Звіроловна яма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схематичний приклад звіроловної ями

Звіроловна яма (також вовча яма) — пастка для добування диких тварин.

Вовчі ями — поглиблення в землі у вигляді усічених конусів глибиною в зріст людини (1,75 м), діаметром по дну 0,5 — 0,7 метрів, із вбитими в дно короткими, загостреними вгорі колами, розташованими в шаховому порядку у 4—5 рядів. Зверху вовча яма маскувалася.

Історія[ред. | ред. код]

Звіроловна яма використовується як пастка для добування диких тварин, переважно копитних тварин, а також ведмедів, вовків, росомах, лисиць, песців та інших.

Значно рідше ловлять ямами птахів: глухарів, рябчиків, фазанів, турачів. Ями вириваються довгастої форми, за розміром тварини, з прямовисними, забраними жердинами боками, і розміщуються у воротах особливих огорож, а також на стежках і взагалі в найбільш відвідуваних тваринами місцях. Зверху ями накриваються паличками, поверх яких насипається дерен, листя, мох та інше. Ловля заснована на тому, що тварина, не помічаючи закритої ями, провалюється в неї і не може звідти вибратися. Іноді всередині ями вривається загострений кілок, на який звір, при падінні, напореться. Рани від таких кілків можуть бути смертельними.[1]

При застосуванні вовчих ям на полюванні зазвичай ставиться умовний знак (мітка, визначений у даній місцевості знак, ганчірка певного кольору або інші), щоб уникнути загибелі людей.

Військова справа[ред. | ред. код]

Вовчі ями — одне з найдавніших загороджень, перешкод. Римляни їх застосовували при зміцненні своїх польових таборів. Описуються Юлієм Цезарем у своїй сьомій книзі «Коментарі про галльську війну». Цезар називає вовчу яму «лілією», за схожість з квіткою.[2]

Масово використовувалися в битві при Бородіно.[джерело?]

Застосовувалися в позиційних боях Першої світової війни.[джерело?]

Під час війни у В'єтнамі вовчі ями часто використовувалися місцевими партизанами проти американських військ.[3] На дні вовчих ям встановлювали кілки з бамбуку, вістря змащували фекаліями або гниючими залишками трупів тварин для зараження жертв інфекцією. За статистичними даними, втрати особового складу американських солдатів від протипіхотних мін становили від 11 до 15 % поранених, а від вовчих ям — близько 2 %.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ямы звероловные // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907.(рос.)
  2. Гай Юлий Цезарь. Записки о Галльской войне. Книга VII. Глава LXXIII.
  3. Тактика в'єтнамських партизанів.

Література[ред. | ред. код]

  • Кривошапкин. Енисейский округ и его жизнь — М. 1865.
  • А. Силантьев. Обзор промысловых охот в России. — СПб., 1898.

Посилання[ред. | ред. код]