Збірна Хорватії з гандболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хорватія
Прізвисько Ковбої (хорв. Kauboji)
Асоціація Федерація гандболу Хорватії
Тренер Горан Перковац
Капітан Домагой Дувняк
Найбільше виступів Ігор Ворі (246)
Найкращий бомбардир Домагой Дувняк (760)
Домашня
Виїзна
Перший матч
Хорватія Хорватія 23:23 Японія Японія
(Загреб; 14 січня, 1991)
Найбільша перемога
США США 12:41 Хорватія Хорватія
(Безансон; 24 січня, 2001)
Найбільша поразка
Росія Росія 29:14 Хорватія Хорватія
(Мерано; 3 липня, 1998)
Словенія Словенія 32:17 Хорватія Хорватія
(Копер; 9 січня, 2016)
Олімпійські ігри
Виступів 5 (вперше на 1996)
Найвище досягнення Золото: 1996, 2004
Чемпіонат світу
Виступів 15 (вперше у 1995)
Найвище досягнення Золото: 2003
Чемпіонат Європи
Виступів 15 (вперше у 1994)
Найвище досягнення Срібло: 2008, 2010

Збі́рна Хорватії з гандбо́лу (хорв. Hrvatska rukometna reprezentacija) — національна збірна команда Хорватії з гандболу, якою керує Федерація гандболу Хорватії. Разом із збірними Данії та Франції утворюють велику гандбольну трійку Європи та світу.

Історія[ред. | ред. код]

Австро-Угорський період[ред. | ред. код]

Вперше слово «гандбол» використав хорватський літературознавець Франьо Бучар, описуючи німецьку гру Schleuderball в журналі «Сокіл» 1904 ще за часів Австро-Угорщини. А 1911 відбувається перша гра в гімназії міста Пазин, згодом у гандбол почали грати студенти Осієка та Вуковара проти студентів Праги.

За часів Югославії[ред. | ред. код]

За часів Королівства Югославія на території Хорватії з'явилась перша школа суддів з гандболу.

На початку Другої світової війни Королівство Югославії розпалося. На території, де проживають хорвати 10 квітня 1941 року створена Незалежна Держава Хорватія (хорв. Nezavisna Država Hrvatska). Вже 2 жовтня 1941 в Загребі створена Федерація гандболу Хорватії, яка координувала роботу понад десяти клубів до 1944 року. Перший матч під егідою нової федерації відбувся 12 жовтня 1941. Перший та єдиний міжнародний матч відбувся із збірної Угорщини 14 червня 1942 року в Будапешті, хорвати зазнали поразки 0:9, а на матчі були присутні 30 000 глядачів.

Після закінчення Другої світової війни (1945) Хорватія увійшла до складу новоствореної СФРЮ. Замість Федерації гандболу Хорватії був створений Комітет з гандболу Гімнастичної Асоціації Хорватії, лише згодом 19 грудня 1948 року була відновлена Федерація, яка увійшла до Федерація гандболу Югославії (RSJ), була створена 17 грудня 1949 року в Белграді шляхом об'єднання національних і провінційних асоціацій, з 1950 є членом міжнародної федерації.[1]

Збірна Югославії, яка майже повністю складалась з хорватських гравців 19 червня 1950 року переграла національну збірну Бельгії 18:3. До розпаду Югославії в 1992 році, хорватські гандболісти грали за збірну Югославії. За цей час на 17 міжнародних турнірах завоювали сім медалей. Це дві золоті олімпійські медалі, олімпійська бронза, золото чемпіонату світу, одна срібна та дві бронзові медалі чемпіонату світу. Серед інших відомих трофей, це 5 золотих медалей, які виграли на п'яти турнірах Середземноморських ігор (1967, 1975, 1979, 1983 і 1991), дві золоті та одну бронзову медаль на етапах Кубка світу, проведених в 1971, 1974 і 1984 в Швеції, 2 бронзові медалі гандбольної Суперліги 1981 та 1983 роках в Німеччині і срібло в 1990 році на Іграх доброї волі в Сіетлі.

