Збірна України з футзалу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Україна
Емблема
Україна
Асоціація Асоціація футзалу України
Тренер Україна Олександр Косенко
Найкращий бомбардир Сергій Корідзе (60)
Місце в рейтингу ФІФА 9
Домашня
Виїзна
Запасна
Перший матч
Білорусь Білорусь 1:2 Україна Україна
(Мінськ, Білорусь; 5 червня, 1994)
Найбільша перемога
Україна Україна 20:1 Вірменія Вірменія
(Словенія; 17 лютого, 2000)
Найбільша поразка
Бразилія Бразилія 16:0 Україна Україна
(Ріо-де-Жанейро, Бразилія; 13 грудня 1998)
Чемпіонат світу
Виступів 5 (вперше у 1996)
Найвище досягнення 4-е (1996)
Чемпіонат Європи
Виступів 9 (вперше у 1996)
Найвище досягнення 2-е (2001, 2003)

Збі́рна Украї́ни з футзалу — національна збірна команда України з футзалу, якою керує Асоціація футзалу України, яка входить у структуру Федерації футболу України.

Найвище досягнення в офіційних міжнародних змаганнях — срібні нагороди на чемпіонаті Європи 2001 р. і чемпіонаті Європи 2003 р.

Станом на 9 лютого 2018 року посідає 9-те місце у рейтингу футзальних збірних світу[1].

Історія[ред. | ред. код]

До здобуття незалежності[ред. | ред. код]

Футзал з'явився в Україні наприкінці 1980-х років. При створенні збірної СРСР з футзалу головний тренер команди Семен Андрєєв як своїх помічників запросив Олександра Хандригу з Дніпропетровська та Івана Шепеленко з Кременчука. Окремі уродженці України виступали у складі збірної СРСР, а згодом і СНД, а саме - дніпропетровці Олег Солодовник і Костянтин Єременко. Згодом Олег Солодовник встиг пограти за збірну України, а Костянтин Єременко продовжив свої виступи у складі збірної Росії, з якою виграв чемпіонат Європи 1999 року.

Перші кроки 1993–1994[ред. | ред. код]

Асоціація міні-футболу України була заснована 9 березня 1993 року. Першим її президентом було обрано Геннадій Лисенчук.

У 1993 році у Санкт-Петербурзі проводився 2-й щорічний турнір «Санкт-Петербурзька осінь». Від України на цей турнір було запрошено дві команди - «Янус-Донбас» (Донецьк) і «СКІФ-Слід» (Київ) як переможця Кубка України. Фінансове становище столичної команди не дозволяло їй організувати таку поїздку і було вирішено відправити на турнір збірну України. Національної команди на той час не існувало і все довелося починати з початку. У тренерський штаб збірної увійшли: Валерій Шабельников («СКІФ-Слід», Київ) як головний тренер, а також Олександр Лизовенко (Ніке, Дніпропетровськ) і Олександр Ручинський («Ріта», Харків) як його помічники. Начальником команди став Ігор Тисячний, а усі витрати на себе взяв його брат Олег Назаренко. У склад збірної увійшли: воротарі – Ігор Ліщук («Механізатор» Дніпропетровськ), Олег Зозуля («Надія» Запоріжжя), а також польові гравці - Юрій і Сергій Усаковські, Сергій Ожегов (усі – «СКІФ-Слід» Київ), Олександр і Сергій Москалюки (обидва – «Ніке» Дніпропетровськ), Олександр Яценко, Сергій Дюженко, Валерій Петрух (усі – «Надія» Запоріжжя), Віктор Збаразський («Ріта» Харків), а капітаном призначили Юрія Миргородського («Ніке» Дніпропетровськ).

Свою першу гру на турнірі збірна провела 3 листопада 1993 року проти санкт-петербурзького «Будімпульсу» і перемогла з рахунком 5:2. У фіналі турніру збірній України протистояла московська «Діна». Рахунок вирішального матчу - 3:3, але в серії пенальті точнішими були москвичі - 4:3.

