Збройні сили Республіки Сербської

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Армія Республіки Сербської
серб. Војска Републике Српске (ВРС)
босн.
Vojska Republike Srpske (VRS)'
Emblem Republika Srpska Army.svg
Oznaka pripadnosti vojsci Republike Srpske.svg
Емблема Армії Республіки Сербської
Засновані 8 квітня 1992
Розпущені 1 грудня 2005
Види збройних сил
Сухопутні війська
Повітряні сили
Штаб Баня-Лука
Командування
Президент Республіки Сербської Радован Караджич
(1992–1996)
Головнокомандувач Ратко Младич
(1992–1996)[1]
Начальник Генерального штабу Ратко Младич
Людські ресурси
Активні службовці 80 000 військовослужбовців (протягом Боснійської війни)[2]
Службовці за кордоном Ірак Ірак (2005)
Історія
Армія Республіки Боснії і Герцеговини
Боснійська війна
Хорватська рада оборони
Війна Хорватії за незалежність
Патріотична ліга
Територіальна оборона Боснії і Герцеговини

Commons-logo.svg Збройні сили Республіки Сербської у Вікісховищі

А́рмія Респу́бліки Се́рбської або Ві́йсько Респу́бліки Се́рбської, ВРС (серб. Војска Републике Српске, босн. і хорв. Vojska Republike Srpske), іноді ще Армія боснійських сербів — колишні збройні сили самопроголошеної Республіки Сербської, яка спочатку називалася «Сербська Республіка Боснії і Герцеговини» та існувала у межах міжнародно визнаної території суверенної Республіки Боснії і Герцеговини. Засновані 1992 року, реорганізовані — 2001.

2003 року армія почала інтегруватися у Збройні сили Боснії і Герцеговини. У 2005 році один повністю інтегрований підрозділ сербів, боснійців і хорватів було розгорнуто в Іраку для посилення очолюваної Сполученими Штатами коаліції військ.[3] 6 червня 2006 року армія завершила входження у Збройні сили Боснії і Герцеговини, які перебувають у віданні Міністерства оборони Боснії і Герцеговини.[4][5]

Історія[ред.ред. код]

Однострій ВРС


Армію Республіки Сербської створено 12 травня 1992 року із залишків Югославської Народної Армії колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, від якої в тому самому році відокремилися Соціалістична Республіка Боснія і Герцеговина. Коли спалахнула Боснійська війна, то ЮНА офіційно розпустила 80 000 військовослужбовців, які були за етнічною належністю боснійськими сербами. Ці війська, яким було дозволено зберегти своє важке озброєння, лягли в основу новоствореної армії Республіки Сербської.[6] Приміром, Перший корпус Країни Збройних Сил Республіки Сербської успадкував інфраструктуру і бойові засоби П'ятого корпусу Югославської Народної Армії. Для участі у бойових діях під час Боснійської війни за умов майже повної комплектації православними військовослужбовцями-сербами та призовниками з Боснії і Герцеговини, ВРС також вдавалося до послуг близько 4 000 іноземних православних добровольців. Із них 1 000-1 500 прибули з Росії та Болгарії,[7] а 700 добровольців походили конкретно з Росії.[8] На боці Республіки Сербської також добровільно воювали 100 греків, утворивши Грецьку добровольчу гвардію, яка нібито причетна до Сребреницької різанини.[9]

Військове керівництво ВРС під час війни очолював генерал Ратко Младич, над яким нині відбувається суд у МТКЮ за звинуваченням у геноциді боснійських мусульман, у чому звинувачуються і інші воєначальники боснійських сербів. Младича було заарештовано в Сербії 26 травня 2011.