На молодіжному чемпіонаті світу 1987 в Рієці, де югослави стали чемпіонами, виступали і три хорвати, які на Літніх Олімпійських іграх 1996 здобудуть золоті нагороди Олімпійського турніру, це: Алваро Начинович, Ізток Пуц та Владимир Єлчич.

Період становлення[ред. | ред. код]

30 травня 1990 в Хорватії почався процес створення держави. Ще до отримання незалежності від Югославії (8 жовтня 1991), національна збірна Хорватії провела свій перший міжнародний матч 14 січня 1991 проти Японії 23:23. Через розпад та війну в Югославії хорвати мали шанс отримати путівку на Літні Олімпійські ігри 1992 в Барселоні але це місце отримала збірна Ісландії. Хорватія також пропустила чемпіонат світу 1993 року в Швеції.

Хорвати почали свій шлях до еліти гандбольного світу з Середземноморських ігор, де вони стали переможцями в 1993, а вже наступного року дебютували в фінальній стадії чемпіонату Європи в Португалії, де здобули бронзові нагороди, а на чемпіонаті світу 1995 в фінальному матчі поступились французам 19:23. Залишились без нагород на чемпіонаті Європи 1996 посівши третє місце в групі припинили виступи, фінішували в підсумку на п'ятому місці.

Найбільший успіх з моменту здобуття незалежності хорватські гандболісти мали в 1996 році здобувши золото Атланти 1996, на груповому етапі в п'яти матчах поступились лише шведам 18:27, у півфіналі обіграли французів 24:20, а у фіналі завдали поразки шведам 27:26. Правда після цього настав спад у виступах збірної пов'язаний насамперед із зміною поколінь, так на чемпіонаті світу 1997 хорвати в 1/8 фіналу поступились іспанцям 25:31, а в 1999 югославам 23:30, на чемпіонаті 2001 у додатковий час поступились українцям 34:37. На європейських чемпіонатах також були невдачі: 1998 — 8 місце, 2000 — 6 місце, 2002 — 16 місце. Не пройшла збірна кваліфікацію на Олімпійські ігри 2000, що відбулись у Сіднеї.

Повернення Ліно Червара[ред. | ред. код]

Після кількох років невдач Федерація запросила на місце головного тренера Ліно Червара. І вже на чемпіонаті світу 2003 хорвати стають чемпіонами, а на чемпіонаті Європи 2004 посідають четверте місце, на Олімпійських іграх 2004 в Афінах повертають і золото Олімпіади здобувши перемоги в восьми матчах у тому числі в драматичному фіналі над німцями 26:24.

Позиція Гравці
Голкіпери Владо Шола, Веніо Лосерт, Вальтер Матошевич
Гравці Петар Метлічич, Івано Балич, Блаженко Лацкович, Славко Голужа, Драго Вукович, Ігор Ворі, Мірза Джомба, Нікша Калеб, Ведран Зрнич, Горан Шпрем, Денис Шполярич, Давор Домінікович
Тренерський штаб[2] Ліно Червар (головний тренер), Ірфан Смайлагич (асистент), Зденко Зорко (тренерів воротарів), Мілєнко Рак (фітнес тренер)

На чемпіонаті світу 2005 здобули срібні нагороди поступившись у фіналі іспанцям 34:40, цей успіх повторили через чотири роки в 2009 поступившись французам 19:24, загалом враховуючи останні чемпіонати світу, збірна Хорватії не опускалась нижче шостого місця (2015) і здобула ще одну бронзову нагороду (2013). На чемпіонатах Європи не опускалась нижче четвертого місця (2006, 2014), була двічі другою (2008, 2010) та ще двічі третьою (2012, 2016). На Олімпійських іграх: 2008 — 4 місце, 2012 — бронзові медалі, 2016 — 5 місце.

