Заходи боротьби з поширенням коронавірусної хвороби 2019 у Європейському Союзі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Yukh68 (внесок, журнали) о 15:20 UTC (763 хвилини тому).
Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн звернулася до громадян ЄС у відеозверненні 15 березня 2020 року

Пандемія коронавірусної хвороби 2019 та її поширення в Європі мали значний вплив на частину найбільших країн-членів Європейського Союзу та інституції Європейського Союзу , особливо в сферах фінансів, громадянських свобод і відносин між державами-членами.

Хронологія[ред. | ред. код]

Словаччина була однією з перших країн у світі, яка запровадила обов'язкову наявність масок у громадських місцях.[1]

Перший європейський випадок хвороби був зареєстрований у Франції 24 січня 2020 року.[2]

Станом на 29 травня 2020 року в ЄС було зареєстровано 1105287 випадків зараження та 125431 смертей, що становить 58 % випадків і 73 % смертей у Європі згідно з тижневим звітом ECDC.[3]

Відповідно до щотижневого звіту ECDC, до 6 червня кількість зареєстрованих випадків хвороби зросла до 1131618 (56 %) і 128247 смертей (76 %).[4]

Станом на 18 червня згідно зі звітом ECDC в ЄС було зареєстровано 1182368 випадків хвороби та 13214 смертей за тиждень від 14 до 20 червня 2020 року. Агентство також відстежує кількість випадків хвороби для своїх членів, в ЄЕЗ та Великій Британії, і виявило, що в ЄС/ЄЕЗ та Великобританії було зареєстровано 1492177 випадків хвороби і 72621 смерть. Агентство ЄС також відстежує кількість випадків хвороби для Європи (група з понад 50 країн, які ECDC розглядає як Європу) і виявила 2235109 випадків і 184806 смертей, зареєстрованих як пов'язані з COVID в Європі.[5]

Станом на 27 червня в ЄС було зареєстровано 1216465 випадків хвороби і 132530 смертей, згідно зі звітами ECDC про загрози інфекційних хвороб за тиждень з 21 по 27 червня 2020 року. У ЄС, ЄЕЗ та Великобританія було зареєстровано 1535151 випадок хвороби і 176020 смертей.[6]

Станом на 10 липня 2020 року в ЄС було зареєстровано 1274312 випадків хвороби і 134153 смерті, згідно зі звітами ECDC про загрози інфекційних захворювань за тиждень від 5 до 11 липня 2020 року. Станом на 10 липня 2020 року в ЄС/ЄЕЗ та Великобританії було зареєстровано 179018 смертей.[7]

За даними «Guardian», середній рівень зараження в ЄС наприкінці червня 2020 року становив близько 160 на мільйон жителів.[8]

Станом на 17 травня 2023 року в ЄС було зареєстровано 183976990 випадків хвороби і 1230250 смертей.

Заходи Європейської Ради[ред. | ред. код]

10 березня 2020 року члени Європейської ради провели відеоконференцію, під час якої президент Шарль Мішель представив чотири пріоритетні сфери, визначені її лідерами[9]:

  • обмеження поширення коронавірусу
  • забезпечення медичним обладнанням, з особливим акцентом на маски та респіратори
  • сприяння дослідженням, включаючи дослідження вакцини
  • подолання соціально-економічних наслідків.

Під час другої відеоконференції 17 березня було додано п'яту пріоритетну область:

  • допомога громадянам, які опинилися в третіх країнах.

На відеоконференції 17 березня лідери також погодилися запровадити тимчасові обмеження на нетермінові поїздки до Європейського Союзу на 30 днів.[10]

На своїй третій відеоконференції 26 березня члени Ради пообіцяли терміново збільшити потужності для тестування на коронавірус з огляду на рекомендації ВООЗ.[11]

