Перейти до вмісту

Затірка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Затірка
Необхідні компонентижитнє борошноd, борошно пшеничне, гречане борошно, яйце і крохмаль Редагувати інформацію у Вікіданих

Заті́рка[1], діал. стира́нка[2] — одна з найдавніших страв, поширених серед слов'янських народів. Круте підсолене пшеничне на яйцях тісто розтирають з борошном у дерев'яних ночовках дерев'яною ложкою, кописткою або рукою, доки не утворювалися кульки розміром з горошину чи квасолину. Їх варять в окропі або молоці, іноді в м'ясній юшці. 3атірка вважається готовою, коли тісто спливає. Страва має густу консистенцію. Споживають її заправляючи олією, вершковим маслом, смальцем, із засмажкою та й без додатків. 3атірку (як і подібні за простотою виготовлення та високою калорійністю галушки) готували в Україні майже щодня. У наші дні цю страву готують уже не так часто, переважно лише на території Полтавщини та Середнього Подніпров'я.

На Харківщині затірка — це винятково суп. Готують тісто так само, проте його розтирають більш дрібно. До каструлі вливають м'ясний бульйон або воду, закладають туди картоплю, відварюють до готовності, опісля кидають саму затірку та додають засмажку (смажена на олії морква та цибуля). Декілька хвилин і страва готова.

Страву споживають у будні та свята. Традиція приготування цього блюда сягає часів чумацтва. Її давали чумакам в дорогу та чоловікам на обід, коли ті йшли працювати в поле. Перетерту затірку розділяли: одну частину сушили на печі, другу варили.[3]

Затірка в селі Крива Лука на Донеччині

[ред. | ред. код]

Традицію готувати затірку в селі Крива Лука на Донеччині 2024 року занесено до Нематеріальної культурної спадщини України[4].

Цьому посприяла громадська організація «Крила», яка до початку повномасштабної війни зберігала, відроджувала та популяризувала місцеві традиції. Зокрема, вони досліджували давні родинні рецепти страв у селі. Так вдалося зібрати 12 страв. Серед них — гречаники, місцеве печиво та страви з гарбуза. Затірка тривалий час була поза увагою етнологів.

«На неї ніхто не звертав уваги. Та потім з навчальним візитом ми поїхали на Полтавщину. Побачивши, як там працюють з качаною кашею, яке відбувається навколо неї дійство, ми подумали: а чим наша затірка гірша?», — розповідає голова організації Яна Синиця.

Так у Кривій Луці стали відроджувати традиції приготування затірки. Місцеві жительки збиралися в етно-дворі — місці просто неба з великою піччю. Там вони разом готували й ділилися рецептами. Адже в кожній родині були свої секрети приготування.[5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Затірка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Стиранка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Відтепер традиція приготування затірки у селі Крива Лука на Донеччині у переліку нематеріальної культурної спадщини України. Міністерства культури та інформаційної політики України (укр.). 27 лютого 2024. Процитовано 28 лютого 2024.
  4. МКІП поповнило Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України 4-ма новими елементами
  5. Страва «Затірка» стала нематеріальною спадщиною України. Її готують на Донеччині у селі Крива Лука. Свої.City (укр.). Процитовано 15 травня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]