Захумле
|
Захумле |
|||||
|
|||||
| [[Зображення:|250px|center|Розташування Захумиле]] | |||||
| Столиця (та найбільше місто) |
|||||
| Офіційні мови | {{{офіційні_мови}}} | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Форма правління | {{{форма_правління}}} | ||||
| Площа | |||||
| Населення | |||||
| - Густота | Помилка виразу: неочікуваний оператор //км² | ||||
| Часовий пояс | {{{часовий_пояс}}} | ||||
| Домен | {{{інтернет_домен}}} | ||||
| Історія Герцеговини |
|---|
Захумле (хорв. Zahumlje, серб. Захумље ), також відома як Земля Хум і Холм, є середньовічним сербським князівством, розташованим в сьогоднішній Герцеговині (у сучасній Боснії і Герцеговині) і Південній Далмації (сучасна Республіка Хорватія).
Захумле отримало свою назву від гори Хум (За +Хумом => Нижче Хума), біля Блага, де починається річка Буна. Там знаходяться два дуже старі міста: Бона і Хум . У Захумлі правлячі династії були Вишевичі або Вушевичі, що були вихідцями з західної частини Білої Сербії. Вони називали себе червоними хорватами, хоч за часів візантійського імператора Костянтина VII, вони були сербами. Захумле рішуче протистояло будь-яким спробам контролю з боку сербських Великих князів на півночі, і зрештою її керманичі отримали титул Великого князя для себе. Земля Захумля простяглася в східному напрямку до Каліновику і області Гатак, де вона межувала з Травунією. Фактично кордон йшов уздовж Захумлської лінії Попово - Любіне - Дабар і візантійського анклаву Рагуза.
- Найбільші міста Захумля: Ошле, Стон, Дабар, Мокро, Глумайнік
- Захумле було розділено на 9 менших князівств: Стон, Попово, Дубрава, Лука, Дабар, Веляке, Веченик.
Під сербською владою, для полегшення контролю Захумле було поділено на два князівства: Верхнє Захумле і Нижнє Захумле. Верхнє Захумле незабаром було включено безпосередньо в Сербію, Нижнє Захумле продовжувало існувати. Захумле було васалом Хорватії за часів Томіслава, надалі залежить від Сербії, яку очолила Дукля. Після довгої династичної боротьби Захумле анексує Паганію, з часом Захумле стає частиною Великого Князівства Рашка.
Джерела[ред. • ред. код]
| Історія Сербії |
Сучасність
|
