Затурці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Затурці
Zaturci s.png Zaturci h.png
Герб Затурців Прапор Затурців
Zaturtsi Lokachynskyi Volynska-Holy Trinity church-south-west view-2015.jpg
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Локачинський район
Громада Затурцівська сільська громада
Код КОАТУУ 0722482401
Облікова картка Затурці 
Основні дані
Засноване XIII століття
Населення 1917
Площа 4,46 км²
Густота населення 430 осіб/км²
Поштовий індекс 45523
Телефонний код +380 3374
Географічні дані
Географічні координати 50°46′50″ пн. ш. 24°50′14″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
214 м
Водойми Турія
Відстань до
обласного центру
38,1 км
Відстань до
районного центру
18,9 км
Місцева влада
Адреса ради 45523, Волинська обл., Локачинський р-н, с. Затурці, тел. 2-73-31
Сільський голова Патійчук Володимир Андрійович
Карта
Затурці. Карта розташування: Україна
Затурці
Затурці
Затурці. Карта розташування: Волинська область
Затурці
Затурці

Затурці у Вікісховищі?

За́турці — село в Україні, в Локачинському районі Волинської області. Населення становить 1917 осіб. Відстань до райцентру становить близько 19 км і проходить автошляхами Н22 та Т 0311.

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

У селі розташовані пам'ятки природи: Затурцівські джерела і Витік річки Турії, а також Садиба Липинського.

Історія[ред. | ред. код]

Перші згадки про поселення припадають на XIII століття. У документах XVI століття значаться як власність шляхтича Б. Затурецького.

Городець[ред. | ред. код]

У давньоруські часи на території села було побудоване городище. Пізніше на його місці спорудили феодальний замок з кам'яними стінами та ровом, що заповнювався водою. Залишки цього замку в народі ще й досі називають «городець».

Перші згадки[ред. | ред. код]

Вперше Затурці згадуються на початку XVI століття у зв'язку з тим, що власник села магнат Б. Затурецький стягував мита з проїжджих купців від кожного воза по півгроша, не маючи на це грамоти короля. Вдруге про село зустрічаються дані в документі під 1557 роком, коли селяни, протестуючи проти покріпачення, намагалися спалити двір земського судді.

За Литовським статутом 1529 року, селяни Затурців, як і всіх сіл, що входили до володінь литовських князів, були закріпачені.

Подальші роки, феодальна експлуатація[ред. | ред. код]

Шляхтич, володимирський войський Василь Гулевич, який у 1570 році став власником Затурців, ще більше посилив феодальну експлуатацію, збільшивши панщину до 4-5 днів на тиждень. Він організував тут фільваркове господарство, продукцію якого збував на ринку, одержуючи від цього великі прибутки. Окремі жителі займалися ремеслами. В Затурцях жило кілька ремісників (шевці, кравці, столярі, бондарі та інші), що виготовляли різні вироби на продаж.

Дідичем села був волинський каштелян Лагодовський Іван, його старший син Станіслав. Молодші сини Олександр і Марко вбили у Львові Станіслава, після чого збройним нападом забрали собі Затурці.[1]

У 1642 році дідич села Андрій Лагодовський, син Івана Лагодовського, продав Затурці шляхтичу Підгороденському.[2]

Українське населення Затурців, яке переважало тут, крім соціально-економічного гніту, зазнавало національного та релігійного гноблення, що особливо посилилось після Берестейської унії. Католицький монастир у селі та костел, побудований у 1642 році, активно діяли для окатоличення та ополячення місцевого населення. Однак трудяще населення Затурців, прагнучи зберегти свою національну мову, традиції і побут, не приймало римського обряду та унії, ставало на боротьбу проти релігійного гноблення.

XIX—XX століття[ред. | ред. код]

Не було в Затурцях ніяких медичних і культосвітніх закладів, населення лишалося неписьменним. Лише в 1893 році в селі на кошти держави і селян відкрили церковнопарафіяльну школу. Але навчалися у ній в основному діти заможних. У 1911 році школу відвідувало лише 58 учнів.

Культура[ред. | ред. код]

У селі знаходиться Затурцівський меморіальний музей-садиба В'ячеслава Липинського.

15 березня 2002 року в селі було відкрито пам'ятник видатному українському вченому-історику, політику Вячеславові Липинському[3].

Релігія[ред. | ред. код]

В середні віки у селі був монастир ордену Августиніянців. У 1642 році коштом волинського мечника Валерія Підгороденського[4] збудували з дерева парафіяльний костел Святої Трійці та Марії Магдалени.

Сучасність[ред. | ред. код]

У селі Затурці Локачинського деканату постав новий храм Преподобної Параскеви Сербської — стараннями настоятеля ієрея Василя Кравця, будували десять років. 26 жовтня 2013 року митрополит Луцький і Волинський Михаїл освятив його та очолив Божественну Літургію[5]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архів Юго-Западной России, ч. 6, т. 1. — С. 103.
  • Д. І. Мишко. Соціально-економічні умови формування української народності. — К., 1963. — С. 121, 135, 148, 149.
  • Житомирський облдержархів, ф. 115, оп. 1, спр. 404, арк. 1.
  • Волинський облдержархів, ф. Р-164, оп. 1, спр. 195, арк. 385—514.
  • Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, t. 14 Warszawa, 1895. — S. 466.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Галина Баран. Садиба Липинського й досі чекає на реконструкцію // Газета «Віче». — 2010. — 12-18 серпня. — С. 4.

Посилання[ред. | ред. код]