Згуладзе-Глуксманн Екатерина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Екатерина Згуладзе-Глуксманн
груз. ეკატერინე ზღულაძე
груз. ეკატერინე ზღულაძე
Eka MVS.jpg
Ека Згуладзе
Flag of Georgia.svg 3-й Міністр поліції та громадського порядку Грузії (в.о.)
20 вересня 2012 — 25 жовтня 2012
Президент Міхеїл Саакашвілі
Попередник Бачо Ахалая
Наступник Іраклі Гарібашвілі
Flag of Ukraine.svg Перший заступник
Міністра внутрішніх справ України
17 грудня 2014 — 11 травня 2016
Президент Петро Порошенко
Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк
Попередник Володимир Євдокимов
Народилася 18 червня 1978(1978-06-18) (44 роки)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Відома як політична діячка
Громадянство СРСР СРСРГрузія Грузія
Україна Україна
Національність грузинка
Освіта Тбіліський державний університет
Alma mater Тбіліський державний університет і Oklahoma State University–Stillwaterd
У шлюбі з Рафаель Глюксман
Діти Александр
Професія політик
Нагороди
Кавалер ордена Досконалості

Екатери́на Згула́дзе-Глуксманн[1] (Екатеріне (Ека) Згуладзе, груз. ეკატერინე ზღულაძე; 18 червня 1978(19780618), Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР) — грузинський і український політик. З 17 грудня 2014 по 11 травня 2016 була першим заступником міністра внутрішніх справ України[2][3]. Обіймала посаду заступниці міністра внутрішніх справ Грузії з 2005 до 2012 та виконувала обов'язки міністра внутрішніх справ Грузії з 20 вересня по 25 жовтня 2012.

За версією впливового американського журналу «Foreign Policy», заступник міністра внутрішніх справ України Ека Згуладзе увійшла до сотні провідних світових мислителів 2015 року[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народилася у Тбілісі 18 червня 1978. Провела дитинство у районі Мтацмінда, вчилася у тбіліській школі № 47 на вулиці Читадзе[5]. 1992 року отримала стипендію за програмою Freedom Support Act і протягом року навчалася в американській школі у штаті Оклахома (США). Продовжила навчання у Тбіліському державному університеті, на факультеті міжнародної журналістики[5]. Після закінчення університету працювала перекладачем у міжнародних організаціях. У 2004—2005 роках працювала у грузинському відділенні американського урядового агентства Millennium Challenge Corporation — організації «Виклики тисячоліття — Грузія».

Робота в уряді Грузії[ред. | ред. код]

Ека Згуладзе і посол США в Молдові Вільям Мозер, 25 червня 2012

2005 призначена заступницею міністра внутрішніх справ Грузії[5], пропрацювала на цій посаді до 2012 року. Під час роботи на посаді заступниці міністра Згуладзе неодноразово повідомляла пресі та громадськості офіційну точку зору МВС Грузії[6][7][8]. Брала активну участь у скороченні та реструктуризації поліції Грузії під час реформ СаакашвіліБендукідзе. 2010 нагороджена Михайлом Саакашвілі Президентським орденом Сяйво.[9]

З 20 вересня по 25 жовтня 2012 виконувала обов'язки міністра поліції та громадського порядку Грузії, після відходу у відставку міністра Бачо Ахалая у результаті скандалу навколо катувань у Глданській в'язниці[10]. Пішла у відставку разом з урядом Мерабішвілі після перемоги опозиції на виборах 2012 року.

Робота в уряді України[ред. | ред. код]

13 грудня 2014 отримала громадянство України за указом Президента Петра Порошенка[11], а 17 грудня на засіданні Кабінету міністрів Згуладзе була призначена першою заступницею міністра внутрішніх справ України[12]. 25 грудня 2014 на брифінгу в міністерстві внутрішніх справ Згуладзе повідомила про ймовірне перейменування міліції в поліцію, про першочергове реформування патрульної служби та про майбутній набір в поліційні школи нового типу[13].

Виступ у Верховній Раді України, 2015 рік

Вже через три місяці після початку її роботи в уряді Президент Петро Порошенко висловив задоволення заступницею міністра внутрішніх справ Екою Згуладзе[14].

«Реформи у міністерстві внутрішніх справ здійснює фантастична жінка, яку я запросив до своєї команди і надав їй українське громадянство, яка проживала у Франції і має величезний досвід реформ у Грузії — це Ека Згуладзе», — резюмував глава держави.

25 грудня 2014 перша заступниця глави МВС Ека Згуладзе розповіла про реформу ДАІ і патрульної служби, набір кадрів на конкурсі та підвищення зарплат новій поліції.

Впродовж 2014—2015 років брала активну участь у радикальному реформуванні органів внутрішніх справ України. Фактично була куратором створення Національної поліції України. Саме її досвід подібних реформ в Грузії 2005—2012 років зіграв значну роль в створенні й розвитку української поліції.

Ека Згуладзе

4 червня 2015, Президент України Петро Порошенко заявив, що бачить керівницею української поліції першу заступницю міністра внутрішніх справ Еку Згуладзе. Про це він заявив, виступаючи зі щорічним посланням до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України[15]/

«У Києві нова патрульна служба, створенням якої опікується Ека Згулдзе, вже за кілька тижнів має покласти край легендарним поборам на дорогах. Почато ухвалення законів, що регламентують реформу МВС, які відокремлюють силові функції від політичних, створюють муніципальну варту і нову поліцію. До речі, її майбутнім головою я бачу таку людину, як пані Згуладзе», — сказав президент.

