Здоров'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зірка життя, що позначає загальне здоров'я.

Здоров'я — стан живого організму, за якого всі органи здатні добре виконувати своє призначення. Охорона здоров'я громадян — одне з завдань держави. В Україні державним органом, що опікується здоров'ям громадян, є Міністерство охорони здоров'я України.

У світовому вимірі охороною здоров'я переймається Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

Наука про здоров'я людини — валеологія.

Термін «здоров'я» визначений ВООЗ 1948 року[1]:

Стан повноцінного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад.

У XXI сторіччі наголоси щодо здоров'я людини, ставляться на правильному харчуванні, здоровому способі життя (спорт, фізична активність, підтримка тіла у доброму стані), хорошому інформаційному просторі (відсутність надмірної негативної інформації як в ЗМІ, так і серед оточення), гарний соціальний стан (можливість купувати не лише корисну їжу, а також бути забезпеченим усіма потребами, наприклад згідно піраміди Маслоу). Ці чинники приводять до попередження хвороб як фізичних, так і психічних, отже й зменшують витрати на медицину та ліки як із бюджету громадянина, так і держави.[джерело?].

Історія[ред. | ред. код]

Пані миє руки, 1655 рік

Попри те, що грецька медицина не стала проривом, вона була важливою віхою для змін у способі мислення про перебіг захворювань. Щоправда міфологічний чинник притаманний стародавнім культурам стосовно здоров'я, зберігався і пов’язувалося це з кількома божествами, котрі опікувалися здоров’ям, такими як Асклепій (бог медицини); Гігіея (богиня здоров'я) і Панакея (богиня зцілення), причому останні дві є проявами Афіни (богині розуму). Культ цих міфологічних персонажів свідчить про цінування гігієнічних занять. Крім того, хід зцілення насамперед пов’язували з використанням лікарських рослин і природних способів, наприклад опіуму як болезаспокійливого та протикашльового засобу (з маку), показуючи, що це вже виходить за межі боготворіння й обрядів.[2][3]

Розрив з цим релігійним поглядом на оздоровлення, відбувається з Гіппократом (460-377 до н. е.). У його праці під назвою «Corpus Hipocraticus, Корпус Гіппократика» дописи висвітлюють природну точку зору на медицину, цілком відмінну від чудодійно-релігійного тлумачення, яке до того часу пронизувало мислення людини. Гіппократ приписує існування чотирьох основних рідин (гуморів) в організмі: жовтої жовчі, чорної жовчі, мокротиння та крові. Таким чином, для нього здоров'я ґрунтувалося на цих чотирьох основних складових. Особа як людська істота була організованою одиницею, отже хвороба являла собою розладнання цього стану, одиниці. Крім того, робота розкриває введення нового розуміння щодо предмету здоров’я-хвороба: епідеміології. Оцінка заснованого на досвіді погляду на клінічні випадки, змальовані в текстах, показує, що спостереження вже супроводжували пацієнта, а довкілля розумілося як важливий чинник котрий також слід враховувати. Допис «Вода, повітря, місця» обговорює вплив властивостей навколишнього середовища, пов’язаних із хворобами, і захищає екологічну складову здоров’я.[4]

Перші медичні нотатки Київської Русі з’явилися у ІХ столітті, а у 30-х роках ХІІ століття, онука київського князя Володимира Мономаха – Зоя, написала працю «Мазі». У ній є відомості про різні хвороби та способи їх лікування, вказівки стосовно догляду за тілом та шкірою, поради від «паршивости голови» та багато іншого.

