Збройні сили Ірану

Збройні сили Ірану
перс. نيروهای مسلح جمهوری اسلامی ايران
Емблема армії Ірану
Засновані	ІІІ тисячоліття до н. е. (оригінальна армія) 1921 рік (перша сучасна об'єднана армія створена, як Імператорська Іранська армія)
Поточна форма	1 квітня 1979
Командування
Головнокомандувач	Алі Хаменеї
Начальник штабу	генерал-майор Маххамел Багері
Людські ресурси
Призов	з 18 років
Активні службовці	610 тис. військовослужбовців в Збройних Силах, 130 тис. осіб в КВІР, та, додатково, 300 тис. осіб в батальйонах територіальної оборони «Басіджи», підпорядкованих КВІР
Резерв	Мобілізаційний резерв становить близько 10 млн осіб.
Витрати
Бюджет	$25 млрд
Відсоток у ВВП	2,5 %
Промисловість
Національні постачальники	ІАІО, HESA та інші.
Закордонні постачальники	"Алмаз-Антей",РСК "МіГ", НПП "Старт"
Історія
Іранська операція Іранська криза (1946) Війна в Дофарі Ірано-іракська війна Громадянська війна в Іракському Курдистані Конфлікт у Белуджистані Громадянська війна в Сирії
Збройні сили Ірану у Вікісховищі

Збройні сили Ірану (перс. نيروهای مسلح جمهوری اسلامی ايران) — військове формування Ісламської республіки Іран, на яке покладені завдання із захисту незалежності, територіальної цілісності і державного ладу країни, відстоювання національних інтересів у територіальних водах Каспійського моря, Перської затоки й Оманського моря, на прикордонних річках, а також для надання військової допомоги ісламським націям або іншим народам незалежно від їхньої належності до ісламу з метою захисту від нападу.

Особливості ЗС Ірану

Особливістю організаційної структури збройних сил Ірану є наявність у їхньому складі двох незалежних компонентів — регулярних збройних формувань, а саме  — армії та військових формувань Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР), у кожному з яких є власні сухопутні війська (СВ), Військово-Повітряні Сили і Військово-Морські Сили (ВПС і ВМС) з відповідною системою органів управління як у мирний, так і воєнний час. Крім того, після оголошення надзвичайної ситуації в розпорядження військового керівництва надходять сили охорони правопорядку (СОП), які у мирний час підпорядковані Міністерству внутрішніх справ. У складі КВІР діють також сили опору «басідж», що є, по суті, народним ополченням, і одночасно підготовленим резервом. До складу КВІР входять сили спеціального призначення «кудс».

Структура

Сухопутні війська

Сухопутні війська Ірану мають у своєму складі піхоту (мотопіхоту), механізовані і бронетанкові війська, артилерію і ракетні частини, зенітні, повітрянодесантні, десантно-штурмові, інженерні і хімічні війська, війська зв'язку й армійську авіацію, служби тилового забезпечення.

Озброєння:

• Танки — понад 1513 од.;
• БМП — більше 610 од.;
• БТР — понад 640 од.;
• САУ — понад 292 од.;
• Гаубиці — понад 2030 од.;
• Міномети — понад 3000 од.;
• РСЗВ — 1476 од.;
• Пускові установки тактичних ракет — понад 30 од.;
• ППО — понад 1000 од. (в тому числі, ПЗРК).

Військово-Повітряні Сили

Військово-Повітряні Сили Ірану представлені підрозділами бойової (винищувальної, бомбардувальної, розвідувальної) і допоміжної (військово-транспортної, заправної, зв'язку і управління, навчально-тренувальної) авіації, силами ППО (зенітні ракетні, зенітні артилерійські і радіотехнічні підрозділи), а також частинами оперативно-тактичних і тактичних ракет.

Озброєння:

• Винищувачі — понад 125 од.;
• Штурмовики — понад 75 од.;
• Навчальні літаки — 139 од.;
• Розвідувальні — 6 од.;
• Протикорабельний літак/патрульний — 9 од.;
• Бомбардувальники — 169 од.;
• Бойові/багатоцільові вертольоти — 184 од.;
• ППО — понад 2751 од. (всіх видів ППО).

Військово-Морські Сили

Військово-Морські Сили Ірану включають: надводні і підводні сили, авіацію ВМС, морську піхоту (МП), частини протикорабельних ракет, морську охорону, берегові служби і служби тилу.

Озброєння:

• Підводні човни — 31 од.;
• Фрегати — 3/(2) од.;
• Корвети 1 рангу — 6 од.;
• Корвети 2 рангу — 3 од.;
• Ракетні катери — 26 од.;
• Танкодесантні кораблі — 4 од.

Участь у міжнародних конфліктах

Ірано-іракська війна

В період 1980–1988 років Іран воював з Іраком. Під час цієї війни Збройні сили Ірану (особливо Сухопутні війська та КВІР) здобули значний бойовий досвід, що допомагає їм і сьогодні перебувати в досить доброму стані.

Ізраїльсько-американські удари по Ірану

Ірано-ізраїльський збройний конфлікт, що розпочався в 2024 році, 28 лютого 2026 року переріс у відкриту війну, коли Ізраїль та США розпочали спільну атаку ракетами авіацією і безпілотниками по Ірану. Операція, що отримала в Ізраїлі кодову назву «Ревучий лев» (івр. מִבְצַע שְׁאָגַת הָאֲרִי) та «Епічна лють» (англ. Epic Fury) в США, почалася з серії ударів по Тегерану, Ісфахану, Куму, Кереджу та Керманшаху. Президент США Дональд Трамп оголосив, що метою є знищення ракетного та військового потенціалу Ірану, запобігання створення ним ядерної зброї і повалення поточного режиму.

Галерея

• 
  Американський винищувач F-14 Tomcat на озброєнні ВПС Ірану. Варто зазначати, що F-14 були продані ще шахському Ірану до ісламської революції 1979 року.
• 
  Іранський підводний човен радянського виробництва проєкту 877 «Палтус».
• 
  Іранський сучасний основний бойовий танк «Зульфікар»

Посилання

• Криза міжнародних відносин в Ірані
• ЗС Ірану^{[недоступне посилання з липня 2019]}