9 квітня міністри фінансів 19 країн єврозони погодилися надати 240 мільярдів євро на допомогу системам охорони здоров'я, 200 мільярдів євро кредитних гарантій для Європейського інвестиційного банку та 100 мільярдів євро для працівників, які втратили зарплату.[12] На своїй четвертій відеоконференції, що відбулася 23 квітня, Європейська Рада схвалила план, і закликала активувати пакет допомоги до 1 червня 2020 року.[13] Тоді ж Рада також доручила Європейській комісії вжити заходи щодо створення фонду відновлення, розмір якого, як очікувалося, становитиме щонайменше близько 1 трильйона євро. Форми останнього фонду все ще оскаржувалися державами-членами, причому Франція, Італія та Іспанія виступали за вимоги щодо надання грантів постраждалим економікам, а Німеччина рішуче виступала за позики.[14][13]

27 травня Комісія ЄС запропонувала створити фонд відновлення, який отримав назву «Next Generation EU», із грантами та позиками для кожної країни-члена ЄС у розмірі 500 мільярдів євро та 250 мільярдів євро відповідно. Це сталося після тривалих переговорів, під час яких так звана «ощадлива четвірка», до складу якої входять Австрія, Нідерланди, Данія та Швеція, відкинула ідею виділення грантів, віддавши перевагу позикам. Згідно з пропозицією, гроші, зібрані на ринку капіталу, будуть повернуті між 2028 і 2058 роками.[15][16] 21 липня, після чотириденного марафону переговорів, лідери ЄС досягли угоди, згідно з якою основний компонент грантів фонду відновлення було зменшено з 500 мільярдів євро до 390 мільярдів євро, а компонент кредитів було збільшено до 360 мільярдів євро, стільки ж, скільки в оригінальній пропозиції фон дер Ляйєн. Угода включала механізм управління, який дозволить окремим державам-членам висувати заперечення щодо використання фінансових переказів з Брюсселя та тимчасово блокувати їх під час процесу перегляду управління країною-одержувачем протягом максимум 3 місяців.[17]

Проведення заходів[ред. | ред. код]

Правовий контекст[ред. | ред. код]

Згідно публікації в «Le Monde» 3 учених Мічиганського університету, європейська політика охорони здоров'я спирається на 3 стовпи ЄС:

  • першим стовпом є стаття 168 договору про функціонування Європейського Союзу, яка надає ЄС певну роль у безпеці охорони здоров'я, включаючи 2 агентства, зокрема ЄЦКЗ та Європейське агентство з лікарських засобів, які брали участь у публікації достовірних даних та запобігали перебоям з постачанням ліків;
  • другий стовп – єдиний європейський ринок, який включає правила комерціалізації ліків і медичних пристроїв, та дозволяє мобільність медичних працівників;
  • третьою опорою є фінансове управління.

Стаття 168 договору про функціонування Європейського Союзу вказує, що Союз доповнює національну політику, наприклад, у «співробітництві між державами-членами» або ухваленні рекомендацій, у той час як Союз поважає політику та організацію охорони здоров'я держав-членів.[18]

Хронологія[ред. | ред. код]

9 січня 2020 року: Генеральний директорат з охорони здоров'я та безпеки ЄС (DG SANTE) відкрив повідомлення про тривогу в Системі раннього попередження та реагування на інфекційні хвороби (EWRS).

17 січня: перше засідання Комітету з охорони здоров'я ЄС щодо нового коронавірусу.

28 січня: активація механізму цивільного захисту ЄС для репатріації громадян ЄС.

31 січня: виділено перші кошти на дослідження нового коронавірусу.

1 лютого: країни-члени ЄС мобілізували та доставили в Китай загалом 12 тонн засобів захисту.

1–2 лютого: 447 європейських громадян було повернуто додому з Китаю за фінансування механізму цивільного захисту ЄС.

23 лютого: Комісія співфінансувала доставку понад 25 тонн засобів індивідуального захисту до Китаю на додаток до понад 30 тонн засобів захисту, мобілізованих державами-членами ЄС і вже доставлених у лютому 2020 року.

