Звенигород (Львівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Звенигород
Zvenyhorodl g.png Zvenyhorodl h.png
Герб Прапор
Zvenihorod 001.jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Львівський район
Громада Давидівська сільська громада
Основні дані
Населення 1156
Поштовий індекс 81156[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°43′58″ пн. ш. 24°14′49″ сх. д.H G O
Місцева влада
Карта
Звенигород. Карта розташування: Україна
Звенигород
Звенигород
Звенигород. Карта розташування: Львівська область
Звенигород
Звенигород
Мапа

CMNS: Звенигород у Вікісховищі

Звени́город (Звени́город Га́лицький) — село Львівського району Львівської області. Колишня столиця Звенигородського князівства (XI—XII ст.). До колишньої Звенигородської сільської ради належало 5 сіл: Звенигород, Шоломинь, Гринів, Відники і Коцурів.

Історія[ред. | ред. код]

Звенигород на австрійській мапі фон Міга XVIII століття.[2]
Замок-форт на мапі фон Міга XVIII століття.

Перша згадка про Звенигород датована 1087 (за іншими даними — 1086) роком.

Деякі дослідники вважають, що поселення тут створили ще племена бужан у I тис. н. е.[3]

На початку IІ тис. н. е. Звенигород стає укріпленим містом та важливим стратегічним пунктом західних руських земель.

Вперше про город згадують у «Повісті временних літ» та Іпатіївському літописі, коли розповідають про повернення Ярополка Ізяславовича із Польщі у 1087 році (тоді як Лаврентіївський літопис відносить цю подію до 1086-го[4]): …пріиде Ӕрополкъ из Лѧховъ… … ї пересѣдивъ мало дн҃ѣи . їде къ Звенигороду…[5] Саме на підході до Звенигорода, згідно з літописом, Ярополка і вбили.

Найбільший розквіт місто переживає у XII ст., коли тут правив правнук Ярослава Мудрого Володимирко. Звенигород був центром удільного Звенигородського князівства. Князь Володимирко почав процес об'єднання галицьких князівств, приєднавши до Перемишля та Звенигорода території Галича і Теребовлі. У 1144 і 1146 рр. на Звенигород зазіхав київський князь Всеволод, але не зумів здобути фортецю.

На початку 1140-х рр. становлення міцного західноруського князівства завершилось і після перенесення Володимирком столиці до Галича (1141 або 1144) було створено єдине Галицьке князівство. Після цього ролі Звенигорода зменшились.

У 1241 році місто зруйнував хан Батий. Неподалік король Данило заснував Львів (за даними статті в «Енциклопедії українознавства», наприкінці 40-х або на початку 50-х[6]), який швидко розвивався. Населений пункт давно втратив колишнє значення і зараз має статус села.

У 1870-х рр. відомий львівський краєзнавець Антоній Шнайдер створив для села (як колишнього «підупалого містечка») проєкт герба: «Святий Миколай, що благословляє Звенигородський замок». Проєкт не дістав офіційного затвердження.

У 1918 році в селі з-поміж місцевих мешканців була сформована сотня — понад 135 стрільців та входила до складу 3-го куреня 24-го піхотного полку Українських Січових стрільців. Звенигородська сотня брала участь у бойових діях під час українсько-польської війни 1918—1919 років[7].

У Звенигороді встановлений пам'ятний знак на честь 900-річчя села.

Пам'ятник 900-літтю Звенигорода

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

Одна з берестяних грамот знайдених у Звенигороді "Лист Говенової" (бл. 1110-1124 рр.). Мова давньоукраїнська. Береста.
  • стоянка мисливців кам'яної доби[8]
  • стародавнє городище з оборонними ровами та валами
  • фундаменти кам'яної церкви ХІІІ ст.
  • дорога ХІІ ст.
  • берестяні грамоти
  • залишки та рови замку-форту XVII—XVIII століття, навіть зараз їх чітко можна побачити як в живу так і з гугл карт.

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі мешкало 1156 осіб. Мовний склад села був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська 1 153 99,74
російська 2 0,17
інші мови 1 0,09

Церква[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Бережанська Зореслава Степанівна (нар. 10 березня 1951, с. Звенигород) — український підприємець, кандидат фізико-математичних наук.
  • Чаркас Андрій Степанович (1975—2014) — старший солдат ЗСУ, поліг у боях за Дебальцеве, похований тут.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 12 лютого 2016. 
  2. mapire.euЗвенигород. Архів оригіналу за 3 січня 2017. 
  3. Звенигород (Луцький портал). Архів оригіналу за 21 вересня 2007. Процитовано 7 квітня 2008. 
  4. Лаврентіївський літопис (litopys.org.ua). Архів оригіналу за 20 квітня 2008. Процитовано 7 квітня 2008. 
  5. Іпатіївський літопис (litopys.org.ua). Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 7 квітня 2008. 
  6. Львів // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 4. — С. 1405.
  7. k. k. 36 Landwehrinfanterieregiment Kolomea 36 Коломийський [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.] на http://forum.milua.org [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.]
  8. Пастернак, Ярослав (1961). Археологія України: первісна, давня та середня історія України за археологічними джерелами. Торонто. с. 83. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]