За поранення (нагрудний знак)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нагрудний знак За поранення
I ступеня
Лента нагрудного знака за ранение - Золото (1939).svg Нагрудный знак за ранение-Золото (1939).svg
II ступеня
Лента нагрудного знака за ранение - Серебро (1939).svg Нагрудный знак за ранение-Серебро (1939).svg
III ступеня
Лента нагрудного знака за ранение - Чёрный (1939).svg Нагрудный знак за ранение-Чёрный (1939).svg
Оригінальна назва Verwundetenabzeichen
Країна Третій рейх
Тип нагрудний знак відміни
Підстави нагородження за поранення
Статус не вручається
Статистика
Дата заснування 1 вересня 1939
Останнє нагородження травень 1945

Знак За поранення (нім. Verwundetenabzeichen) — німецька медаль (нагрудний знак), нагородження якою здійснювалось упродовж Другої світової війни.

Історія[ред.ред. код]

Знак було започатковано 1 вересня 1939 року. Вручався військовослужбовцям, службовцям поліції, а з 1943 року й цивільним особам, що отримали поранення в результаті повітряних нальотів. Загиблі вшановувались вищою «золотого» ступеню посмертно (вона передавалась членам їх сімей). Своєю появою медаль продовжила традицію нагородження аналогічним знаком, започаткованим ще у роки Першої світової війни. Нова нагорода відрізнялась силуетом зображення солдатської каски й додаванням на неї свастики.

Первинним варіантом нагороди був знак «За поранення» Легіону «Кондор». Він був розроблений та затверджений 22 травня 1939 року (пізніше він отримав назву «Іспанський»), і з'явився для того, щоб відзначити заслуги членів Легіону Кондор, які бились у часи громадянської війни в Іспанії у 1936–1939 роках на боці франкістів.

«…як ознака відміни німецьких добровольців, які зазнали поранень у боротьбі проти більшовизму в ході визвольної Іспанської війни 1936–1939 років».

Усього було вручено 182 звичайних нагрудних знаки й один срібний.

Після припинення випуску іспанського варіанту знака «За поранення», напередодні Другої світової війни, Гітлер відновив знак «За поранення» (тип 1) (нагорода зразка 1939 року), щоб відзначити заслуги тих солдатів і офіцерів, які б зазнали поранень у бойових діях. Оскільки на складах залишався досить великий запас нагород, що лишились із часів Першої світової війни, то ці нагороди доопрацьовувались (на каску наносилась свастика) й використовувались аж до 1942 року.

Другий варіант нагороди було розроблено й затверджено за кілька місяців після початку Польської кампанії. Це була медаль «За поранення» (тип 2). Дана версія нагороди була дуже схожою на попередню: та ж овальна форма із зображенням каски М35 зі свастикою на ній, ззаду шолому — перехрещені мечі, лавровий вінець по контуру нагороди із вплетеною до нього стрічкою. Існували деякі відмінності у розмірах нагород, але 24 офіційних виробника даної нагороди додержувались стандартних розмірів. З 1943 року знаком стали нагороджувати цивільних осіб, що постраждали від нальотів авіації. З 24 вересня 1944 року знак могли отримати й іноземні військовослужбовці Вермахту.

В статуті започаткування нагороди записано:

«…як знак честі для всіх, хто ризикував своїм життям заради батьківщини й був поранений чи скалічений»

Нагрудний знак «За поранення 20 липня 1944 року»[ред.ред. код]

Три ступені знаку

20 липня 1944 року було затверджено найрідкісніший тип нагороди «За поранення», якою було вшановано лише невелику групу німецьких офіцерів. Затвердження цього знаку пов'язано із відомим замахом на Гітлера, й особи, яких представили до цієї нагороди, були саме тими офіцерами, які зазнали поранень різного ступеню важкості в момент згаданої події, всього 24 особи. Один з них помер на місці, троє у шпиталі від отриманих поранень.

Цей знак носився замість знаку зразка 1939 року.

Учасники наради[ред.ред. код]

Загиблі[ред.ред. код]

(Посмертно нагороджені Золотим знаком)

За деякими даними, серед нагороджених також були: статс-секретар Вальтер Хевель, капітан цур зеє Гайнц Ассманн і стенографіст Фріц-Ернст Хаген.

Нагороджені знаком «За поранення 20 липня 1944 року» у разі подальших поранень отримували наступний ступінь саме цієї нагороди. Зокрема, контр-адмірал Фосс, будучи нагородженим «чорним» знаком, послідовно отримав і решту ступенів, включно із золотим.

Види нагороди[ред.ред. код]

Існувало три класи нагороди:

  • «Чорний» тип нагороди штампувався з листа латуні, пізніші варіанти виготовлялись із сталі. Нагорода має пустотілу основу зі штифтом для голки. Через зниження якості матеріалів до кінця війни ці знаки починали іржавіти.
  • «Срібний» тип нагороди виготовлявся первинно з посрібленої латуні, а пізніше (з 1942 року) з ретушованого цинку.
  • «Золотий» тип нагороди первинно виготовлявся з латуні з подальшим поліруванням й позолотою. В результаті полірування деякі значки виявились практично пласкими. Реверс плаский.

До 1945 року, внаслідок погіршення якості матеріалів, деякі «чорні» типи нагороди фарбувались у відповідний колір й випускались як нагороди «срібного» й «золотого» типів. У цих випадках зворотний бік знаку майже завжди був пустотілим.

Знак «За поранення» носився на лівій нагрудній кишені кітеля, нижче інших офіційних нагород. Чорний знак зазвичай видавався у конверті. Срібний та Золотий знаки видавались у футлярах. До знака додавались іменні нагородні документи.

Критерії нагородження[ред.ред. код]

Знак 3-го ступеню (чорний) видавався за одне — два поранення.

Знак 2-го ступеню (срібний) присвоювався за три або чотири поранення чи серйозніші пошкодження, такі, як втрата слуху, руки, ноги, ока, поранення в голову чи спотворення обличчя.

Знак 1-го ступеню (золотий) вручався за п'ять чи більшу кількість поранень, а також за серйозні поранення такого роду, як повна втрата зору чи серйозне ушкодження опорно-рухомого апарату.

До поранень відносили втрата зору чи слуху, обмороження, втрата чи розлад функцій кінцівок, черепно-мозкові травми, поранення, що не загоюються. Одночасно отримані декілька поранень розглядались як одне. Різна кількість чи сполучення поранень давало різні ступені знаку. Правом вручення знаку володіли командири частин від командира батальйону включно, старші посадові особи медичних закладів і начальники округів цивільної оборони.

Сучасний статус нагороди[ред.ред. код]

Носіння як звичайного знаку, так і його варіантів для учасників громадянської війни в Іспанії та подій 20 липня було дозволено 1957, але тільки «денацифікованого», тобто, без свастики.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Курылев: Боевые награды Третьего рейха (рос.)
  • Klietmann:Auszeichnungen des Deutschen Reiches 1936–1945 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]