28 лютого: перша закупівля медичного обладнання спільно з державами-членами ЄС.[2]

У вересні 2020 року повідомлено про плани Європейського союзу охорони здоров'я для забезпечення кращої підготовки союзу до майбутніх пандемій. Це може означати більше фінансування та повноважень для існуючих програм, зокрема програми «EU4Health», зміцнення Європейського агентства з лікарських засобів і зміцнення Європейського центру з профілактики та контролю захворюваності. Опублікована також обіцянка створити європейське Управління перспективних біомедичних досліджень і розробок для посилення спроможності Європи реагувати на майбутні транскордонні загрози.[19]

Координація Європейської комісії[ред. | ред. код]

Відповідно до принципу повноважень, Європейський Союз не має юридичних повноважень нав'язувати державам-членам політику управління охороною здоров'я чи дії, такі як карантинні заходи чи закриття шкіл.[20]

21 січня 2020 року Платформа європейської готовності до епідемій (PREPARE) активувала свою відповідь на спалах «режим 1».[21]

28 лютого 2020 року Європейська комісія відкрила тендер на закупівлю медичного обладнання, пов'язаного з COVID-19. Двадцять держав-членів подали запити на закупівлю. 17 березня було відкрито другий раунд процедури закупівлі рукавичок, окулярів, засобів захисту обличчя, хірургічних масок та одягу. Польща була серед держав-членів, які подали заявку на тендер у другому турі. У Єврокомісії заявили, що всі закупівлі були задоволені пропозиціями. Комісар Тьєррі Бретон описав цю процедуру як ілюстрацію сили координації ЄС.[20]1 9 березня Комісія ЄС оголосила про створення стратегічного запасу медичного обладнання під назвою rescEU, який буде профінансований на рівні 90 % комісією для боротьби з поширенням COVID-19.[22] Європейська комісія запровадила програму «Recovery and Resilience Facility» для зменшення економічних і соціальних наслідків пандемії коронавірусної хвороби.[23]

Наукове консультування[ред. | ред. код]

24 червня 2020 року головні наукові радники Європейського Союзу оприлюднили заяву, в якій містяться вказівки щодо того, як слід надавати та тлумачити наукові поради під час пандемії. Одним із ключових моментів, зроблених радниками, було те, що вчені повинні чіткіше знати ступінь невизначеності, який характеризує нові докази, на яких базуються їхні поради, наприклад, щодо використання масок. Вони також підкреслили, що наукові консультації мають бути відокремлені від прийняття рішень, і це відокремлення має бути чітко дано політикам.[24]

Агентства ЄС та Генеральний директорат Європейської комісії[ред. | ред. код]

Деякі агентства ЄС беруть участь у розробці заходів Європейського Союзу на поширення COVID-19. Зокрема, Європейське агентство з лікарських засобів, розташоване в Амстердамі, бере участь у наданні інформації про поширення коронавірусної хвороби, прискоренні розробки та затвердження безпечних і ефективних методів лікування та вакцин, а також у підтримці постійної доступності ліків у Європейському Союзі.[25]

Європейський центр з профілактики та контролю захворюваності[ред. | ред. код]

Європейський центр з профілактики та контролю захворюваності є агентством ЄС з профілактики та контролю захворювань. Він бере участь у наданні інформації та оцінці ризику захворювання COVID-19 для Європейського Союзу. Під час дводенної зустрічі, за 3 дні до початку різкого зростання захворюваності в Італії, різні країни мали різні погляди на боротьбу з поширенням хвороби. Німеччина забезпечила ПЛР-тестами 20 лікарень і провела 1000 тестів, а Італія спостерігала дефіцит засобів індивідуального захисту на світовому ринку. Австрія та Словаччина не хотіли лякати людей.[26]

Агентство випускає щотижневі бюлетені, щоб надати інформацію про загрози, які воно контролює. Ці бюлетені містять інформацію про кількість випадків (за визначенням членів) і кількість смертей у кожній державі-члені, ЄЕЗ, Великій Британії та найбільш уражених країнах. Агентство також надає зведені дані для всієї Європи, ЄС або ЄС/ЄЕЗ+Великої Британії.

