Західне Поділля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поділля, ХХ ст.

За́хідне Поді́лля (інколи Галицьке Поділля) — частина Подільської України, яка лежить вдовж лівого берега Дністра і є південні території сучасних Хмельницької,Тернопільської областей та Вінниччини до р. Мурафа , являє собою продовженням Східного Поділля (Брацлавщини), що займає територію Вінниччини та прилеглих районів суміжних областей.

Найбільшими промисловими та культурними містами Західного Поділля є Кам'янець-Подільський, Тернопіль, Хмельницький, перші два з яких мають важливу туристичну цінність завдяки історико-архітектурній та мистецькій спадщині Подільського краю.

Історичний поділ Поділля на Східне і Західне відбувся в 1434 році, коли західна частина Поділля разом за Галичиною були захоплені Польським Королівством, де був запроваджений польський адміністративно-територіальний устрій і створено Подільське воєводство з центром у Кам'янці-Подільському, яке в свою чергу було поділене на три повіти: Кам'янецький, Летичівський та Червоногородський.

Східне Поділля залишилося в складі Великого князівства Литовського, Руського і Жмудського. Після поділу РП у 1772 р. Червоноградський повіт відійшов до Австро-Угорщини, 1809-1815 рр. був під управлінням Росії. Пізніше термін Західне Поділля почав змішуватись із назвою Галицьке Поділля, але це визначення в більшості випадків вживається стосовно тернопільської частини Західного Поділля, що було в складі Австро-Угорської Імперії (Королівство Галичини та Володимирії). А саме Тернопільський край - крейси Тернопільський і Чортківський (центр - Заліщики) на західному березі Збруча.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]