Зміст розгляду здоров’я змінювався з часом. Відповідно до біомедичної точки зору, перші визначення сутності здоров'я, зосереджувалися на предметі здатності організму виконувати своє призначення; здоров'я розглядалося як стан його відповідної діяльності, який може час від часу порушуватися хворобою. Прикладом такого тлумачення здоров’я є: «стан, що визначається анатомічною, фізіологічною та психологічною цілісністю; здатність виконувати особистісно цінні сімейні, робочі та громадські завдання; змога справлятися із фізичним, біологічним, психологічним і соціальним стресом».[5] Згодом, 1948 року, корінним чином відступаючи від попередніх пояснень, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запропонувала визначення, спрямоване набагато вище, пов’язуючи здоров’я із благом, щастям — як «фізичний, психічний та соціальний добробут, а не просто відсутність хвороб і недуг».[6] Попри те, що деякі вітали це визначення як новітнє, його також ганили за розпливчастість і надмірну розлогість, а ще за те, що воно не могло бути витлумачене як таке, котре піддається вимірюванню. Довгий час його відкидали як неприкладний зразок, і більшість суперечок про здоров’я повертали до зручності біомедичної моделі.[7]

Подібно до того, коли стався перехід від розгляду хвороби як стану, до мислення про неї як про перебіг, таке ж зрушення відбулося й у визначенні здоров’я. Знову ж таки, ВООЗ відіграла провідну роль, коли сприяла розвитку руху за здоров’я у 1980-х роках. Це привело до нової сутності здоров’я — не як стану, а у плинному сенсі — стійкості, іншими словами, як «запасу для життя». 1984 року, ВООЗ переглянула тлумачення здоров’я, визначивши його як «ступінь, до якого особа чи група людей, здатні втілити прагнення та задовольнити власні потреби і навіть змінити довкілля або впоратися з ним. Здоров’я — це засіб для повсякденного життя, а не мета життя; це позитивний сенс, який підкреслює соціальні та особисті можливості, а також фізичні здібності».[8] Таким чином, здоров'я стосується здатності підтримувати рівновагу і відновлюватися після несприятливих подій. Психічне, інтелектуальне, емоційне та соціальне здоров'я означає спроможність людини справлятися зі стресом, набувати навичок, підтримувати стосунки, що створює основи для стійкості та незалежного життя.[9] Це відкриває багато можливостей для навчання, зміцнення та дослідження здоров’я.

Медичні працівники здійснюють постійну діяльність із запобігання або лікування захворювань і зміцнення здоров’я людей. Крім втручань з боку галузі охорони здоров’я та оточення людини, відомо, що на стан здоров’я людини впливає низка інших чинників. Їх називають «визначниками здоров'я», зокрема: походження людини, спосіб життя, економічний рівень, соціальні умови та духовність; дослідження показали, що високий рівень стресу може вплинути на здоров’я людини.[10]

У першому десятилітті 21-го століття визначення здоров’я як спроможності, відкрило двері для того, щоби самооцінка стала основним показником задля вимірювання дієвості зусиль, спрямованих на покращення здоров’я людини.[11] Це також створило можливість для кожної особи почуватися здоровою, навіть за наявності кількох хронічних захворювань або невиліковного стану, а також для перегляду визначників здоров’я (на відміну від звичайного підходу, котрий зосереджується на зниженні поширеності захворювань).[12]

Застосування способів підтримання здоров'я у тварин, охоплюються ветеринарними науками.

Термін «здоровий» також широко застосовується стосовно багатьох видів неживих організацій та їх впливу на благо людей, наприклад, у значенні здорових спільнот, здорових міст або здорового середовища.

Проблема з'ясування[ред. | ред. код]

Визначення судження «здоров'я» є основоположним питанням сучасної медико-біологічної науки. Оскільки воно має багато точок зору і обумовлене багатьма чинниками, то вимагає для свого розв'язання всебічного підходу. Усі добре уявляють собі, що «здоров'я, це добре, а хвороба — погано». Пояснити сутність здоров'я складніше, ніж природу хвороби. Саме через це однозначного, прийнятного для всіх тлумачення «здоров'я» поки що не існує. У передмові Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) йдеться про те, що здоров'я — це не лише відсутність хвороб або фізичних вад, а й стан повного фізичного, психічного та соціального добробуту.