21 травня 2020 року агентство висловило думку, що перша хвиля у 29 із 31 країни (країни ЄС/ЄЕЗ та Велика Британія) мала стійкі тенденції до зниження кількості зареєстрованих випадків COVID-19 за 14 днів, тоді як пік випадків у ЄС/ЄЕЗ +Великі Британії припав на 9 квітня 2020 року.[27]

До 22 травня Європейський центр з профілактики та контролю захворювань, Європейська агенція авіаційної безпеки та директор Європейського центру з профілактики та контролю захворювань Андреа Аммон вважали, що може відбутися друга хвиля епідемії, оскільки кількість випадків, зареєстрованих у травні, була більшою, ніж кількість випадків, зареєстрованих у січні/лютому.[28][29]

28 травня 2020 року Європейський центр з профілактики та контролю захворювань опублікував методологію для допомоги органам охорони здоров'я в державах-членах ЄС/ЄЕЗ та Великій Британії оцінити точкову поширеність інфекції SARS-CoV-2 за допомогою зведеного ПЛР-тестування, а не звітувати про окремі випадки (що недооцінювало поширення вірусу).[30]

Андреа Аммон вважала, що повернення з гірськолижної відпустки в Альпах протягом першого тижня березня можна розглядати як значний період у поширенні хвороби в Європі.[29]

Оцінка ризиків у ЄС/ЄЕЗ та Великобританії[ред. | ред. код]

13 березня 2020 року Європейський центр з профілактики та контролю захворювань оцінив такі ризики, пов'язані з COVID-19[31]:

Ризик Рівень
ризик більш легкого захворювання та відповідний вплив на соціальну та пов'язану з роботою діяльність, високий
ризик важкого захворювання, пов'язаного з COVID-19, для людей у ​​ЄС/ЄЕЗ та Великої Британії: загальне населення високий
ризик важкого захворювання, пов'язаного з COVID-19, для людей у ​​ЄС/ЄЕЗ та Великої Британії: літні люди та особи з хронічними захворюваннями високий
ризик виникнення субнаціональної передачі COVID-19 у ЄС/ЄЕЗ та Великої Британії дуже високий
ризик виникнення широкомасштабної передачі COVID-19 у країнах ЄС/ЄЕЗ та Великої Британії протягом найближчих тижнів високий
ризик перевищення можливостей системи охорони здоров'я в ЄС/ЄЕЗ та Великої Британії в найближчі тижні високий
ризик, пов'язаний із передачею COVID-19 у закладах охорони здоров'я та соціальних закладах із великою кількістю уразливих груп населення високий

Рекомендації щодо безпечного відновлення залізничного сполучення в Європі[ред. | ред. код]

