Захоплення заручників у посольстві ФРН в Стокгольмі
| Захоплення заручників у посольстві ФРН в Стокгольмі | |
|---|---|
 | |
| Місце атаки | Стокгольм, Швеція |
| Координати | 59°20′04″ пн. ш. 18°06′22″ сх. д. / 59.3345444° пн. ш. 18.1063778° сх. д. |
| Дата |
24 квітня 1975 року |
| Загиблі | 2 заручники та 2 терористи |
| Поранені | 10 заручників та 4 терористи |
| Число терористів | 6 |
| Організатори | «Фракція Червоної Армії» |
Захоплення заручників у посольстві ФРН в Стокгольмі — терористичний акт здійснений членами ліворадикальної терористичної організації «Фракції Червоної Армії» 24 квітня 1975 року в посольстві ФРН у Стокгольмі.
Історія[ред. | ред. код]
24 квітня 1975 роки шестеро терористів (Ганна Краббе[de], Карл-Гайнц Деллво[de], Люц Тауфер[de], Бернгард Росснер[de], Ульріх Вессель[de] та Зіґфрід Гауснер[de]), які назвали себе «підрозділом імені Гольґера Майнса[en]», захопили посольство ФРН в Стокгольмі, взяли у заручники 12 осіб та забарикадувались на верхньому поверсі будівлі. Погрожуючи вбити заручників, вони вимагали звільнення 26 членів «Фракції Червоної Армії».
О 20:00 уряд ФРН вирішив не приймати вимоги терористів, і двоє заручників були вбиті терористами[1]. О 23:46 вибухнув саморобний вибуховий пристрій. Вибухом було сильно пошкоджено будівлю посольства, опіки та різні поранення отримали усі терористи та заручники. Так терорист Вессель помер від отриманих ран через дві години в лікарні, а Зіґфрід Гауснер — через десять днів у шпиталі Штутгартської в'язниці.
Після вибуху розпочалась операція шведської поліції зі звільнення посольства, під час якої загинули двоє заручників та двоє терористів, були поранені десятеро співробітників посольства і четверо терористів[2]. Краббе, Деллво, Тауфер і Росснер були заарештовані та засуджені 20 липня 1977 року до подвійного довічного ув'язнення на так званому «Стокгольмському процесі», який проходив у Дюссельдорфі. Згодом терористи були амністовані і звільнені. Так Росснер був звільнений 17 листопада 1992 року, Тауфер і Деллво були звільнені навесні 1995 року, а Краббе — 10 травня 1996 року. Жоден з амністованих терористів так і не розкаявся за вчинений ними терористичний акт у Стокгольмі. У 1994 році Росснер, під час телевізійного інтерв'ю на «ZDF», сказав що не відчуває докорів сумління за вчинений ним теракт, і не має наміру каятись перед родичами загиблих заручників[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 24 квітня в історії. [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.] «Історичну правду»
- ↑ Barry M. Rubin, Judith Colp Rubin: Chronologies of Modern Terrorism. [Архівовано 3 січня 2015 у Wayback Machine.] S. 44
- ↑ Die Opfer der RAF. Selbstverklärung und Verharmlosung. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 29 січня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- A Brief History of the Red Army Fraction [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)