Цілі сталого розвитку
Global emblem.png

Ціль 1. Подолання бідності
Ціль 2. Подолання голоду, розвиток сільського господарства
Ціль 3. Міцне здоров'я і благополуччя
Ціль 4. Якісна освіта
Ціль 5. Гендерна рівність
Ціль 6. Чиста вода та належні санітарні умови
Ціль 7. Доступна та чиста енергія
Ціль 8. Гідна праця та економічне зростання
Ціль 9. Промисловість, інновації та інфраструктура
Ціль 10. Скорочення нерівності
Ціль 11. Сталий розвиток міст і громад
Ціль 12. Відповідальне споживання та виробництво
Ціль 13. Пом'якшення наслідків зміни клімату
Ціль 14. Збереження морських ресурсів
Ціль 15. Захист та відновлення екосистем суші
Ціль 16. Мир, справедливість та сильні інститути
Ціль 17. Партнерство заради сталого розвитку

Вважається, що здоров'я — це відповідний стан організму, який відзначається гарною саморегуляцією, повною узгодженістю роботи всіх органів і систем, рівновагою поміж організмом та зовнішнім середовищем, за відсутності хворобливих проявів. Через це основною ознакою здоров'я, є здатність до значної пристосованості організму щодо впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища. Завдяки цьому здоровий організм може витримувати значні фізичні та психічні навантаження, не тільки пристосовуючись до дії надзвичайних чинників зовнішнього середовища, але й повноцінно діючи в цих умовах. Таким чином, здоров'я доцільно розглядати і як здатність організму діяльно та повноцінно пристосовуватись до змін оточення. Можна сказати, що здоров'я — це здатність організму перебувати у рівновазі з оточенням.

Багато хто з науковців розглядає здоров'я як спосіб життєдіяльності організму, який забезпечує йому потрібну якість життя і найбільш можливу за даних умов, його тривалість. Зрозуміло, що здоров'я — це похідне від численних впливів на організм, зокрема природно-кліматичних, соціальних, виробничих, побутових, психологічних чинників, способу життя та інше.

Можна також сказати, що здоров'я — це функціональний стан організму людини, який забезпечує тривалість життя, фізичну та розумову працездатність, достатньо високий рівень самопочуття, а також відтворення здорового потомства.

Стан здоров'я не є чимось сталим і незмінним. Це діяльний процес, тобто відчуття здоров'я може покращуватись або погіршуватись. Кожна людина являє собою відкриту динамічну систему, через це існують широкі межі визначення «здоров'я» — від цілковитого здоров'я до граничних із хворобою станів.

Узагальнюючи всі наведені вище визначення ознак «здоров'я», доцільно сказати, що під здоров'ям треба розуміти перебіг збереження та розвитку біологічних, фізіологічних, психологічних можливостей особи, найбільш спроможної працездатності та соціальної придатності людини, за якнайбільшої тривалості діяльного життя.

Загального, прийнятного для всіх показника, за яким можна було би визначити рівень здоров'я чи його якість, немає. Підсумки будь-яких аналізів, дані якихось обстежень мають значні розбіжності залежно від статі, віку, конституційного типу, функціонального стану організму, географічних та погодних особливостей місця проживання, властивостей та напруженості праці, способу життя, притаманного певній особі харчування та багатьох інших чинників. Загальний стан організму та показники його діяльності змінюються у тієї самої людини, навіть протягом декількох годин (одразу після пробудження і після підйому з ліжка, до вживання їжі та після її вживання, тощо).

