Затока Фанді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Затока Фанді
англ. Bay of Fundy
Overlooking the Bay of Fundy.JPG
45°00′ пн. ш. 65°45′ зх. д. / 45.000° пн. ш. 65.750° зх. д. / 45.000; -65.750Координати: 45°00′ пн. ш. 65°45′ зх. д. / 45.000° пн. ш. 65.750° зх. д. / 45.000; -65.750
Частина від Атлантичний океан і Мен
Прибережні країни Flag of Canada (Pantone).svg Канада і Flag of the United States.svg США
Регіон Нью-Брансвік
Нова Шотландія
Середня глибина 150 метр
Вливаються
  • Petitcodiac River[d], Сент-Джон, Зворотні водоспади, Big Salmon River[d], Annapolis River[d] і Point Wolfe River[d]
  • ідентифікатори і посилання
    P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic 4289
    GeoNames 5889836
    У проекті OpenStreetMap 68942 ·R (Нью-Брансвік, Нова Шотландія)
    Затока Фанді. Карта розташування: Канада
    Затока Фанді
    Затока Фанді
    Затока Фанді (Канада)
    Затока Фанді у Вікісховищі?

    Затока Фа́нді (англ. Bay of Fundy, фр. Baie de Fundy) — затока на атлантичному узбережжі Північної Америки, на північно-східному кінці Менської затоки між канадськими провінціями Нью-Брансвік і Нова Шотландія, невелика частина затоки також омиває американський штат Мен.

    Затока Фанді відома за рекордну висоту припливів (до 18 м)[1], вона розділяє світовий рекорд із затокою Унгава на півночі провінції Квебек. Вважається, що назва «Фанді» (Fundy) походить від назви, даної затоці португальськими дослідниками 16-го століття, Rio Fundo — «глибока річка».

    Бухта була названа Baie François — «французька затока» дослідником і картографом Самюелем де Шампленом протягом експедиції 1604 року під керівництвом П'єра Дюгуа, коли була зроблена невдала спроба створити поселення на острові Сент-Круа.

    Рекордна відмітка рівня води, до речі, була зафіксовано в ніч з 4 на 5 жовтня 1869 року в басейні Мінас. Рівень води піднявся на висоту 20,6 метрів під час тропічного циклону Saxby Gale.

    В затоку впадають річки Сент-Круа та Сент-Джон.

    Джерела[ред. | ред. код]

    Галерея[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. , c. 31