Захоронення відходів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еколого-інформаційний стенд у Карпатах

Захорóнення відхóдів — остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Загальний опис[ред.ред. код]

Захоронення відходів - ізолювання промислових і побутових відходів (найчастіше токсичних) шляхом їх розміщення в надрах Землі і морських глибинах. Загальний обсяг відходів у світі сягає майже 800 млрд.т, з них твердих відходів понад 300 млрд.т. Гірничовидобувна галузь виробляє щорічно близько 30 млн. т твердих відходів, причому в процесі первинного переробляння руд у хвости відходить 60–95% усього об’єму переробленої гірської маси. Лише 45–65% твердих відходів від їх загального об’єму в гірничовидобувній промисловості використовують для засипання відпрацьованих кар’єрів, провалів, тріщин від гірничих робіт, близько 1% – як закладка виробленого простору і майже 5% схоронюють у морських глибинах. С.в. (твердих) під землею зменшує забруднення поверхні, зменшує площу відчужених земель, але несе в собі небезпеку забруднення підземних вод, надр, у т. ч. родовищ корисних копалин. Близько 50% промислових рідких відходів у світі скидають у відкриті водоймища без очищення. Напр., у США втрата від забруднення водоймищ рідкими відходами оцінюється в 7,5–11 млрд. доларів у рік.

Схоронення промислових відходів у надрах здійснюється в гірничих виробках законсервованих шахт (затверділі рідкі відходи), спеціальних підземних спорудах і природних пустотах гірських порід. Гірничі виробки шахт використовують у разі відсутності припливу в них підземних і поверхневих вод; непроникними для підземних вод є виробки соляних шахт, які найвигідніші і найбезпечніші для схоронення радіоактивних відходів. Як спеціальні підземні сховища служать штучні пустоти, одержані буровибуховим способом, старі підземні сховища (газові, нафтові). Ефективним є схоронення відходів у гідрогеологічних структурах. За об’ємами схоронення рідких відходів у поглинаючих горизонтах розрізняють сховища: малі – до 100, середні – 100–1000, великі – 1000–10000, дуже великі – понад 10 тис. м3/доб.

Морське середовище використовується для схоронення грунтів, видобутих під час заглиблення акваторій портів і суднохідних каналів, осадів стічних вод, промислових відходів, будівельного сміття, радіоактивних відходів з низькою питомою активністю (в спеціальній упаковці). Об’єм світових відходів, які схороняються в морі, сягає 10% від суми відходів, із них скидання ґрунту займає приблизно 80%. Як правило, таке скидання здійснюється поблизу берегів на невеликих глибинах (10–100 м), і тільки радіоактивні відходи схороняють на ложе океанів на глибині понад 4000 м. Скидання відходів у прибережні води може викликати збільшення мутності води, вивільнення у воду біогенних речовин, металів, нафтопродуктів та інших сполук, які знаходяться в матеріалах скидання. Однак, завдяки швидкому осадженню суспензії на малих глибинах і процесам розсіювання і розведення негативні наслідки скидання у товщі води за одноразових операцій досить скоро (від декількох годин до доби) зникають. Проте, осівши на дні морів, матеріали скидань залишаються джерелом поступлення у придонні шари води забруднювальних речовин, які можуть шкідливо діяти на донні організми. Для схоронення відходів керуються положеннями 3-ї Конференції ООН з морського права (1983).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]