Збройні сили Туркменістану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Військовий караул

Збройні сили Туркменістану (туркм. Türkmenistanyň Ýaragly Güýçleri). Чисельність збройних сил становить орієнтовно 200 тис. Осіб (2005). Витрати на оборону досягають, за офіційними даними, майже 300 млн дол. (приблизно 3,4 % ВВП). За даними на 2009 р. — понад 400 млн доларів США. На першому етапі після здобуття незалежності армія функціонувала за радянським зразком, використовуючи озброєння та військову техніку, що дісталися від СРСР. Потім, в основу концепції будівництва збройних сил було покладено нейтральний статус Туркменістану. Туркменська влада пішли шляхом формування нечисленної, але боєздатної армії, достатньої для захисту державної цілісності та національного суверенітету від можливої агресії, тому, незважаючи на проголошений нейтральний статус Туркменістану, армія оснащена сучасними видами озброєння, в першу чергу ВПС та ВМФ на Каспії[1].

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Збройні сили Туркменістану розміщені за територіальним принципом, відповідно до кількості областей. Нині в республіці діють 5 військових округів. Розпочато трансформацію дивізій в бригади, і останнім часом сухопутні війська мають змішану структуру. Основними напрямами стратегії розвитку збройних сил Туркменістану є: — переоснащення та модернізація військової техніки збройних сил; — підвищення професіоналізму військовослужбовців через масштабні тактичні навчання та стрільби, що регулярно проводяться; — навчання особового складу поводженню зі зброєю нового покоління; — підтримання в постійній бойовій готовності частин та підрозділів збройних сил (мається на увазі ВПС Туркменістану)[2].

Армія за родами військ[ред. | ред. код]

Сухопутні війська Туркменістану[ред. | ред. код]

Прапор ЗС Туркменістану.

Найоснащенішими і мобільними, а, відповідно, і боєздатними частинами є артилерійські і танкові. На озброєнні цих частин і підрозділів стоїть до 600 танків Т-72, більше 1000 БМП і БТР і близько 500 одиниць артилерії калібром понад 100 мм. Останнім часом Туркменістан значно підсилює свої прикордонні сили. В конці 2001 року на території республіки створено 3 нових прикордонзагони. Один дислокований на кордоні з Казахстаном на північно-західних територіях. Другий — в районі м. Керкі, де проходить кордон з Афганістаном. Третій, Койтендагський загін розмістився на південному сході, на перетині афгано-узбецькому і туркменському кордонів. Цьому загону дісталася найважча ділянка кордону. Формування нових прикордонзагонів повністю виправдано, оскільки у Туркменістані дуже велика протяжність зовнішніх кордонів[3].

У рамках модернізації системи ППО сухопутних військ в України були закуплені новітні радіолокаційні станції «Кольчуга», здатні непомітно для апаратури стеження противника виявляти надводні, повітряні та наземні цілі. Варто відзначити також той факт, що Туркменістан — єдина з країн СНД, що не підписала угоду про заходи з контролю за поширенням переносних зенітно-ракетних комплексів «Голка» та «Стріла» в країнах Співдружності.

Військово-повітряні сили Туркменістану[ред. | ред. код]

Після розділу Туркестанського військового округу СРСР між незалежними державами ЦА на частку Туркменістану припала найбільше в Середній Азії авіаційне угрупування, дислоковане на 2 великих базах — під Мари та Ашхабадом[1].

Прапор ВПС Туркменістану.

Техніка та озброєння[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік ВПС Туркменістану мали в своєму розпорядженні таку техніку[4] (англ.):

Тип Виробництво Призначення Кількість
Бойові літаки
МіГ-29 СРСР СРСР багатоцільовий винищувач 24
Су-25мк СРСР СРСР штурмовик 20
Транспортні літаки
Ан-26 СРСР СРСР транспортний 1
Ан-74 СРСР СРСР транспортний 2
Гелікоптери
Мі-17 СРСР СРСР багатоцільовий вертоліт 15
Мі-24 СРСР СРСР транспортно-бойовий 10

За роки незалежності було вжито заходів щодо подальшого зміцнення потенціалу ВПС, зокрема, Грузія модернізувала для Туркменістану 43 військових літаки і 8 гелікоптерів (у тому числі 22 штурмовика Су-25 за більш ніж $ 22 млн.); крім того, Туркменістан придбав у Грузії два нових бойових літака[1].

