Перейти до вмісту

Збройні сили Узбекистану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Збройні сили Республіки Узбекистан
O 'zbekiston Respublikasi Qurolli Kuchlari
Штандарт збройних сил
Штандарт збройних сил
Засновані14 січня 1992
Види збройних сил
Сухопутні війська
Війська ВПС і ППО
Військово-морський флот
Національна гвардія
Прикордонна служба
ШтабТашкент
Командування
ГоловнокомандувачІ. А. Карімов
Міністр оборониК. Р. Бердиєв
Людські ресурси
Вік18 років
Призов9 — 12 місяців
Населення у
призовному віці		7 887 292[1], віком 16–49
Придатних для
військової служби		6 566 118[1], віком 15–49
Щорічно досягають
призовного віку		306 404[1]
Активні службовці65 000[2] (72-е місце) + 20 000 (внутрішні війська та національна гвардія)
Витрати
Бюджет1 703 000 000. дол. США (2010)[3][1]
Відсоток у ВВП3,5% (2011) (51-ше місце)[1]
Історія
Військова історія Узбекистану
Збройні сили Узбекистану у Вікісховищі

Збройні сили республіки Узбекистан (узб. Ўзбекістон Қуроллі Кучларі, O'zbekiston Qurolli Kuchlari; НД Узбекистану) — сукупність військових сил Республіки Узбекистан. Включає в себе сухопутні війська, ВПС, ВМФ, Національну гвардію та прикордонну службу. Задачі збройних сил Узбекистану визначаються відповідно до його нейтрального зовнішньополітичного курсу, що має на увазі їх використання виключно в оборонних цілях.

Види військової служби

[ред. | ред. код]

У Республіці Узбекистан існує 4 основних види військової служби:

  1. Термінова військова служба — призовник призивається терміном на 12 місяців;
  2. Служба в мобілізаційному призовному резерві — призовник призивається на 1 місяць;
  3. Служба за контрактом;
  4. Служба в лавах резерву Збройних сил Республіки Узбекистан.

Склад збройних сил

[ред. | ред. код]

Збройні сили складаються із таких родів військ:

  • Сухопутні війська;
  • Військово-повітряні сили і Війська протиповітряної оборони;
  • Спеціальні війська;
  • Національна гвардія.

Сухопутні війська

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сухопутні війська Узбекистану
Узбецькі солдати під час навчання із стрибків з парашутом у Форті Брегга (Північна Кароліна) в 1997
Узбецькі солдати під час навчань Osprey '96


Чисельність Сухопутних військ становить 40 тис. осіб у складі одного танкового корпусу, десяти моторизованих, одній легкої гірської, однією повітряно-десантної, трьох повітряно-штурмових та чотирьох інженерних бригад, а також однієї бригади Національної гвардії.

Узбекистан розділений на чотири особливих військових округи і одне командування[4]:

У кожному окрузі дислокована укомплектована по повному штату армійська бригада (мотострілецька, танкова або десантно-штурмова). В особливий період командувачі округами стають керівниками всіх частин та підрозділів силових структур, розташованих на території округу.

Згідно з даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) у The Military Balance на 2010 [Архівовано 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] рік Сухопутні Війська Узбекистану мали в своєму розпорядженні таку техніку:[5]