Залізничне агентство Європейського Союзу (ERA), Європейська комісія та Європейський центр з профілактики та контролю захворюваності розробили залізничний протокол COVID-19. Рекомендації в протоколі стосувалися таких питань, як фізичне дистанціювання, використання масок для обличчя, респіраторний етикет, гігієна рук, ведення випадків у поїзді, відстеження контактів, термообстеження.[32]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Lessons From Slovakia—Where Leaders Wear Masks. The Atlantic. 13 травня 2020.  (англ.)
  2. ↑ а б Timeline of EU action. European Commission – European Commission (англ.). Процитовано 30 червня 2020. 
  3. ↑ COMMUNICABLE DISEASE THREATS REPORT. Europa (web portal). 2020. Процитовано 27 серпня 2020.  (англ.)
  4. ↑ Communicable disease threats report, 31 May -6 June 2020, week 23. European Centre for Disease Prevention and Control. 5 червня 2020.  (англ.)
  5. ↑ COMMUNICABLE DISEASE THREATS REPORT. Europa (web portal). 2020. Процитовано 27 серпня 2020.  (англ.)
  6. ↑ COMMUNICABLE DISEASE THREATS REPORT. Europa (web portal). 2020. Процитовано 27 серпня 2020.  (англ.)
  7. ↑ COMMUNICABLE DISEASE THREATS REPORT (англ.)
  8. ↑ Boffey, Daniel (29 червня 2020). US visitors set to remain banned from entering EU. The Guardian.  (англ.)
  9. ↑ Video conference of the members of the European Council, 10 March 2020. Council of the European Union. 10 березня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.  (англ.)
  10. ↑ Video conference of the members of the European Council, 17 March 2020. Council of the European Union. 17 березня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.  (англ.)
  11. ↑ Video conference of the members of the European Council, 26 March 2020. Council of the European Union. 26 березня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.  (англ.)
  12. ↑ Eurogroup Strikes Half-Trillion Euro Deal to Help Members Cope with COVID-19 | Voice of America – English. Voice of America.  (англ.)
  13. ↑ а б Conclusions of the President of the European Council following the video conference of the members of the European Council, 23 April 2020. Council of the European Union. 23 квітня 2020. Процитовано 23 квітня 2020.  (англ.)
  14. ↑ Fleming, Sam; Khan, Mehreen; Brunsden, Jim; Chazan, Guy (23 квітня 2020). Germany throws weight behind massive EU recovery fund. Financial Times. Процитовано 23 квітня 2020.  (англ.)
  15. ↑ Coronavirus: Von der Leyen calls €750bn recovery fund 'Europe's moment'. BBC. 27 травня 2020. Процитовано 28 травня 2020.  (англ.)
  16. ↑ Europe's moment: Repair and prepare for the next generation. European Commission. 27 травня 2020. Процитовано 28 травня 2020.  (англ.)
  17. ↑ Brunsden, Jim; Fleming, Sam; Khan, Mehreen (21 липня 2020). EU recovery fund: how the plan will work. Financial Times. Процитовано 23 липня 2020.  (англ.)
  18. ↑ Стаття 168 договору, пункти 1, 2, 6 і 7 (англ.)
  19. ↑ Pitchers, Christopher (18 вересня 2020). EU plans for health union to boost pandemic preparedness. euronews.  (англ.)
  20. ↑ а б Pańkowska, Maria (26 березня 2020). Szumowski krytykuje UE: 'Nie ma tej europejskiej solidarności'. To wielopiętrowy fałsz. OKO.press. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (пол.)
  21. ↑ Tidey, Alice (21 січня 2020). Coronavirus: How is the EU preparing for an outbreak, and why screening may be futile. Euronews. Процитовано 24 січня 2020.  (англ.)
  22. ↑ COVID-19: Commission creates first ever rescEU stockpile of medical equipment. European Commission. 19 березня 2020. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.  (англ.)
  23. ↑ Bank, European Investment (27 липня 2022). EIB Group activities in EU cohesion regions in 2021 (англ.). European Investment Bank. ISBN 978-92-861-5369-3. 
  24. ↑ Statement on scientific advice to European policy makers concerning the COVID-19 pandemic. European Commission – European Commission (англ.). 2018. ISBN 9789276199212. Процитовано 10 липня 2020. 
  25. ↑ EAHP COVID-19 Resource Centre | European Association of Hospital Pharmacists. eahp.eu.  (англ.)
  26. ↑ Güell, Oriol (18 травня 2020). Los guardianes de la salud europea subestimaron el peligro del virus. EL PAÍS.  (ісп.)
  27. ↑ Surveillance report. covid19-surveillance-report.ecdc.europa.eu.  (англ.)
  28. ↑ Coronavirus : alors que le bilan mondial dépasse les 328 000 morts, l'épidémie s'aggrave en Amérique du Sud. Le Monde. 21 травня 2020.  (фр.)
  29. ↑ а б Ryckmans, Grégoire (21 травня 2020). L'Europe doit se préparer à une deuxième vague mais elle ne sera pas nécessairement désastreuse, selon la responsable européenne du coronavirus. RTBF. Процитовано 10 листопада 2020.  (англ.)
  30. ↑ Measures for travellers. Europa (web portal). 2020. Процитовано 27 серпня 2020.  (англ.)
  31. ↑ Daily risk assessment on COVID-19, 13 March 2020. Europa (web portal). 13 березня 2020. Архів оригіналу за 5 березня 2020. Процитовано 13 березня 2020.  (англ.)
  32. ↑ Rail protocol. Europa (web portal). 2020. Процитовано 27 серпня 2020.  (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заходи боротьби з поширенням коронавірусної хвороби 2019 у Європейському Союзі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заходи_боротьби_з_поширенням_коронавірусної_хвороби_2019_у_Європейському_Союзі&oldid=39655473