Зачерпування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зачерпування (в астрономії) — винесення з надр на поверхню зорі речовини, яка зазнала змін хімічного та ізотопного складу внаслідок ядерного синтезу. Зачерпування зумовлене розширенням конвективної зони вглиб, до шарів, у яких на попередніх етапах еволюції зорі відбувався нуклеосинтез. Призводить до змін хімічного складу атмосфери зорі та її спектру.

Етапи[ред. | ред. код]

Зачерпування може відбуватись у три етапи[1].

Перше зачерпування відбувається на шляху зорі від головної послідовності до вершини відгалуження червоних гігантів[1]. Унаслідок конвективного перемішування у зовнішній атмосфері зменшується співвідношення 12C/13C і C/N , а також кількість літію та берилію, що відбиває результати ядерного горіння гідрогену.

Друге зачерпування відбувається лише в зорях із масою 4–8 сонячних під час сходження на асимптотичне відгалуження гігантів, коли в ядрі завершується горіння гелію. Конвекція виносить на поверхню продукти вуглецево-азотного циклу[2] і це призводить до збільшення частки 4He і 14N, тоді як частка 12C і 16O зменшується[3].

Третє зачерпування відбувається на асимптотичному відгалуженні, під час спалахів гелієвого шарового джерела[1]. Це зачерпування виносить на поверхню гелій, карбон та продукти s-процесу. Збільшується частка карбону відносно оксигену, що може призвести до утворення вуглецевої зорі[3].

Назви зачерпувань (перше, друге, трете) визначено за етапом зоряної еволюції, на якому вони відбуваються, а не їх послідовністю в еволюції конкретної зорі. У зорях малої маси відбувається лише перше та третє зачерпування, але не відбувається другого.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Зачерпування // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 165. — ISBN 966-613-263-X.
  2. Lambert, D. L. (1992). Observational Effects of Nucleosynthesis in Evolved Stars. У Mike G. Edmunds and Roberto J. Terlevich. Elements and the Cosmos. University of Cambridge. с. 92–109. ISBN 0-521-41475-X. 
  3. а б Kwok, Sun (2000). The origin and evolution of planetary nebulae. Cambridge University Press. с. 199. ISBN 0-521-62313-8.