Невизначеність[ред. | ред. код]

Однак розуміння здоров'я (доброго самопочуття) — суб'єктивне. Багато людей звикли жити зі станом хронічного поганого здоров’я (ніби це є прийнятним явищем), під впливом соціального чи родинного кола, власного особистого досвіду, через який вони не можуть порівняти своє становище, зі станом доброго здоров’я, а інколи також, відсутність підтримки або правильних рішень з боку медичних працівників, серед інших причин.[13][14][15][16] Таке ставлення перешкоджає розпізнаванню та діагностиці розладів, які без лікування можуть спричинити серйозні наслідки для подальшого здоров’я. Яскравими прикладами є целіакія[17][18] або недоїдання у людей похилого віку.[19] Подібним чином, таке прийняття ймовірного хронічного поганого здоров’я як чогось очікуваного або звичайного (нормального), а також відсутність обізнаності про важливість профілактики цього, призводять до недостатнього дотримання призначеного лікування у разі розпізнаних хронічних захворювань, з подальшими недобрими наслідками для власного загального здоров’я.[20][21]

Складові здоров'я[ред. | ред. код]

Показниками фізичного здоров'я є особистісні властивості анатомічної будови тіла, досконала (за нормою) фізіологічна діяльність організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадковості, рівень фізичного розвитку органів і систем живої істоти.

Показниками психічного здоров'я є особистісні показники психічних процесів і особливостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість, вдача. Психічне життя особи складається з мети, потреб, зацікавлень, наснаги, заохочень, настанов, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язане з притаманними рисами мислення, характеру, здібностей людини.

Показниками духовного здоров'я є духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєве самовизначення, ставлення до сенсу життя, оцінка втілення своїх здібностей і можливостей у взаємозв'язку власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров'я.

Показники соціального здоров'я пов'язані з економічними чинниками, стосунками особистості зі структурними одиницями соціуму (сім'єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв'язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. У загальному вигляді соціальне здоров'я обумовлене характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя у певному середовищі — економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов'язані, отже вони в сукупності визначають стан здоров'я людини. У звичному житті майже завжди спостерігається поєднаний вплив цих складових.

Зосереджуючись більше на питаннях способу життя та його зв’язку із загальним здоров’ям, дані дослідження округу Аламіда свідчать про те, що люди можуть покращити власне здоров’я за допомогою фізичних вправ, достатнього сну, проведення часу на природі, підтримки здорової ваги тіла, обмеження вживання алкоголю та відмови від куріння.[22] Здоров'я та хвороба можуть співіснувати, оскільки навіть люди з кількома хронічними захворюваннями або невиліковними хворобами, можуть вважати себе здоровими.

Навколишнє середовище часто називають важливим чинником, що впливає на стан здоров’я людей. Це зокрема, властивості природного середовища, антропогенного та соціального середовища. Встановлено, що такі чинники, як чиста вода та повітря, придатне житло, безпечні громади та дороги, сприяють гарному здоров’ю, особливо здоров’ю немовлят та дітей.[23][24] Деякі дослідження показали, що нестача місцевих відновних, розважальних просторів, зокрема природних середовищ, призводить до нижчого рівня особистого задоволення людини та більшого ступеня ожиріння, пов’язаного з погіршенням загального здоров’я та взагалі добробуту.[25] Було доведено, що збільшення часу, проведеного на природі, пов’язане з покращенням самопочуття[26] отже свідчить про те, що позитивні переваги для здоров’я природного простору (лісопарки, акваріуми, тощо) в міських межах та на підприємствах, слід враховувати в державній політиці та землекористуванні.

Генетика, або успадковані риси від батьків, також відіграють певну роль у визначенні стану здоров’я окремих людей і популяцій. Це може охоплювати як схильність до певних захворювань і загального рівня здоров'я, так і звички та поведінку, які люди розвивають через спосіб життя власних родин. Наприклад, генетика може відігравати певне значення у тому, як люди справляються зі стресом, розумовим, емоційним чи фізичним.

