Згура Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Згура Володимир Васильович
Ім'я при народженні Згура Владимир Васильевич
Народився 27 березня 1903(1903-03-27)
Курган,
Помер 17 вересня 1927(1927-09-17) (24 роки)
Феодосія
·невідома
Поховання Преображенське кладовище
Громадянство Російська імперія, СРСР
Національність росіянин
Місце проживання Москва
Діяльність мистецтвознавець, кандидат історичних наук
Відомий завдяки дослідник феномену російської садибної культури 18-19 століть
Alma mater Moscow Archaeological Instituted
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Знання мов російська
Заклад Тверський державний університет

Згура Володимир Васильович ( 27 березня, 1903, Курган - 17 вересня, 1927, Феодосія ) - російський науковець, мистецтвознавець, дослідник феномену російської садиби та культури, тісно пов'язаної з нею. Перший голова створеного у грудні 1922 р. Товариства вивчення російської садиби.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походить з дворянської родини. Народився в місті Курган Тобольської губернії. Невдовзі після народження сина родина перебралася жити з Сибіру у Москву.

Навчання[ред. | ред. код]

Володимир успішно закінчив гімназію «Товариства педагогів та батьків » С. Ростовцева у Москві. Як більшість дворянських дітей був залучений до вивчення мистецтва, займався музикою. Вирізнявся здібностями та феноменальною пам'яттю. У віці 14 років почав вивчати історію російського мистецтва під керівництвом історика та мистецтвознавця Б. Едінга.

В 17 років сам читав лекії з історії Москви. Письменник-фантаст Чаянов Олександр Васильович ( 1888-1937 ) дав молодому і здібному досліднику рекомендації до вступу в товариство « Стара Москва».

Після 1917 р.[ред. | ред. код]

Садиба Останкіно з телевежі

Після більшовицького перевороту не емігрував з країни. Мешкав разом з матір'ю, працював в різних установах. По закінченню громадянської війни у грудні 1922 р. разом з однодумцями та прихильниками історії та мистецтв заснував Товариство вивчення російської садиби, адже прислужитися батьківщині можна і любов'ю до мистецтв та рятуючи її культурне надбання. Був обраним першим головою новоствореного товариства. Неодоразово виїздив на місця розташування садиб для досліджень та збору матеріалів. Започаткував тематичний науковий архів.

Влітку 1927 р. захистив кандидатську дисертацію «Проблеми та пам'ятки, пов'язані з Баженовим В.І.». Посмертно дисертація надрукована у 1928 р.

Смерть[ред. | ред. код]

Загинув під час відпочинку в місті Феодосія ( потонув у морі). Подробиці невчасної смерті досі невідомі[1] Тіло вивезли у Москву і поховали на Семенівському цвинтарі. У 1935 р. відбулося перепоховання на Преображенському цвинтарі. Могила та надгробок не збережені.

Друковані твори[ред. | ред. код]

    • Прижиттєві видання
  • Згура В. В. Общество изучения русской усадьбы. — М., 1923. — 12 с. — 500 экз
  • Згура В. В. Старые русские архитекторы / Ред. П.П. Муратова. — Вып. 9 (Серия: Искусство). — М.-Пг.: Госиздат, 1923. — 64 с., ил. (обл.)
  • Згура В. В. Монументальные памятники Москвы. Путеводитель. — М., 1926.
  • Згура В. В., Греч А. Н. Подмосковные музеи. — М., 1926.
  • Згура В. В. (стаття) Проблемы и историческая схема русского бароко // Бароко в России / Под ред. А. И. Некрасова. — М., 1926. — С. 13—42
  • Згура В. В.(стаття)Храм—мавзолей в селе Суханово: К истории русского ампира // Сборник ОИРУ. Вып. 6—8. — М., 1927. — С. 58—80.
  • Згура В. В. (стаття) Общество изучения русской усадьбы // Русская усадьба: Сборник ОИРУ. Вып. 4 (20). — М., 1998. — С. 17-22.
    • Посмертні видання
  • Згура В. В. Коломенское. Очерк художественной истории и памятников. — М., 1928.
  • Згура В. В. Проблемы и памятники, связанные с В. И. Баженовым. — М., 1928. (Кандидатская диссертация)
  • Денике Б. П., Згура В. В. Китайская архитектура и ее отражение в Западной Европе. — М., 1929.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ильин М. А. (1970). — С. 49.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Згура Владимир Васильевич (1903—1927) // Большая советская энциклопедия. Т. 26. — М., 1933. — Стб. 489—490.
  • Иванова Л. В. «Такой талантливый и так много обещающий человек...» // Краеведы Москвы. Вып. 1. — М., 1991. — С. 167—188.
  • Кончин Е. В. Авторитет в 19 лет! [О В. В. Згуре] // Подмосковье. Сентябрь (№ 38). — С. 9.
  • Иванова Л. В. Згура Владимир Васильевич // Историки и краеведы Москвы. Некрополь. Биобиблиографический справочник / Составитель: Л. В. Иванова. — М.: Изд-во объединения Мосгорархив, 1996. — 224 с. — С. 72—73. — ISBN 5-7228-0032-5.

Посилання[ред. | ред. код]