Затиркевич-Карпинська Ганна Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганна Затиркевич-Карпинська
Zatyrkevych-Karpyns'ka.jpg
Ім'я при народженні Ганна Ковтуненко
Народилася 20 лютого 1856(1856-02-20)
Полтавська губернія, Російська імперія
Померла 12 вересня 1925(1925-09-12) (69 років)
Ромни, Українська СРР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, Flag of the Ukranian State.svg УНР, УРСР
Національність українка
Діяльність театральна актриса
Жанр комедія

Га́нна Петрі́вна Затирке́вич-Карпи́нська (при народженні Ковтуненко, нар. 8 (20) лютого 1855(18550220), с. Срібне, нині смт Чернігівської області — 12 вересня 1921, м. Ромни, нині Сумської області) — українська артистка, педагогиня, театральна діячка. Все її життя було пов'язане зі становленням українського національного театру, боротьбою за розквіт вітчизняного театрального мистецтва.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у дворянській родині. До восьми років дівчинку виховувала няня Катерина Миколаївна Забіла.

Навчалась у приватному пансіоні. Виховувалася в Київському інституті шляхетних дівчат. Вихованкою інституту Ганна Ковтуненко брала активну участь у концертах, які відбувались в інституті. Цікавилася театром. У Києві тоді з успіхом виступала місцева трупа на чолі з директором театру Кологривовим. Його дружина викладала музику в інституті, та й сам директор бував у закладі. За домовленістю із ним найкращі актори виступали перед вихованками з уривками класичних п'єс «Лихо з розуму» Грибоєдова; «Недоросток» Фонвізіна; «Бідність не порок» Островського, що були тоді в репертуарі театру.

Ковтуненко з жадобою перечитувала театральний відділ у газетах та журналах. Не побувавши жодного разу ні в Петербурзі, ні в Москві, вона добре знала, які п'єси йдуть на сценах театрів і з якими виконавцями.

Згодом повернулась у рідне село до батьків, які наполегливо шукали 18-річній дівчині нареченого. У 1874 р. їй проти волі влаштували шлюб зі значно старшим сусідом із села Блотниця[1] (нині — Болотниця), поміщиком Дмитром Затиркевичем. Щоденна робота по господарству все ж не заглушила інтересу Ганни Карпинської до театру. У Прилуках відбувалися аматорські вистави, у яких Карпинська брала активну участь. Тут зіграла Тетяну у п'єсі «Москаль-чарівник» І. Котляревського, Одарку у п'єсі Г. Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці», яку в 1882 р. підготували роменські аматори. Цього ж року вона налагоджує зв'язки з трупою М. Кропивницького.

Чоловік, що не суперечив проти аматорської гри, під загрозою поліційного арешту змусив акторку повернутися додому, коли проти його волі пішла в професійний театр. Твердо обравши сцену, Затиркевич-Карпинська добре поговорила з чоловіком. Настрахала, що все одно не жити йому з нею, а як звертатиметься до поліції, вигадає спосіб бути вільною, адже чоловік завжди може вмерти. Чоловік став «тікати, як від мари», а за кілька днів запропонував їхати на службу в театр, до «своїх собачих друзів». Більше акторка його не бачила (з розповіді у березні 1920 року).

Спільна багаторічна праця і міцна дружба поєднувала Ганну Затиркевич-Карпинську з іншою великою українською акторкою, Марією Заньковецькою. Вони часто грали у парі, листувалися, підтримували одна одну.

Померла на 67-му році, раптово. Зі спогадів сучасників відомо, що похована під звуки Шевченкового «Запо­віту» у виконанні хору акторів. Досі не встановлено, де поділися її особисті речі й театральні аксесуари.

Театральна кар'єра[ред. | ред. код]

1883 року кинула життя поміщиці і стала акторкою на ролі жартівливих молодиць і сварливих бабів у трупі корифеїв українського театру. Працювала в українських трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, Федора Волика та ін.

20 травня 1883 року під іменем Ганна Прилуцька виступила в театрі Кропивницького в ролі Секлети в комедії Старицького «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка». Так почався акторський тріумф. З 20 квітня по 4 травня 1893 р. з успіхом виступила у Чернігові в ролі Наталки-Полтавки.

До 1900 року виступала під прізвищем чоловіка — Затиркевич.

У Києві грала в Театрі Миколи Садовського (1917—1918), Державному народному театрі під керівництвом Панаса Саксаганського.

У 1920 р. група київських аматорів з колишнього театру М. Садовського утворює у м. Ромнах на Сумщині український професійний театр. До цього об'єднаного театрального колективу в перший же день вступила Г. П. Затиркевич-Карпинська. Вона чудово грала у п'єсах С. Васильченка, М. Кропивницького, П. Мирного, І. Котляревського.

У вільні від основної роботи години Ганна Петрівна читала лекції у театральній студії при червоноармійському клубі, консультувала аматорів. Видатна артистка виховала цілу плеяду учнів, більшість з яких стали провідними майстрами українського театру: О. Полянську, Г. Борисоглібську, Л. Мацієвську, Є. Хуторну, В. Чайку, Н. Копержинську та ін.

Ролі[ред. | ред. код]

За час майже сорокарічної праці в театрі Затиркевич-Карпинська зіграла близько 130 ролей, створила образи задирикуватих, веселих, балакучих та енергійних жінок. Її учитель в акторському мистецтві Марко Кропивницький називав її «радісною актрисою» і жартома казав, що вона як «барабан в оркестрі».

Ганна Петрівна була обдарована якоюсь принадною особливістю, яка з гіпнотичною силою привертала увагу глядачів, щойно акторка з'являлася на сцені. «Її чарівна усмішка і виразні сірі очі ніби опромінювали все навколо», — писав старий театрал Прохор Коваленко.

Особливо яскраве враження на глядачів справляла її баба Риндичка з водевілю «По ревізії» — роль, яку вона грала з першого року на сцені. Боса, кругленька, куценька бабця із заплющеним оком протягом всієї вистави підв'язаною щелепою, настороженим вухом і стиснутими в кулаки долонями з першої появи на сцені викликала сміх.

Інші ролі:

Лінію Затиркевич-Карпинської в українському театрі продовжували і продовжують Нонна Копержинська, Поліна Куманченко, Тамара Яценко.

В репертуарі Затиркевич-Карпинської однією з найкращих була роль старої матері Гната в п'єсі Карпенко-Карого «Безталанна». В останній дії мати ущипливо докоряє Гнатові, що той панькається з жінкою, і за її намовою Гнат б'є дружину до смерті. Під час однієї з вистав вартовий на сцені пожежник так сприйняв сценічну дію, що після вистави підбіг до Затиркевич-Карпинської, яка йшла за куліси, і мовчки вдарив її.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]