Звіт Рудольфа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Звіт Рудольфа (англ. The Rudolf Report Expert Report on Chemical and Technical Aspects of the ‘Gas Chambers’ of Auschwitz[1] ) — дослідження німецького співробітника Інституту Макса Планка , хіміка Ґермара Рудольфа[2] «Експертиза виникнення і доведення наявності ціаністих сполук у «газових камерах» Освенціма».

Історія[ред. | ред. код]

Гермар Рудольф розповідає[3], в липні 1991 року з ним зв'язався фахівець з конституційного права Хайо Херрманн, що захищав генерал-майора Ремера проти звинувачення в запереченні голокосту, і запитав, чи не бажає він скласти експертний звіт. Після цього Рудольф вирішив зробити дослідницьку поїздку в Освенцім, взяти проби, визначити їх якість і підготувати на цій основі експертний звіт[3].

У 1991 р. Рудольф з товаришем поїхав до Освенціму[3] і узяв проби штукатурки з «газових камер», які він потім передав на аналіз до Інституту Фрезеніуса[de]. Вперше звіт Рудольфа був озвучений в 1992 р. як експертний висновок у суді на захист засудженого за ведення підривної діяльності Отто Ернста Ремера[4], а потім виданий у вигляді книги. Після публікації Рудольфа було звільнено з інституту[2][5].

Характеристика звіту[ред. | ред. код]

В звіті Рудольф стверджував, що приміщення «газових камер» в концтаборах технічно не могли використовуватися для здійснення масових вбивств із використанням газу. Результати повністю підтвердили висновки доповіді Лейхтера[2][6].

У звіті Рудольф стверджує, що:

  • свідчення свідків про масові вбивства в концтаборах газом Циклон Б суперечать законам природи[7];
  • залишки «газових камери» в досліджених концтаборах ніколи не контактували з газом Циклон Б[7].

Останній висновок Гермар Рудольф доводив дослідженням проб з «газових камер», у яких, у випадку застосовування там газу Циклон Б, і сьогодні зберігався б значний відсоток ціаніду, як у зразках з камер для знищення вошей[8]. Але проби з «газових камер», взяті Рудольфом, не містили ніяких слідів ціаніду або вони були надто невеликі, як у будь-якій будівлі, оскільки ціанід зустрічаються в природі[9]. Наявність невеликих концентрацій ціаніду в деяких пробах із «газових камер» Рудольф пояснив тим, що синильна кислота - природний елемент і в маленьких кількостях може зустрічатися в будь-якій будівлі[10]. Наприклад, в стінах одного селянського будинку в Баварії були виявлені більш високі концентрації ціаніду, ніж у «газових камерах» Освенціма[10].

Вивчивши літературу про Циклон Б, Рудольф виявив статтю 1942 р., з якої випливає, що при середніх температурах гранулат Циклону Б випускає синильну кислоту протягом двох годин[11], однак згідно зі свідченнями всіх свідків, жертви вмирали швидко: одні казали - «миттєво», інші - «через 15 хвилин»[10].

За свідченнями самого Рудольфа[12] та Юргена Графа[13], навесні 1993 р. результати своєї експертизи він розіслав 306 професорам неорганічної хімії в німецьких університетах з проханням вказати на помилки, але у відповідь не надійшло жодного критичного зауваження щодо дослідження.

З приводу його експертизи Гермар Рудольф у червні 1995 р. був засуджений за «розпалювання расової ненависті» до 14 місяців в'язниці без умовного терміну. Сам Рудольф стверджує, що його засудили за правки, які були зроблені без його відома[2]. Поки відбувався касаційний процес, він у березні 1996 р. емігрував - спочатку до Англії, а потім у США, де він видавав численні книги і два ревізіоністських журнали [10]. У 2004 році повторно одружився, але згодом шлюб був розірваний. Влада США відмовила йому в політичному притулку і він був депортований до Німеччини. 15 березня 2007 року засуджений до 2,5 років позбавлення волі. 4 липня 2009 року вийшов на свободу з в'язниці Мангейма.

Література[ред. | ред. код]

  • Germar Rudolf: Das Rudolf Gutachten: Gutachten über die Gaskammern von Auschwitz. Castle Hill Publishers, ISBN 190261903X.
  • Germar Rudolf: The Rudolf Report: Expert Report on Chemical and Technical Aspects. Holocaust Handbooks Series 2. Überarbeitete englische Ausgabe 1998, ISBN 0967985668.
  • Germar Rudolf, Fred A. Leuchter, Robert Faurisson: The Leuchter Reports: Critical Edition. Theses & Dissertations Press, Chicago 2005, ISBN 1-59148-026-4
  • Germar Rudolf, Carlo Mattogno: Auschwitz Lies. Legends, Lies, and Prejudices on the Holocaust Theses & Dissertations Press, Chicago 2005, ISBN 1-59148-021-3
  • Germar Rudolf (ed.): Auschwitz: Plain Facts. A Response to Jean-Claude Pressac Theses & Dissertations Press, Chicago 2005, ISBN 1-59148-020-5

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Rudolf Report Expert Report on Chemical and Technical Aspects of the ‘Gas Chambers’ of Auschwitz, PDF
  2. а б в г Critique of Claims Made by Robert Jan Van Pelt
  3. а б в Интервью с Гермаром Рудольфом. Архів оригіналу за 29 липень 2010. Процитовано 20 вересень 2010. 
  4. Germar Rudolf
  5. Cf. Die Welt, May 15, 1995: "Unterstützen Unternehmer die rechtsextremen Szene?"
  6. R. Kammerer, A. Solms, Das Rudolf-Gutachten, London 1993.
  7. а б Критический анализ официального взгляда на Аушвиц в свете химии и технологии (рос.)
  8. The Rudolf Report, Chapter 9, Conclusions. Архів оригіналу за 16 жовтень 2009. Процитовано 19 вересень 2010. 
  9. THE RUDOLF REPORT Expert Report on Chemical and Technical Aspects of the ‘Gas Chambers’ of Auschwitz. Архів оригіналу за 13 лютий 2005. Процитовано 13 лютий 2005. 
  10. а б в г Юрген Граф Ревизионизм холокоста
  11. R. Irmscher, „Die Einsatzfähigkeit der Blausäure bei tiefen Temperaturen“, Zeitschrift für hygienische Zoologie und Schädlingsbekämpfung, 1942, S. 35.
  12. TRANSLATION OF STUTTGART VERDICT TRANSLATION OF STUTTGART VERDICT In the Criminal Case of Germar S c h e e r e r née Rudolf. Архів оригіналу за 16 липень 2006. Процитовано 16 липень 2006. 
  13. Юрген Граф. Великая ложь ХХ века. Архів оригіналу за 29 липень 2010. Процитовано 19 вересень 2010. 

Посилання[ред. | ред. код]

Video[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]