография НКВМ, 1928. — С. 11. — 36 с. — 430 экз.
Література[ред. | ред. код]
- Г. П. Герасимова. Залка Мате [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 243. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Советская военная энциклопедия: в 8 т. / под ред. Н. В. Огаркова.— М. : Воениздат, 1979.— Т. 3.— 678 с.— 105 000 экз.
|
- Народились 23 квітня
- Народились 1896
- Уродженці медьє Саболч-Сатмар-Берег
- Померли 11 червня
- Померли 1937
- Поховані на кладовищі Керепеші
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Угорські письменники
- Загинули в боях Громадянської війни в Іспанії
- Марксисти
- Австро-Угорські військовики Першої світової війни
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Учасники Громадянської війни в Іспанії
- Російські революціонери
- Радянські письменники
- Письменники Росії XX сторіччя
- Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію
- Угорські емігранти до СРСР