Спеціальні підрозділи[ред.ред. код]

  • Спеціальна бригада Гвардія «Пантери» (серб. Специјална бригада Гарда Пантери), Східнобоснійський корпус
  • «Вовки з Дріни» (серб. Вукови са Дрине), Дрінський корпус
  • Спецпідрозділ «МАНДО» (серб. Специјална Јединица "МАНДО"), Східнобоснійський корпус
  • Спецпідрозділ «ОСМАЦІ» (серб. Специјална Јединица "ОСМАЦИ"), Дрінський корпус
  • Сербська гвардія «Іліджа» (серб. Српска Гарда Илиџа), Сараєвсько-Романійський корпус
  • «Білі вовки» (серб. Бели Вукови)

Устрій[ред.ред. код]

РСЗВ «M-77 Oganj» Війська Республіки Сербської
M-84 ВРС
ЗІС-3 армії боснійських сербів

1993[ред.ред. код]

1995[ред.ред. код]

  • 1-й Країнський корпус (Баня-Лука)
  • 2-й Країнський корпус (Дрвар)
  • Східнобоснійський корпус (Бієліна)
  • Сараєвсько-Романійський корпус (Пале)
  • Дрінський корпус (Хан-Песак)
  • Герцеговинський корпус (Білеча)

2001[ред.ред. код]

  • 1-й корпус (Баня-Лука)
  • 3-й корпус (Бієліна)
  • 5-й корпус (Соколац)
  • 7-й корпус (Білеча)

Оснащення[ред.ред. код]

Танки і бронемашини[ред.ред. код]

Причіпна артилерія[ред.ред. код]

Самохідна артилерія[ред.ред. код]

Реактивні системи залпового вогню[ред.ред. код]

ПТКР[ред.ред. код]

Протитанкові гармати[ред.ред. код]

Зенітні гармати[ред.ред. код]

ПЗРК і зенітні ракети[ред.ред. код]

Стрілецька зброя[ред.ред. код]

ВПС РС[ред.ред. код]

Раніше відомі під назвою «Військова авіація і ППО Війська Республіки Сербської» (серб. Ратно ваздухопловство и противваздушна одбрана Војске Републике Српске) або «ВПС і ППО ВРС». Починаючи з 1 червня 2004 Повітряні сили Республіки Сербської офіційно називалися «Перший полк авіації та протиповітряної оборони Війська Республіки Сербської».

Примітки[ред.ред. код]

  1. THE INTERNATIONAL CRIMINAL TRIBUNAL FOR THE FORMER YUGOSLAVIA – Case No. IT-95-5/18-I. UN – ICTY. 2007. Архів оригіналу за 2007-09-19. Процитовано 2007-09-26. «On 12 May 1992, Ratko MLADIC was appointed Commander of the Main Staff of the VRS, a position he held until at least 22 December 1996. On 24 June 1994, Ratko MLADIC was promoted to the rank of General Colonel.» 
  2. Jonathan S. Landay (15 August 1994). UN Says Lifting Bosnia Embargo May Hurt Muslims, Help Serbs. The Christian Science Monitor. Процитовано 4 March 2013. 
  3. Nedim Dervisbegovic (2005-06-02). Bosnia's first unified army platoon deployed to Iraq. The San Diego Union-Tribune. Архів оригіналу за 15 October 2007. Процитовано 2007-09-26. 
  4. Gaub, Florence (2011). Military Integration after Civil Wars: Multiethnic Armies, Identity and Post Conflict Reconstruction. Canada: Routledge. ISBN 9780203841051. Процитовано 31 March 2016. 
  5. Ramet, Sabrina, ред. (2010). Central and Southeast European Politics since 1989. Cambridge University Press. с. 324. ISBN 9780521888103. Процитовано 31 March 2016. 
  6. John Kifner (27 January 1994). Yugoslav Army Reported Fighting In Bosnia to Help Serbian Forces. The New York Times. Процитовано 4 March 2013. 
  7. Innes 2006, p. 157
  8. Thomas 2006, p. 13
  9. Helena Smith (5 січня 2003). Greece faces shame of role in Serb massacre. The Guardian. Процитовано 4 березня 2013. 

Література[ред.ред. код]