Зворник
Зворник Zvornik Зворник | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Вигляд на Зворник | |||||
Основні дані | |||||
44°39′ пн. ш. 19°10′ сх. д. / 44.650° пн. ш. 19.167° сх. д. | |||||
Країна | Боснія і Герцеговина | ||||
Регіон | Республіка Сербська | ||||
Столиця для | Зворник (city of Bosnia and Herzegovina) | ||||
Засновано | 1410 | ||||
Перша згадка | 1412 | ||||
Площа | 500 км² | ||||
Населення | 14 584 (1991) | ||||
Висота НРМ | 146 ± 1 м | ||||
Телефонний код | (387) 56 | ||||
Часовий пояс | UTC+1 | ||||
GeoNames | 3186246 | ||||
OSM | ↑2528296 ·R (Зворник) | ||||
Поштові індекси | 75 400 | ||||
Міська влада | |||||
Мер міста |
Зоран Стеванович [1] (Союз незалежних соціал-демократів) | ||||
Вебсайт | www.opstina-zvornik.org | ||||
Мапа | |||||
| |||||
| |||||
Зворник у Вікісховищі |
Зво́рник (босн. Zvornik, серб. Зворник) — місто в північно-східній частині конфедерації Боснії і Герцеговини на східних схилах гори Маєвиці та на лівому березі річки Дрина, яка тут утворює кордон з Сербією. Центр однойменного муніципалітету, а також субрегіону Зворник в області Бієліна — одній із шістьох областей Республіки Сербської. На південь від міста розташоване водосховище — так зване Зворницьке озеро. Передвоєнний муніципалітет Зворник простягався на 500 км² і налічував 14 584 жителі у місті та 81 295 мешканців у муніципалітеті за даними перепису 1991 року. Сьогодні площа муніципалітету Зворник обмежена до 387 км².
Перша писемна згадка про Зворник сягає 1410 р., щоправда під назвою Звонік (дзвіниця). Географічне розташування містечка зробило його важливою сполучною ланкою в торгівлі між Боснією та Сходом. І нині головна дорога, що з'єднує Сараєво та Белград, проходить через місто. 1433 року середньовічне укріплення Зворник запосів сербський деспот Джурадж Бранкович, який у верхній частині фортеці звелів спорудити головну сторожову башту. Близько 1460 поселення завоювали османи і збудували нижню частину фортеці, оснащену міцними валами і 3-ма баштами над Дриною, адже впродовж османського панування Зворник був столицею санджаку (адміністративної області).
У пізніший час бої між австрійцями, угорцями та турками заподіяли нижній фортеці сильної шкоди [2]. Ще й сьогодні добре помітно османські впливи на деяких спорудах з того періоду.
До 1918 р. Зворник належав до Австро-Угорщини, а потім входив до Королівства СХС, де був районним центром, з 1929 р. — у Дринській бановині Югославії, у 1941—1945 рр. — центр однойменної округи у великій жупі Усора-Солі НДХ, після Другої світової — у складі Боснії і Герцеговини в межах комуністичної Югославії.
Зворник це єдине боснійське місто, яке лежить прямо на кордоні з Сербією. У цьому його відмітна риса, але в цьому і його біда. На початку сербської агресії проти Боснії і Герцеговини міського голову Зворника від мусульманської Партії демократичної дії представники Сербської демократичної партії Радована Караджича змусили роззброїти місцеву поліцію. А вже 8 квітня 1992 р. місто зазнало військового нападу з боку Сербії. [3] При цьому місто було піддано обстрілу дислокованою на сербському березі Дрини артилерією. [4] 19 травня 1992 р. об'єднані сили ЮНА, напіввійськових формувань та «Тигрів» Аркана загарбали Зворник і за час окупації з 1992 по 1995 роки вбили приблизно 700—900[5] боснійців, піддаючи етнічним чисткам 40 000 осіб у Зворнику та околицях[6]. Протягом війни сербські війська зруйнували мечеті в місті та довкола нього.
В місті народилася поп-співачка Сека Алексич.
- ↑ Rezultati izbora 2008[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Lazar Trifunović: Kunstdenkmäler in Jugoslawien. Band 2. Edition Leipzig 1981.
- ↑ UN report on Zvornik. Архів оригіналу за 3 лютого 2007. Процитовано 10 грудня 2010.
- ↑ Nach Angaben von Jose Maria Mendiluce, UNHCR; In: Bruderkrieg in Jugoslawien, TV-Dokumentation
- ↑ Sekularac, Ivana (12 червня 2008). Serbia jails three for killing Muslims, prosecutor to appeal. Reuters. Архів оригіналу за 1 грудня 2010. Процитовано 10 грудня 2010.
- ↑ Roger Cohen (7 березня 1994). In a Town 'Cleansed' of Muslims, Serb Church Will Crown the Deed. New York Times. Архів оригіналу за 24 січня 2014. Процитовано 30 серпня 2010.