Ступені здоров'я[ред. | ред. код]

Піклування про власне здоров'я[ред. | ред. код]

Кожна людина повинна дбати про своє здоров'я. Краще запобігти захворюванню аніж лікуватися. Найпершою важливою складовою піклування про здоров'я, є відстеження власного самопочуття (час від часу проходження медичного огляду) та добре ставлення до оточення. Неабияке значення мають також особиста охайність (гігієна), прагнення до привітного спілкування з іншими людьми (східне прислів'я: «Поспішай порадувати добрим словом першого зустрічного, адже, либонь, більше не вдасться побачитись»), доброта, придатні умови праці, корисне харчування (4-6 разове приймання їжі, правильне співвідношення жирних кислот у їжі, зменшення споживання червоного м'яса, переважання у стравах овочів та фруктів, тощо) і здоровий спосіб життя.

Однією з головних причин погіршення здоров'я у світі є надмірна вага, наслідком якої може стати розвиток важких недуг. Наприклад, станом на 2019 рік за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я — 58 % українців старше 18 років мали зайву вагу, а 25 % страждали на ожиріння[27].

Здоров'я жінок[ред. | ред. код]

Докладніше: Жіноче здоров'я

Здоров'я жінок (англ. Women's health) стосується здоров'я жінок та дівчат, котре відрізняється від здоров'я чоловіків багатьма особливими властивостями. Для прикладу, від природи жіночі теплові налаштування, роблять їх більш чутливими до коливань температури. Загалом, вони в середньому мають нижчу температуру тіла.[28] Здоров'я жінок — дуже важлива частина загального здоров'я населення.

