Захаров Марк Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марк Захаров
2012-03-03 Марк Захаров.jpeg

Церемонія вручення державних нагород. Нагородження орденом «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (2008)
Народився 13 жовтня 1933(1933-10-13) (84 роки)
Москва, Російська РФСР
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Ім'я при народженні Марк Анатолійович Захаров
Діяльність актор, театральний режисер, кінорежисер, сценарист, театральний педагог
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Відомі студенти Yuri Fedorovich Fominykh[d]
Заклад МАТС, Ленком
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Діти Захарова Олександра Марківна
Нагороди

Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2008 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2003 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1997 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2013 Орден Дружби народів  — 1980

Медаль В пам'ять 850-річчя Москви

Медаль Ветеран праці артист СРСР (1991) артист РРФСР Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1977) Державна премія РФ (2002)

Державна премія СРСР — 1987 Державна премія Російської Федерації- 1992 Державна премія Російської Федерації- 1997

Захаров Марк Анатолійович (рос. Марк Анатольевич Захаров; * 13 жовтня 1933, Москва, РРФСР) — радянський і російський режисер театру і кіно. Народний артист СРСР (1991). Лауреат Державної премії СРСР (1987), Державної премії Росії (1992, 1996). Академік Російської акдемії мистецтв (2000).

З 1973 р. — художній керівник Московського театру «Ленком».

На його честь названо астероїд 5359 Маркзахаров.

Батько Народної артистки Росії Олександри Захарової.

Фільмографія[ред.ред. код]

Поставив телефільми:

Співавтор сценарію української стрічки «В'язень замку Іф» (1988).

Громадянська позиція[ред.ред. код]

У березні 2014 роки значився в числі тих, хто підписав звернення діячів культури Російської Федерації з осудом агресії Росії проти України[1]. Пізніше заперечив факт підпису під «фальшивкою провокаційного характеру»[2] і додав, що з пропозицією підписати лист на підтримку Путіна до нього також ніхто не звертався.

В серпні 2016 схвально відзначав «бережне ставлення до російської історії як науки», політичний курс Путіна стосовно Криму та безальтернативність російської провладної партії Єдина Росія[3].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.284;
  • Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.436—437;
  • Театр: Знциклопедия. М., 2002. — С. 162—163.