Захарівка (селище)
| Селище Захарівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район
|
| Громада | Захарівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ: | UA51140070010053225 |
| Облікова картка | Захарівка (селище) |
| Основні дані | |
| Засновано | 1791 |
| Колишня назва | Фрунзівка |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 7,60 км² |
| Населення | ▼ 5142 (01.01.2022)[1] |
| Густота | 680,8 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 66702 |
| Телефонний код | +380 4860 |
| Географічні координати | 47°19′52″ пн. ш. 29°45′16″ сх. д. / 47.33111° пн. ш. 29.75444° сх. д.Координати: 47°19′52″ пн. ш. 29°45′16″ сх. д. / 47.33111° пн. ш. 29.75444° сх. д. |
| Водойма | р. Кучурган, р. Великий Канай
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Затишшя |
| До станції: | 12 км |
| До райцентру: | |
| - фізична: | 58 км |
| - автошляхами: | 72 км |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 120 км |
| - автошляхами: | 140 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 66700, Одеська обл., Роздільнянський р-н, смт Захарівка, вул. Одеська, 59 |
| Карта | |
  Захарівка | |
 Захарівка | |
| |
|
| |
Захарівка (у 1927—2016 — Фрунзівка) — селище в Роздільнянському районі Одеської області України. Адміністративний центр Захарівської селищної громади.
До 25 жовтня 2020 року селище було адміністративним центром Захарівського району, який був ліквідований[2].
Територія сучасного селища Захарівка містить також колишні села Адамівка, Баєрове, Катеринівка, Латівка.
Через Захарівку проходять автодороги Р33, Т 1614,та бере початок О162544.
Поблизу селища створено ландшафтний заказник місцевого значення Шептереди.
Історія[ред. | ред. код]
На території Захарівки і поблизу неї виявлено рештки поселення епохи мезоліту (13 тис. років тому) та великий могильник черняхівської культури (III—VI століття н. е.).
У 1798 році в Захарівці було 78 дворів і мешкало 249 осіб.
В Захар'їці , яка в 1843 році стала волосним центром Тираспольського повіту Херсонської губернії і одержала статус містечка, відбувалися ярмарки, щотижня збиралися великі базари. Вигідне географічне розташування — на шляху між Одесою і Балтою, по якому йшли хлібні вантажі з степових районів до чорноморського порту,— сприяло перетворенню Захар'ївки в один із значних центрів торгівлі хлібом. Поряд з торгівлею в містечку розвивалося ремесло — ковальське, кравецьке, шорне, шапкове тощо. Наприкінці XIX століття тут працювали 21 кравець, 12 шевців, 12 теслярів, 8 ковалів. Переважну частину ремісників, так само як і дрібних торговців, становили євреї. Єврейське населення Захар’ївки в кінці XIX — на початку XX століть становило половину її мешканців.
Станом на 1886 рік у містечку Захарівка, центрі Захар'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 702 особи, налічувалось 127 дворових господарств, існували станова квартира 3-го стану, православна церква на честь Святого Пророка Захарії, збудована 1794-го року[3], 2 єврейські синагоги, школа, земська станція, 6 лавок, заїзд, харчевня та винний склад, відбувався щорічний ярмарок та базари кожної другої неділі місяця[4]. За 9 верст — залізнична станція, трактир. За 12 верст — молитовний будинок. За 16 верст — залізнична станція. У селі Адамівка мешкало 50 особи, налічувалось 12 дворових господарств, існували паровий млин та цегельний завод. У селі Катеринівка мешкало 32 особи, налічувалось 7 дворових господарств, існував винний склад.
Близько 400 жителів Захарівки були мобілізовані на фронти Першої світової війни. Близько 100 з них загинули.
Впродовж німецько-радянської війни понад 1000 жителів Захарівки було призвано до лав Червоної Армії. 283 з них загинули. Понад 200 осіб нагороджено орденами та медалями.
З 1963 року — селище міського типу.
За переписом 2001 року населення склало 5111 осіб.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 92,43% |
| російська | 5,38% |
| румунська | 1,31% |
Переіменування[ред. | ред. код]
7 листопада 1927 року, в десяту річницю більшовицької революції Захарівку було переіменовано на Фрунзівку, на честь радянського державного та військового діяча Фрунзе Михайла Васильовича, батько якого народився та жив тут тривалий час.
Згідно з законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» смт Фрунзівка внесене до переліку населених пунктів, які підлягають перейменуванню[6].
19 травня 2016 року Захарівці було повернено її історичну назву.
Персоналії[ред. | ред. код]
- Іванов Павло Андрійович (1860—прибл. 1918) — історик, вивчав історію українських земель у період Середньовіччя.
- Маркус Олександр Семенович (нар. 1932) — молдавський та ізраїльський математим, професор Університету імені Бен-Гуріона у Негеві (Беер-Шева).
- Орлик Олександр Іванович (1983—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Євдокименко Валерій Кирилович - Доктор економічних наук, професор. Громадсько-політичний діяч. Народився 04.02.1939 р. у с. Фрунзівка, Одеська область. Закінчив Львівський лісотехнічний інститут (1961), з відзнакою - Академію суспільних наук у Москві (1976). З 1961 р. працював на Чернівецькому деревообробному комбінаті, де пройшов шлях від майстра цеху до голови правління ВАТ. Працював першим секретарем Чернівецького міськкому партії, на керівних посадах у Чернівецькому облвиконкому та облдержадміністрації. У 1976 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Ефективність об’єднань в промисловості та шляхи її підвищення»; у 1997 р. – докторську дисертацію на тему: «Регіональна політика розвитку туризму. Методологія формування, механізм реалізації». З 1998 р. – завідувач кафедри міжнародної економіки та економіки підприємства в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича. Юхим Гусар.
Джерела[ред. | ред. код]
- Захарівка [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.] (Фрунзівка [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.]) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Фрунзівка // Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 456 с.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюнаселення 2001 моване вказано текст - ↑ 42 міста з радянськими назвами, які перейменують (карта) [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]//fakty.ictv.ua
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||
| ||||||||||||||||