Перший матч, який увійшов до офіційного реєстру, збірна України провела проти команди Білорусі 5 червня 1994 року і перемогла 2:1. На дебютний матч з білорусами були викликані: воротар — Олександр Кондратенко («Уніспорт» Київ), польові гравці — Сергій Скороход, Андрій Суббота (обидва - «Ріта» Харків), Роман Смірнов, Сергій Дюженко, Тарас Вонярха (усі - «Запоріжкокс» Запоріжжя), Юрій Усаковський, Сергій Усаковський, Геннадій Лунін, Тарас Шпичка (усі - «СКІФ-Сілекс» Київ). Командою керував Володимир Залойло («СКІФ-Сілекс» Київ).

Міжнародні турніри[ред. | ред. код]

Чемпіонати світу[ред. | ред. код]

Результати виступів на чемпіонатах світу
Рік Місце М В Н П ЗМ ПМ РМ
Нідерланди Нідерланди 1989 Не брала участі, оскільки не мала збірної, визнаної ФІФА
Гонконг Гонконг 1992
Іспанія Іспанія 1996 4-те (матч за 3-тє місце) 8 3 2 3 36 25 +11
Гватемала Гватемала 2000 Не пройшла до фінальної частини чемпіонату
Тайвань Тайвань 2004 6-те (другий раунд) 6 3 1 2 16 15 +1
Бразилія Бразилія 2008 8-ме (другий раунд) 7 3 1 3 24 21 +4
Таїланд Таїланд 2012 5-те (1/4 фіналу) 5 3 1 1 21 13 +8
Колумбія Колумбія 2016 13-те (1/8 фіналу) 4 2 0 2 8 7 +1
Загалом 5/8 30 14 5 11 105 81 +24

Чемпіонати Європи[ред. | ред. код]

Результати виступів на чемпіонатах Європи
Рік Місце І В Н П ЗМ ПМ РМ
Іспанія Іспанія 1996 5-те (групова стадія) 2 0 0 2 5 9 -4
Іспанія Іспанія 1999 Не пройшла до фінальної частини чемпіонату
Росія Росія 2001 2-ге 5 2 1 2 18 12 +6
Італія Італія 2003 2-ге 5 3 0 2 19 11 +8
Чехія Чехія 2005 4-те 5 2 0 3 8 12 -4
Португалія Португалія 2007 7-ме (групова стадія) 3 0 0 3 5 13 -8
Угорщина Угорщина 2010 5-те (1/4 фіналу) 3 1 1 1 9 9 0
Хорватія Хорватія 2012 5-те (1/4 фіналу) 3 1 1 1 8 8 0
Бельгія Бельгія 2014 5-те (1/4 фіналу) 3 1 1 1 2 2 0
Сербія Сербія 2016 6-те (1/4 фіналу) 3 1 0 2 8 9 -1
Словенія Словенія 2018 5-те (1/4 фіналу) 3 1 0 2 6 8 -2
Загалом 10/11 35 12 4 19 88 93 -5

Гравці-рекордсмени[ред. | ред. код]

Дані актуальні станом на 5 червня 2019

Найкращі бомбардири[ред. | ред. код]

# Гравець Період виступів Голи (ігри)
1 Сергій Корідзе 1998 — 2005 60 (?)
2 Ігор Москвичов 1995 — 2004 56 (?)
3 Денис Овсянніков ? — 2016 49 (?)
4-5 Сергій Чепорнюк 2006 — 2017 43 (?)
4-5 Євген Рогачов 2005 — 2016 43 (?)
6 Олександр Косенко 1995 — 2004 39 (?)
7-9 Федір Пилипів 2000 — 2010 28 (?)
7-9 Сергій Ситін ? — 2007 28 (?)
7-9 Сергій Журба 2008 — донині 28 (?)
10 Дмитро Сорокін ? — донині 23 (?)
11 Микола Білоцерківець ? — донині 21 (?)
12 Валерій Замятін ? — ? 20 (?)
13 Максим Павленко 2003 — 2014 18 (?)
14-15 Олег Безуглий 1995 — 2004 17 (?)
14-15 Юрій Усаковський 1993 — ? 17 (?)
16-18 Георгій Мельніков 1996 — 2004 16 (?)
16-18 Валерій Легчанов ? — 2014 16 (?)
16-18 Євгеній Валенко 2009 — 2016 16 (?)
19-21 Дмитро Іванов 2006 — 2011 15 (?)
19-21 Олександр Москалюк 1995 — ? 15 (?)
19-21 Олександр Хурсов ? — ? 15 (?)
22-26 Роман Вахула 2007 — 2008 14 (?)
22-26 Олексій Кудлай 1999 — 2005 14 (?)
22-26 Раміс Мансуров ? — 2004 14 (?)
22-26 Михайло Романов ? — 2012 14 (?)
22-26 Петро Шотурма 2010 — донині 14 (?)
27 Артем Ковальов ? — ? 11 (?)
28-30 Олександр Кабаненко ? — ? 10 (?)
28-30 Ільдар Макаєв ? — ? 10 (?)
28-30 Володимир Разуванов 2013 — донині 10 (?)