ВПС на цей момент є найбоєздатнішою структурою в рамках ЗС Туркменістану. Вони використовуються, в тому числі і для патрулювання Каспійського моря, компенсуючи тим самим недостатню потужність флоту.

Військово-морський флот Туркменістану[ред. | ред. код]

Військово-морський флот Туркменістану на цей момент підпорядкований командуванню прикордонних військ. Головна база флоту розташовується в порту Туркменбаши (колишній Красноводськ). У містечку Келіф на Амудар'ї розташовується невелика база річкової флотилії. Чисельність складу флоту разом з береговими службами — до 2000 осіб.

2002 року на озброєння сил берегової охорони на Каспії надійшли десятки нових патрульних катерів, придбаних в України, переважно «Калкан-М» та «Гриф-Т». 2003 року Іран на вельми вигідних умовах передав Туркменістану в довгострокову оренду сім катерів берегової охорони. Крім того, в рамках співпраці з США на озброєння ВМФ Туркменістану надійшов патрульний катер типу Point Jackson. Росія передала два патрульних катери типу «Соболь»[5].

2011 року на озброєння ВМФ Туркменістану були прийняті 2 ракетні катери проекту 12418[6].

2010 року Туркменістан замовив ударні ракетні комплекси "Уран-Е" на суму $79,8 млн. Перша партія туркменського замовлення була поставлена в 2011-2012 роках. Ашхабад на 2014 рік додатково замовив цього озброєння приблизно на суму $ 40 млн. Це ракети з дальністю ураження 130-260 км.

У лютому 2012 року в Ашхабаді на виїзному засіданні Державної ради безпеки Туркменістану була озвучена інформація про будівництво першого корабля на суднобудівному та судноремонтному підприємстві Державної прикордонної служби Туркменістану. Прикордонно-сторожовий корабель «Аркадаг». Це експортний варіант турецьких сторожових катерів NTPB (водотоннажність — 400 т, розміри — 55,75х8,85х2,5 м, швидкість 25 вузлів; озброєння — одна спарена 40-мм артустановка в носовій частині корпусу і два 25-мм автомата по бортах за рубкою). Всього буде введено в стрій вісім таких прикордонних кораблів.

Польова форма офіцера ВМС Туркменістану — шестикольоровий пустельний камуфляж.

Тим не менш, на цей момент туркменський ВМФ залишається найслабшим на Каспії, порівняно з військово-морським потенціалом інших прикаспійських держав.

Нейтралітет Туркменістану[ред. | ред. код]

Туркменістан є фактично найбільш нейтральною з усіх держав на колишній території СРСР. Туркменістан не підписувала Договір про колективну безпеку, не входить і в блок ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова та донедавна Узбекистан). Підкреслено нейтральну політику вів Туркменістан і щодо афганської війни, підтримуючи рівні стосунки як з талібами, так і з Північним альянсом. Навіть після подій 11 вересня 2001 війська союзників так і не з'явилися на території республіки, зокрема, Ніязов відмовив уряду Німеччині в наданні бази для німецьких літаків, аргументувавши свою позицію тим, що республіка має намір і далі слідувати принципам нейтралітету[1].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Статья с сайта Центра Анализа Стратегий и технологий. Архів оригіналу за 6 березень 2016. Процитовано 11 листопад 2014. 
  2. Статья с Дайджеста прессы на Евразийском доме. Архів оригіналу за 10 жовтень 2007. Процитовано 13 листопад 2014. 
  3. Статья с сайта Аналитического Центра Разумных Решений. Архів оригіналу за 11 листопад 2007. Процитовано 13 листопад 2014. 
  4. Flightglobal Insight's World Air Forces 2015
  5. Российский миротворец
  6. Два российских катера «Молния» пополнили ВМС Туркмении. Архів оригіналу за 15 жовтень 2011. Процитовано 13 листопад 2014.