Статистика виступів на турнірах[ред. | ред. код]

Олімпійські ігри[ред. | ред. код]

Рік Раунд Місце І В Н П МЗ МП РМ
Іспанія 1992 Не брали участь в кваліфікації
США 1996 Фінал 1 7 6 0 1 183 168 +15
Австралія 2000 Не кваліфікувались
Греція 2004 Фінал 1 8 8 0 0 238 211 +27
КНР 2008 Півфінал 4-е 8 4 0 4 218 199 +19
Велика Британія 2012 Півфінал 3 8 7 0 1 230 183 +47
Бразилія 2016 Чвертьфінал 5-е 6 4 0 2 174 164 +10
Японія 2020 Не кваліфікувались
Разом Кваліфікація: 5/7 37 29 0 8 1043 925 +118
У тому числі кваліфікаційні раунди 43 35 0 8 1245 1062 +183

Чемпіонат світу[ред. | ред. код]

Рік Раунд Місце І В Н П МЗ МП РМ
Швеція 1993 Не брали участь в кваліфікації
Ісландія 1995 Фінал 2 9 7 0 2 246 211 +35
Японія 1997 1/8 13 6 2 1 3 148 146 +2
Єгипет 1999 1/8 10 6 3 1 2 141 145 -4
Франція 2001 1/8 9 6 3 1 2 188 152 +36
Португалія 2003 Фінал 1 9 8 0 1 270 243 +27
Туніс 2005 Фінал 2 10 8 0 2 316 273 +43
Німеччина 2007 Чвертьфінал 5 10 9 0 1 308 246 +62
Хорватія 2009 Фінал 2 10 9 0 1 298 228 +70
Швеція 2011 Основний раунд 5 9 6 1 2 271 213 +58
Іспанія 2013 Півфінал 3 9 8 0 1 266 202 +64
Катар 2015 Чвертьфінал 6 9 7 0 2 258 224 +34
Франція 2017 Півфінал 4 9 6 0 3 254 233 +21
ДаніяНімеччина 2019 Чвертьфінал 6 9 6 0 3 250 220 +30
Єгипет 2021 Основний раунд 15 6 3 1 2 156 122 +4
ПольщаШвеція 2023 Основний раунд 9 6 4 1 1 207 167 +40
ХорватіяДаніяНорвегія 2025 кваліфікувались як господарі
Німеччина 2027 Майбутнє змагання
Разом Кваліфікація: 16/18 123 89 6 28 3577 3065 +512
У тому числі кваліфікаційні раунди 127 93 5 29 3681 3151 +520
  •    — країна-господар фінального турніру

Чемпіонат Європи[ред. | ред. код]

Рік Раунд Місце І В Н П МЗ МП РМ
Португалія 1994 Півфінал 3 7 4 0 3 165 161 +4
Іспанія 1996 Попередній раунд 5 6 4 0 2 154 150 +4
Італія 1998 Попередній раунд 8 6 2 1 3 145 150 -5
Хорватія 2000 Попередній раунд 6 6 3 1 2 146 139 +7
Швеція 2002 Попередній раунд 16 3 0 0 3 70 89 -19
Словенія 2004 Півфінал 4 8 4 2 2 222 221 +1
Швейцарія 2006 Півфінал 4 8 5 0 3 229 228 +1
Норвегія 2008 Фінал 2 8 5 1 2 212 203 +9
Австрія 2010 Фінал 2 8 6 1 1 207 194 +13
Сербія 2012 Півфінал 3 8 5 1 2 216 201 +15
Данія 2014 Півфінал 4 8 5 0 3 229 206 +23
Польща 2016 Півфінал 3 8 5 0 3 250 219 +31
Хорватія 2018 Плей-оф 5 7 5 0 2 204 187 +17
АвстріяНорвегіяШвеція 2020 Фінал 2 9 7 1 1 227 205 +22
УгорщинаСловаччина 2022 Попередній раунд 8 7 3 1 3 185 181 +4
Німеччина 2024 Майбутнє змагання
ДаніяНорвегіяШвеція 2026
ПортугаліяІспаніяШвейцарія 2028
Разом Qualified: 15/18 107 63 9 35 2861 2734 +127
У тому числі кваліфікаційні раунди 163 109 12 42 4481 4038 +443
  •    — країна-господар фінального турніру

Примітки[ред. | ред. код]

  1. International Handball Federation. IHF (англійська). Архів оригіналу за 27 серпня 2008. Процитовано 21 березня 2017. 
  2. Struka Na OI 2004. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 21 березня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]