Невідомі автори 34 забитих м'ячів в офіційних матчах збірної України[2]

Рекорди[ред. | ред. код]

Головні тренери[ред. | ред. код]

Досягнення[ред. | ред. код]

Неофіційні[ред. | ред. код]

[10]

  • Переможець турніру «Граау» (Нідерланди) (2): 1996, 1998 рр.
  • Переможець турніру «Каттара-94» (ОАЕ): 1994 р.
  • Переможець турніру «Артус-Кап» (Німеччина): 1995 р.
  • Переможець турніру «Фландрія Кап» (Бельгія): 1998 р.
  • Переможець турніру «Кубок Пірамід» (Єгипет): 2003 р.
  • Переможець турніру «Кубок Донбасу»: 1994 р.
  • Переможець турніру «Кубок Великого Дніпра»: 1996 р.
  • Переможець турніру «Київська Русь»: 1996 р.
  • Переможець турніру «Кубок Іллічівського порту»: 1998 р.
  • Переможець турніру «CFA International Futsal Tournament»: 2016 р.[11]
  • Срібний призер турніру «Санкт-Петербурзька осінь»: 1993 р.
  • Срібний призер турніру «Кубок ЗІЛа» (Москва, Росія): 1999 р.
  • Срібний призер турніру «Кубок Алгарве» (Португлія): 2006 р.
  • Срібний призер турніру «Кубок пам'яті Наталії Лисенчук»: 2000 р.
  • Срібний призер турніру «Quadrangular international futsal tournament»: 2018 р.[12]
  • Бронзовий призер турніру «Гран-прі» (Форталеза, Бразилія): 2008 р.
  • Бронзовий призер турніру «Каттара-95» (ОАЕ): 1995 р.
  • Бронзовий призер турніру «Хамме-95» (Бельгія): 1995 р.
  • Бронзовий призер турніру на приз щотижневика «Футбол Review» (Москва, Росія): 2000 р.
  • Бронзовий призер турніру «Кубок пам'яті Наталії Лисенчук»: 1998 р.

Ювілейні голи[ред. | ред. код]

У чемпіонатах України[ред. | ред. код]

на 28 березня 2017 року[13]

Гол Футболіст Суперник Рахунок Дата
1 Андрій Суббота Білорусь (г) 2:1 5 червня 1994
500 Артем Ковальов Андорра (г) 9:2 1 березня 2007
700[14] Сергій Чепорнюк Молдова (д) 8:2 13 грудня 2010
1000 Сергій Журба Іран (г) 1:2 26 вересня 2018

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поточний рейтинг збірних (англ.)
  2. "Український футбол" №11 (2771), 15 лютого 2013 року
  3. Футзал: півфінал — без України
  4. Геннадій Лисенчук про ситуацію в українському футзалі. Інтерв'ю. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 5 червня 2019. 
  5. Геннадий Лисенчук подал в отставку с поста президента АМФУ (рос.)
  6. Призначено нового головного тренера національної збірної з футзалу
  7. Евгений РЫВКИН: Для себя я увидел цель, к которой нужно идти (рос.)
  8. ОЛЕКСАНДР КОСЕНКО ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ГОЛОВНИМ ТРЕНЕРОМ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ
  9. Каравай Іван. Є з кого брати приклад // Газета «Український футбол». — 1996. — Вип. 47 (271) (грудень). — С. 3.
  10. Достижения сборной команды Украины по футзалу (рос.)
  11. Мексика - Україна - 1-6. Україна - переможець CFA International Futsal Tournament 2016
  12. Україна посіла друге місце на Quadrangular international futsal tournament
  13. ІГОР КОРСУН ЗАБИВ 1000-Й ГОЛ «УРАГАНУ» В ЧЕМПІОНАТАХ УКРАЇНИ
  14. ЮБИЛЕИ украинской борной Украины по футзалу. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]