Звенигород (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Звенигород
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Бучацька міська громада
Код КОАТУУ 6121285403
Облікова картка Звенигород 
Основні дані
Населення 841
Територія 1.050 км²
Густота населення 800.95 осіб/км²
Поштовий індекс 48423
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°05′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. / 49.09167; 25.40278Координати: 49°05′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. / 49.09167; 25.40278
Водойми Стрипа
Місцева влада
Адреса ради 48423, с. Підзамочок
Карта
Звенигород. Карта розташування: Україна
Звенигород
Звенигород
Звенигород. Карта розташування: Тернопільська область
Звенигород
Звенигород
Мапа

CMNS: Звенигород у Вікісховищі

Звени́город — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, у центрі району.

Історія[ред. | ред. код]

Звенигород на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Поблизу Звенигорода виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур. У південній частині села, на правому березі безіменного потічка було виявлено трипільське поселення ІV — ІІІ тис. до н. е. У сьогодні на своїх присадибних ділянках мешканці тієї частини села знаходять фрагменти керамічного посуду, прясельця, антропоморфні статуетки (берегині). Ці факти поселення трипільців були ще раз підтверджені в 2005 році, коли почали будувати об'їздну дорогу поблизу Бучача. Тут працювало декілька археологічних експедицій з Тернополя, Львова, Києва. Ними на місці будівництва об'їздної дороги (на південній околиці села) встановлено декілька місць поселень трипільців.[1]

Виявлене поблизу села давньоруське городище на думку Л. Махновця могло бути столицею першого уділу князя Івана Бирладника[джерело?].

У середині XVIII ст. Стефан Александер Потоцький передав село у власність Бучацькому монастирю оо. Василіян, монахи якого отримали право вільно молоти збіжжя на млині у Звенигороді, вільно рубати ліс коло цього села для опалення, вільно ловити рибу в Стрипі, мати пасіку, не платити з неї десятину.[2]

У 1920—1939 рр. у громаді села Звенигорода існували: читальна «Просвіти», Народний Дім, кооператива, крамниця та молочарня, Товариство «Луг», аматорський гурток, хор, гурток товариства «Сільський Господар», секція господинь, дитячий садок. Була початкова школа з польською мовою навчання.[1]

За нацистської окупації в селі 1941—1944 років ліквідували все єврейське населення. Упродовж 19441945 років поляки-мешканці села (55 % усіх жителів[джерело?]) виїхали на історичну батьківщину в рамках політики обміну населенням, а у Звенигороді поселились українці, які проживали на території, яку після Другої світової війни передали Польщі, зокрема із сіл Кописна, Лодинки та інших у Надсянні.

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[3].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[4].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (УАПЦ), побудована у 1923 році. Підірвана в роки Другої світової війни. Відновлена в 1989 році.
  • Костел святого Йосафата, побудований у 1934 році в часи санаційного режиму в рамках політики спольщення Галичини. Після Другої світової війни його закрили та влаштували склад мінеральних добрив. У роки Незалежності України споруду віддали малочисельній римо-католицькій громаді та встановили всередині риштування для проведення ремонту.
  • Хрест на честь скасування панщини. Знищений у 1970 –х роках. Відновлений з іншого матеріалу та в іншій формі в 1992 році.
  • Каплиця Божої Матері Зарваницької (мурована). Споруджена в 2002 році за межами села — при в'їзді з автодороги Тернопіль — Бучач на кошти парафіян і подорожуючих.
  • Церква Введення в Храм Пречистої Діви Марії (УГКЦ). Побудована в 2002 році.
  • Каплиця Введення в Храм Пречистої Діви Марії. Збудована в 2006 р. на місці розібраної дерев'яної з кінця ХІХ ст.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП. У жовтні 2015 року добудовано дитячий садок, який пустував кілька десятиліть. Його будували виключно за кошти Підзамочківської сільської ради, допомогу в будівництві (побутову техніку, бетонні кільця для облаштування криниці) надав Петро Гадз.[5]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Козак М. та ін.(2009) Звенигород, Історія Бучаччини.
  2. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього (1712—1996 рр.). — Львів, 1997. — С. .
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
  5. Своїми силами відновили дитсадок // Свобода. — 2015. — № 83 (3021, 28 жовтня). — С. 12.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]