Захарій Ритор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Захарій Ритор
Народився 465[1]
Газа, Палестинська держава
Помер не пізніше 553
Країна  Візантійська імперія
Діяльність пресвітер, історик церкви, історик, філософ
Знання мов середньогрецька і давньогрецька
Magnum opus Ecclesiastical History of Zacharias Rhetord
Посада митрополит
Брати, сестри Procopius of Gazad
Амоній

Захарій Мітиленський (бл. 465, Газа — після 536), також відомий як Захарія Схоластик або Захарія Ритор, був єпископом та церковним істориком.

Біографія[ред. | ред. код]

Життя Захарія Мітиленського можна відновити лише з кількох розрізнених повідомлень у сучасних джерелах (розповіді також частково суперечливі — наприклад, у деяких сирійських авторів замість «Мітилена» є «Меліта»). Захарій народився й виріс у християнській родині поблизу Гази, де в пізній античності була значна школа риторики. Там же він здобув початкову освіту. У 485 році вирушив до Александрії, де два роки вивчав філософію. В Александрії він був втягнутий у конфлікт між християнами та язичниками у зв'язку зі справою Гораполло. Там же він зустрів Севера, який пізніше став відомим патріархом Антіохії.

У 487 році Захарій поїхав до Бейрута, щоб вивчати право в його юридичній школі. Він пробув там, ведучи аскетичний спосіб життя, до 491 року, але також здійснив кілька подорожей у різні частини Палестини в пошуках релігійних знань. Нарешті він переїхав до Константинополя, де тривалий час працював юристом. Захарія, який був міафізитом у христології, але не виступав палко проти халкидонян, здається, часто думав стати ченцем. Очевидно, він мав хороші контакти з імператорським двором, і це, ймовірно, принесло йому призначення єпископом Мітилени на Лесбосі. Відомо, що його наступник обійняв цю посаду в 553 році, встановивши термін ante quem для його смерті. Він, безперечно, був живий у 536 році, оскільки того року брав участь у Синоді в Константинополі.

Писання[ред. | ред. код]

Захарій написав кілька творів грецькою мовою, серед яких є церковна історія, яка, ймовірно, була завершена до кінця 5 століття. Документ, присвячений сановнику Євпраксію, містить цінний історичний матеріал і описує період з 451 по 491 рік. Його використав Євагрій Схоластик для власної історії. Захарій також склав три біографії священнослужителів-монофізитів, з якими особисто зустрічався: вищезгаданого Севера, Петра Іверського та єгипетського ченця Ісаї Молодшого. Біографії збереглися з різною якістю. Захарій також написав кілька полемічних творів, наприклад, проти філософа Амонія Ермія та проти маніхеїв.

Псевдо-Захарій Ритор[ред. | ред. код]

Хоча всі оригінальні версії церковних історій Захарія пізніше були втрачені, була збережена скорочена та переглянута сирійська версія автора, який, як вважають, був ченцем-монофізитом з Аміди. Цей анонімний автор, широко відомий як Псевдо-Захарія Ритор, включив його в Historia Miscellanea, збірку церковних історій з 12 книг. Видання Псевдо-Захарії церковної історії Захарії, що становить книги 3–6, також зазвичай відоме як Псевдо-Захарійський ритор.

Перший англійський переклад Pseudo-Zacharias Rhetor був опублікований лише в 1899 році під назвою The Syriac Chronicle Ф. Дж. Гамільтона та Е. В. Брукса.[2] Він був частиною п'ятитомної серії " Візантійські тексти " під редакцією Дж. Б. Бері. Новий переклад англійською мовою був опублікований у Liverpool University Press у 2011 році під назвою «Хроніка Псевдо-Захарії Ритора: Церква і війна в пізній античності». Відредагований Джеффрі Грейтрексом і перекладений англійською мовою Робертом Р. Феніксом і Корнелією Б. Хорн, він складається з перекладу книг 3-12 Historia Miscellanea ; планується другий том для перекладу книг 1–2.  ]

Псевдо-Захарій Ритор вперше в середині VI століття говорить про назву Русь (hros) — про народ Північного Причорномор'я і Наддніпрянщини саме як про народ «рос», що мешкав на Середньому Дніпрі[3][4].

Видання та переклади[ред. | ред. код]

  • Ammonius (лат.). Padova: Giuseppe Comino. 1735. 
  • Zacharias of Mytilene, Ammonius. Transl. by S. Gertz. London 2012.
  • The Chronicle of Pseudo-Zachariah Rhetor: Church and War in Late Antiquity. Ed. by G. Greatrex. Liverpool 2011.
  • Historia ecclesiastica Zachariae Rhetori vulgo adscripta. Ed. by E.W. Brooks. Louvain 1919—1924 [with Latin translation].
  • Die sogennante Kirchengeschichte des Zacharias Rhetor. Transl. by K. Ahrens & G. Krüger. Leipzig 1899.
  • The Syriac Chronicle known as that of Zachariah of Mitylene. Transl. by F. J. Hamilton & E. W. Brooks. London 1899.

Вторинні джерела[ред. | ред. код]

  • П. Аллен: Захарія Схоластик і Ecclesiastica Evagrius. В: JTS 31 (1980), с. 471–488.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://digitale.beic.it/primo_library/libweb/action/search.do?fn=search&vid=BEIC&vl%283134987UI0%29=creator&vl%28freeText0%29=Zacharias%20Scholasticus
  2. Available as a free download.
  3. Палій Олександр. Історія однієї містифікації [Архівовано 25 травня 2022 у Wayback Machine.] // Українська правда. — 14.09.2010.
  4. Брайчевський М. Ю. Походження Русі / Відп. ред. О. С. Компан. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Наукова думка, 1968. — С. 160—161.

Література[ред. | ред. код]

  • Пигулевская Н. В. Имя «Рус» в сирийском источнике VI в. н. э. // Академику Борису Дмитриевичу Грекову ко дню семидесятилетия. — М., 1952. — С. 42—48.

Посилання[ред. | ред. код]