Звірик Анатолій Петрович
| Звірик Анатолій Петрович | |
|---|---|
| Народився |
3 квітня 1937 хутір Скалопіль Вінницька область |
| Помер |
17 квітня 2017 (80 років) Вінниця |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | м. Вінниця |
| Діяльність | Українська література, публіцистика |
| Відомий завдяки | поет, прозаїк, сатирик, публіцист |
| Знання мов | українська |
| Членство | Національна спілка письменників України |
| Нагороди | |
Анато́лій Петро́вич Зві́рик (3 квітня 1937, хутір Скалопіль, Вінницька область — 17 квітня 2017, Вінниця) — український поет, прозаїк, сатирик, публіцист. Член Національної спілки письменників України (з 1967 р.)[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 3 квітня 1937 р. на хуторі Скалопіль поблизу с. Лозове (Чернівецький район) Чернівецького району Вінницької області в селянській родині. Дитинство пройшло у с. Вознівці Жмеринського району.[2] Після семирічки працював у колгоспі. Закінчив заочну середню школу робітничої молоді у Вінниці. Працював у редакції районної газети, на шахтах Донбасу, науковим співробітником Львівської картинної галереї, у Вінницькій обласні науковій бібліотеці.[3]
Член НСПУ з 1967 року. Стояв біля витоків створення Вінницької письменницької організації у 1970 р.[4]
Помер 17 квітня 2017 року у Вінниці і наступного дня похований на кладовищі у с. Лука-Мелешківська[5]
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Першого вірша опубліковано у 1956 р. Автор прозових книг: «Квіт папороті» (1963), «Мені потрібна любов» (1966), «Жити ціною життя» (1967), «Народився красивим» (1968), «Бути людиною» (1970), «Рушник на щастя» (1973), «День твого імені» (1977), «Односельчани» (1980), «Дороги» (1983), «Луна з мовчазного лісу» (1989), «Курчатко Цяпа» (1999), «Допоможіть знайти людину» (2000), «Сад на пустирі» (2006), «Автопортрет у чорній рамці» (2007), «Стежина» (2011), «Біла жінка на чорному небі» (2011), «Трудова книжка письменника» (2013), «Памфлетовник» (2014); збірок віршів: «Тривоги» (1971), «Промінь» (1999), «Самота (2000)», «Небесне і земне» (2000), «Величина сльози» (2001), «Задума» (2002), «Доля» (2003), «Щастя» (2004), «Совість» (2005), «Сопілкар» (2006), «Гіркота» (2007), «Стукіт серця» (2008), «Полум'я душі» (2009), «Збіговисько» (2010), «Петрикові коні» (2010), «Сліди» (2010), «Інфікований ніжністю» (2010), «Смішне і сумне» (2012), «Усе пізнав» (2012), «Непрошені думи» (2013), «Зітхання» (2015); численних публікацій у періодиці. Друкувався в перекладах російською, абазинською, кабардинською, черкеською, карачаївською, балкарською, литовською мовами.[6] Пише переважно на теми з життя молоді, осмислює моральні проблеми її громадянського становлення.[7]
Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]
Лауреат літературних премій ім. Миколи Трублаїні (1966) за книгу «Мені потрібна любов», ім. Михайла Коцюбинського (2003) за збірку поезій «Доля», «Кришталева вишня» (2002), Аркадійської (2005) та ін.[8]
Джерела і література[ред. | ред. код]
- Анатолій Звірик // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця, 2010. — С. 141—148.
- З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 126—127.
- Біографія А. П. Звірика на сайті «Слово» [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 171.
- Глинський І. Квіт папороті // Дніпро. — 1963. — № 10.
- Потупейко М. Своє слово // Літературна Україна. — 1965. — 8 червня.
- Біленко В. Рифи на творчій бистрині // Вітчизна. — 1973. — № 11.
- Мовчанюк Г. Щастя — диво відкривати // Комсомольське плем'я. — 1987. — 2 квітня.
- Кобець В. Тиха розмова біля Франкової калини // Вінницька газета. — 1997. — 3 квітня.
- Подолинний А. Анатолію Звірику — 50 [Текст]: [біографічна довідка] // Літературна Україна. — 1987. — 9 квітня. — С. 4.
- Звірик А. А бур'ян росте… // Літературна Україна. — 2003. — 11 грудня. — С. 3.
- Лауреати відомі: [Всеукраїнської літературної премії ім. М. Коцюбинського у 2003 році. Ними стали В. Прилипко за збірку поезій «Зелене сонце» та А. Звірик за збірку поезій «Доля»] // Панорама. — 2003. — 24 вересня.
- Глова Богдан Поезія Анатолія Звірика: Методичні рекомендації щодо проведення уроку в 10 класі // Дивослово. — 2004. — № 6. — С. 41—43.
- Звірик А. Вірші // Краса України: твори поетів і фотохудожників Вінницької, Тернопільської та Хмельницької областей про рідне Поділля. — 2007. — С. 54—56.
- Анатолій Звірик: [Біографія вінницького письменника. Вірші. Оповідання] // Квіт подільського слова: Антологія творів сучасних письменників Вінниччини. — Вінниця: ДП ДКФ, 2006. — С. 61—73.
- Дубицький Н. Сонце в прозорому плесі [Текст]: [Про нову книгу Вінницького письменника Анатолія Звірика « Сопілкар»] // Вінницька газета. — 2007. — 9 жовтня. — С. 6.
- Анатолій Петрович Звірик. «Земле моя, запашна, барвінкова…» // Календар знаменних і пам'ятних дат Вінниччини 2007 року. — Вінниця, 2006. — С. 108—111.
- Куций, Леонід «Я до любові світ не кличу і не пишу поем пером…»: [про письменника Анатолія Звірика] // Пульсуючі джерела. — 2008. — 21 серпня. — С. 3.
- Стрельбицький Михайло Сліди без самоупосліджень: рецензия на кн. Сліди // Вінницький край. — 2010. — № 2. — С. 138.
- Стрельбицький Михайло Петрович Ціною життя живучи. Анатолія Звірика в літературі слід народницький: (до 75-річчя від дня народження. 03.04.1937) // Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2012 року: хронолог. довід. / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва; уклад. Г. М. Авраменко; ред.: М. Г. Спиця, Г. М. Слотюк; відповід. за вип. Н. І. Морозова. — Вінниця, 2011. — С. 79—80, 90 — 97. — Бібліогр.: С. 95—97.
- Лазаренко В. Знати ціну життя // Вінницька правда. — 1987. — 3 квітня.
- Бортняк А. Белетристика: [про роман А. Звірика «Сад на пустирі»] // Вінницька газета. — 1993. — 10 грудня.
- Бортняк А. Співець подільського села // Сл. Придністров'я. — 1997. — 2 квітня.
- Мовчанюк Г. Ліричний імператив Анатолія Звірика // Панорама. — 1997. — 5 квітня.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 171.
- ↑ Сайт Жмеринської районної державної адміністрації. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.
- ↑ Біографія А. П. Звірика на сайті «Слово». Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.
- ↑ Про Вінницьку обласну організацію НСПУ. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.
- ↑ Помер Анатолій Звірик // Сайт Вінницької обласної організації НСПУ «Краснослов». — 2017. — 17 квітня. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
- ↑ А. П. Звірик [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Вінницька обласна організація НСПУ
- ↑ З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 126—127.
- ↑ Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця, 2010. — С. 141—148