Західна Волинь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта Радзивіла 1613 р., де Західна Волинь позначена як Wolynia citerior

Західна Волинь — історико-етнографічна область у межах більшої історичної області Волинь. В етнографічному значенні, охоплює південну частину Володимир-Волинського, Іваничівський, Горохівський, Локачинський (за винятком кількох сіл на північ від шляху з Володимира-Волинського до Луцька), Луцький райони Волинської та Сокальський, Радехівський і Кам’янсько-Бузький райони Львівської області.[1] На заході межує з Холмщиною уздовж Західного Бугу, на півночі — із Західним Поліссям по лінії із заходу на схід через міста ВолодимирЛуцькОлика[2], на сході від решти Волині (центральної та східної) відділяється по південній притоці Прип’яті річці Стир, а південна межа Західної Волині накладається на південні кордони Сокальського, Радехівського і Кам’янсько-Бузького районів.

В історично-політичному сенсі, особливо в історіографії, під Західною Волинню часто розуміють території Волинської та Рівненської областей зі східною межею по річці Горинь як частину Волині, яка з 1920 по 1939 рік належала Польщі, входячи до складу Волинського воєводства, хоча етнографічно під польською владою в ті роки перебувала як Західна, так і Центральна Волинь.[3][4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тетяна Шемберко. Календарно-обрядовий фольклор західної Волині: динаміка побутування, жанри, мотиви, поетика
  2. Степан Макарчук. Західна Волинь У 20–30-Х роках ХХ ст. (етносоціальні та політичні відносини в краї)
  3. Білоцерківський В. Я. Возз'єднання українських земель у складі СРСР // Історія України / (навчальний посібник). — К. : Центр навчальної літератури, 2007. — 536 с. — ISBN 966-7858-45-6.
  4. С. А. Макарчук. Історичні етнотопоніми й етноніми (народоназви) українського народу // Етнографія України / (навчальний посібник). — Львів : «Світ», 2004. — 520 с. — ISBN 966-603-371-2.