4 липня 2015, на Софійській площі в Києві на церемонії складання присяги нової патрульної поліції міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та прем'єр Арсеній Яценюк вручили їй вишиванку з написом «Берегиня поліції». Таким чином, Арсеній Яценюк символічно відзначив внесок Згуладзе у створення нової поліції[16].

11 травня 2016 року Згуладзе подала у відставку з посади Першого заступника міністра внутрішніх справ України[17]. Кабінет Міністрів України прийняв рішення про відставку Еки Згуладзе на її прохання[18]. У той же день Ека Згуладзе заявила, що залишається в команді реформаторів Міністерства внутрішніх справ України і очолить спеціально створену групу радників[19][20].

Особисте життя[ред. | ред. код]

« Грузія — моя батьківщина, а з Україною в мене — зріла любов! «

— Ека Згуладзе в інтерв'ю журналу "Elle", 22 вересня 2015.

Першим шлюбом була одружена з Георгієм Палавандішвілі, грузинським шоу-меном, з яким розлучилася після 12 років заміжжя[21]. 2011 року вийшла заміж за французького журналіста і режисера Рафаеля Глуксманна, радника Михайла Саакашвілі[22] та сина філософа і письменника Андре Глуксмана. У другому шлюбі у Катерини Згуладзе народився син Олександр[23].

Цікавий факт[ред. | ред. код]

  • Ека Згуладзе, бувши першою заступницею міністра внутрішніх справ України, мешкала у Парижі[24].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 13 грудня 2014 року № 927/2014 «Про прийняття до громадянства України Згуладзе-Глуксманн Е. як особи, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України»
  2. Кабмін призначив Згуладзе першим заступником Авакова. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 17 грудня 2014. 
  3. Офіційна заява Еки Згуладзе. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 12 травня 2016. 
  4. Eka Zguladze-Glucksmann. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 27 грудня 2015. 
  5. а б в Кто разрушает стереотипы?. Грузия Online". 24 серпня 2011. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 8 грудня 2014. 
  6. Грузия согласна на переговоры с Абхазией без условий. Kommersant.ru. 23 січня 2007. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 15 грудня 2014. 
  7. Грузия пожалуется на Россию в Гаагу. Kommersant.ru. 11 серпня 2008. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 15 грудня 2014. 
  8. Грузинская оппозиция пошла на контакт с властями. Kommersant.ru. 8 травня 2009. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 15 грудня 2014. 
  9. [Президент Грузии Михаил Саакашвили наградил Орденом «Сияние» всемирно известных оперного певца Паату Бурчуладзе, балерину Нино Ананиашвили, певицу Нани Брегвадзе и руководителей ансамбля Национального балета Нино и Илико Сухишвили. // Sputnik Грузия. 26.05.2010 (рос.). Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 1 червня 2016.  Президент Грузии Михаил Саакашвили наградил Орденом «Сияние» всемирно известных оперного певца Паату Бурчуладзе, балерину Нино Ананиашвили, певицу Нани Брегвадзе и руководителей ансамбля Национального балета Нино и Илико Сухишвили. // Sputnik Грузия. 26.05.2010 (рос.)]
  10. Бачо Ахалая передал свои полномочия Эке Згуладзе. News.Ge. 21 вересня 2012. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 8 грудня 2014. 
  11. Порошенко предоставил гражданство Украины Екатерине Згуладзе. kommersant.ru. 13 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 8 грудня 2014. 
  12. Згуладзе назначена первым замглавы МВД. Delo.UA. 17 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 18 грудня 2014. 
  13. Ека Згуладзе про реформи в МВС. Громадське Телебачення. 25 грудня 2014. Архів оригіналу за 16 червня 2015. Процитовано 28 грудня 2014. 
  14. Після реформи МВС даішники не братимуть хабарі — Порошенко. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015. 
  15. Порошенко «бачить» керівником української поліції Еку Згуладзе. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015. 
  16. Яценюк та Аваков вручили Згуладзе вишиванку з написом «Берегиня поліції» (фото). Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015. 
  17. Згуладзе уходит в отставку. 20khvylyn.com. 11 травня 2016. Архів оригіналу за 26 червня 2016. 
  18. Кабмін звільнив Згуладзе. ukranews.com. Українські новини. 11 травня 2016. Архів оригіналу за 12 травня 2016. 
  19. ​Ека Згуладзе пояснила причини своєї відставки. ukranews.com. Українські новини. 11 травня 2016. Архів оригіналу за 12 травня 2016. 
  20. ОФІЦІЙНА ЗАЯВА ЕКИ ЗГУЛАДЗЕ. mvs.gov.ua. 11 травня 2016. Архів оригіналу за 26 червня 2016. 
  21. Гега Палавандишвили готовится к свадьбе (груз.). Sana.ge. 13 січня 2012. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014. 
  22. Anne Dastakian (2 листопада 2012). Грузия: "французский след" (фр.). Marianne.Net. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 15 грудня 2014. 
  23. У бывшей жены Гега Палавандишвили новый муж и сын (груз.). Ambebi. 24 грудня 2013. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 8 грудня 2014. 
  24. Патрульний, що застрілив пасажира БМВ — саджав Автомайдан [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.], Ігор Луценко, 20 лютого 201
  25. State Awards Issued by Georgian Presidents in 2003-2015. IDFI (англ.). Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]