Західне Поділля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поділля, ХХ ст.

За́хідне Поді́лля (інколи Галицьке Поділля) — частина Подільської України, яка лежить удовж лівого берега Дністра. Є південною територією сучасних Хмельницької, Тернопільської областей та Вінниччини до р. Мурафа , також — продовженням Східного Поділля (Брацлавщини), що займає територію Вінниччини та прилеглих районів суміжних областей.

Найбільшими промисловими та культурними містами Західного Поділля є Кам'янець-Подільський, Тернопіль, Хмельницький, перші два з яких мають важливу туристичну цінність завдяки історико-архітектурній та мистецькій спадщині Подільського краю.

Історичний поділ Поділля на Східне і Західне відбувся в 1434 році, коли західна частина Поділля разом за Галичиною були захоплені Польським Королівством, де був запроваджений польський адміністративно-територіальний устрій і створено Подільське воєводство з центром у Кам'янці-Подільському, яке в свою чергу було поділене на три повіти: Кам'янецький, Летичівський та Червоногродський.

Східне Поділля залишилося у складі Великого князівства Литовського, Руського і Жмудського. Після поділу Речі Посполитої у 1772 р. Червоногродський повіт відійшов до монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини), 1809—1815 рр. був тимчасово анексований Російською імперією.

Пізніше термін Західне Поділля почав змішуватися з назвою Галицьке Поділля, але це визначення здебільшого вживається стосовно тернопільської частини Західного Поділля, що було у складі Австро-Угорської імперії (Королівство Галичини та Володимирії). А саме Тернопільський край — Тернопільський і Чортківський (центр — Заліщики) округи (нім. kreis) на західному березі Збруча.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]