Зброя та озброєння Сухопутних Військ Узбекистану станом на 2010
Найменування Виробництво Призначення Кількість Примітки
Танки
Т-72 СРСР СРСР Основний бойовий танк 70[3]
Т-64 СРСР СРСР Основний бойовий танк 100[3]
Т-62 СРСР СРСР Основний бойовий танк 170[3]
Танки 370 танків на озброєнні[3], 2000[6] одиниць — на зберіганні[6]
Бойові машини піхоти
БМП-2 СРСР СРСР Бойова машина піхоти 270[3]
БМД-1 СРСР СРСР Бойова машина десанту 120[3]
БМД-2 Росія Росія Бойова машина десанту 9[3]
Броньовані розвідувальні машини
БРМ-1К СРСР СРСР Бойова розвідувальна машина 6[3]
БРДМ-2 СРСР СРСР Броньована розвідувально-дозорна машина 13[3]
Бронетранспортери
БТР-Д СРСР СРСР бронетранспортер 50[3]
БТР-60 СРСР СРСР бронетранспортер 24[3]
БТР-70 СРСР СРСР бронетранспортер 25[3]
БТР-80 СРСР СРСР бронетранспортер 210[3]
Протитанкове озброєння
100-мм протитанкова гармата МТ-12 СРСР СРСР протитанкова гармата 36[3]
Малютка (ПТРК),Фагот (ПТРК) СРСР СРСР ПТРК [3]
Реактивні системи залпового вогню
БМ-21 Град СРСР СРСР РСЗВ 36[3]
БМ-21 Град-1 СРСР СРСР РСЗВ 24[3]
БМ-27 Ураган СРСР СРСР РСЗВ 48[3]
Тактичні ракетні комплекси
Точка (тактичний ракетний комплекс) СРСР СРСР ОТРК 5[7]
Артилерійські системи
2С9 «Нона-С» СРСР СРСР 120 мм САУ 54[3] Самохідна
2С1 «Гвоздика» СРСР СРСР 122 мм САУ 18[3] Самохідна
2С3 Акація, 2С5 Гіацинт-С СРСР СРСР 152 мм САУ 17[3] Самохідна
2С7 Півонія СРСР СРСР 203 мм САУ 48[3] Самохідна
122-мм гаубиця Д-30 СРСР СРСР 122 мм 60[3] Буксирувана
152-мм гармата 2А36 Гіацинт-Б СРСР СРСР 122 мм 140[3] Буксирувана
2Б11 СРСР СРСР 120 мм міномет 5[3]
2С12 «Сани» СРСР СРСР 120 мм міномет 19[3]
М-120 СРСР СРСР 120 мм міномет 18[3]

Війська ППО і ВПС

[ред. | ред. код]
Докладніше: Війська ППО і ВПС Узбекистану
Обслуговчий персонал узбецьких ВПС буксирує літак ВПС Су-24 Fencer на авіабазі в Карші-Ханабад.


Чисельність Військ протиповітряної оборони та Військово-повітряних сил Республіки Узбекистан становить 10-15 тис. осіб у складі 7 авіаційних та вертолітних полків.

Спеціальні війська

[ред. | ред. код]

Військові, NSS і МВС підтримують декілька спецназ-батальйонів, названих Скорпіони, Барс і Альфа. Вони широко використовуються проти ісламських терористів у прикордонних районах поблизу Таджикистана та Киргизстана.[8]

Національна гвардія

[ред. | ред. код]

Військові навчальні заклади

[ред. | ред. код]
Академія Збройних Сил Республіки Узбекистан
Ташкентське вище загальновійськове командне училище (ТВОКУ)
Ташкентське вище військово-технічне училище МВС Республіки Узбекистан
Спеціальний факультет Міністерства оборони Республіки Узбекистан
Вищий військовий митний інститут
Самаркандське вище військове автомобільне командне училище
Джізакське вище військове авіаційне училище
Чирчикське вище військове танкове командне інженерне училище

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Справочник ЦРУ по странам мира. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 14 листопада 2014.
  2. ↑ John Pike. Uzbekistan - Security Policy. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 23 жовтня 2014.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг [↑ The International Institute For Strategic Studies IISS The Military Balance 2010. — Nuffield Press, 2010. — С. 373. — ISBN 978-1-85743-557-3.]
  4. ↑ Вооружённые силы Узбекистана. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 14 листопада 2014.
  5. ↑ The Military Balance 2010 [Архівовано 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] стр. 373
  6. ↑ а б Журнал «Национальна Безопасность». Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 14 листопада 2014.
  7. ↑ Журнал «Национальна Безопасность». Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 14 листопада 2014.
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 14 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Збройні_сили_Узбекистану&oldid=34951902