Жіноче здоров'я інколи тлумачать як здебільшого репродуктивне здоров'я, проте наразі, сучасні (2020-і) науковці висловлюються за ширше визначення, що стосується загального стану здоров'я жіночої половини людства, краще виражене в терміні «Здоров'я жінок». Але власне-й репродуктивне та сексуальне здоров'я жінок має суттєві відмінності порівняно зі здоров'ям чоловіків. Навіть у розвинених країнах вагітність та пологи пов'язані із значним ризиком для здоров'я і навіть життя жінок.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Конституція Всесвітньої організацї охорони здоров'я. https://www.who.int/. 1948. 
  2. Scliar, Moacyr (2007-04). História do conceito de saúde. Physis: Revista de Saúde Coletiva 17 (1). с. 29–41. ISSN 0103-7331. doi:10.1590/s0103-73312007000100003. Процитовано 19 серпня 2022. 
  3. Duarte, Danilo Freire (2005-02). Uma breve história do ópio e dos opióides. Revista Brasileira de Anestesiologia 55 (1). ISSN 0034-7094. doi:10.1590/s0034-70942005000100015. Процитовано 19 серпня 2022. 
  4. Scliar, Moacyr (2007-04). História do conceito de saúde. Physis: Revista de Saúde Coletiva 17 (1). с. 29–41. ISSN 0103-7331. doi:10.1590/s0103-73312007000100003. Процитовано 19 серпня 2022. 
  5. Stokes, Joseph; Noren, Jay; Shindell, Sidney (1982-09). Definition of terms and concepts applicable to clinical preventive medicine. Journal of Community Health 8 (1). с. 33–41. ISSN 0094-5145. doi:10.1007/bf01324395. Процитовано 12 серпня 2022. 
  6. World Health Organization. International Organization 12 (3). 1958. с. 391–394. ISSN 0020-8183. doi:10.1017/s0020818300031210. Процитовано 12 серпня 2022. 
  7. Alwan, Ala (1 січня 2016). Ethics and health research in WHO Regional Office for the Eastern Mediterranean. Eastern Mediterranean Health Journal 22 (1). с. 3–3. ISSN 1020-3397. doi:10.26719/2016.22.1.3. Процитовано 12 серпня 2022. 
  8. Karstadt, Myra (1984). Women and occupational health risks: Report on a WHO meeting. EURO reports and studies 76. World Health Organization, Regional Office for Europe; Copenhagen (1982); 49 pages. Price: $3.00. American Journal of Industrial Medicine 5 (5). с. 411–412. ISSN 0271-3586. doi:10.1002/ajim.4700050512. Процитовано 12 серпня 2022. 
  9. Thinking Geographically About Primary Health Care. Primary Health Care: People, Practice, Place. Routledge. 8 квітня 2016. с. 17–36. 
  10. Harper, Ray (4 серпня 2014). How do you eat an elephant? A summary of the SharePoint Evolution Conference in Manchester, UK. Library Hi Tech News 31 (6). с. 1–4. ISSN 0741-9058. doi:10.1108/lhtn-06-2014-0045. Процитовано 12 серпня 2022. 
  11. Jadad, Alejandro R. (2016-11). Creating a pandemic of health: What is the role of digital technologies?. Journal of Public Health Policy 37 (S2). с. 260–268. ISSN 0197-5897. doi:10.1057/s41271-016-0016-1. Процитовано 12 серпня 2022. 
  12. Kotha, Rani; Jadad, Alejandro (2015-04). Creating a Pandemic of Health: Opportunities and Lessons for a University Initiative at the Intersection of Health, Equity, and Innovation. HPHR Journal. doi:10.54111/0001/f4. Процитовано 12 серпня 2022. 
  13. Health and Behavior. 18 вересня 2001. doi:10.17226/9838. Процитовано 3 вересня 2022. 
  14. Taylor, David; Bury, Michael (6 лютого 2007). Chronic illness, expert patients and care transition. Sociology of Health & Illness 29 (1). с. 27–45. ISSN 0141-9889. doi:10.1111/j.1467-9566.2007.00516.x. Процитовано 3 вересня 2022. 
  15. Wells, Jennie L; Dumbrell, Andrea C (2006-01). Nutrition and aging: assessment and treatment of compromised nutritional status in frail elderly patients. Clinical Interventions in Aging 1 (1). с. 67–79. ISSN 1176-9092. doi:10.2147/ciia.2006.1.1.67. Процитовано 3 вересня 2022. 
  16. Morden, Andrew; Jinks, Clare; Ong, Bie Nio (14 грудня 2011). Rethinking ‘risk’ and self-management for chronic illness. Social Theory & Health 10 (1). с. 78–99. ISSN 1477-8211. doi:10.1057/sth.2011.20. Процитовано 3 вересня 2022. 
  17. Ludvigsson, Jonas F; Card, Timothy R; Kaukinen, Katri; Bai, Julio; Zingone, Fabiana; Sanders, David S; Murray, Joseph A (2015-04). Screening for celiac disease in the general population and in high‐risk groups. United European Gastroenterology Journal 3 (2). с. 106–120. ISSN 2050-6406. doi:10.1177/2050640614561668. Процитовано 3 вересня 2022. 
  18. Lionetti, Elena; Gatti, Simona; Pulvirenti, Alfredo; Catassi, Carlo (2015-06). Celiac disease from a global perspective. Best Practice & Research Clinical Gastroenterology 29 (3). с. 365–379. ISSN 1521-6918. doi:10.1016/j.bpg.2015.05.004. Процитовано 3 вересня 2022. 
  19. Yaxley, Alison; Crotty, Maria; Miller, Michelle (11 вересня 2015). Identifying Malnutrition in an Elderly Ambulatory Rehabilitation Population: Agreement between Mini Nutritional Assessment and Validated Screening Tools. Healthcare 3 (3). с. 822–829. ISSN 2227-9032. doi:10.3390/healthcare3030822. Процитовано 3 вересня 2022. 
  20. Lam, Wai Yin; Fresco, Paula (2015). Medication Adherence Measures: An Overview. BioMed Research International 2015. с. 1–12. ISSN 2314-6133. doi:10.1155/2015/217047. Процитовано 3 вересня 2022. 
  21. Brown, Marie T.; Bussell, Jennifer K. (2011-04). Medication Adherence: WHO Cares?. Mayo Clinic Proceedings 86 (4). с. 304–314. ISSN 0025-6196. doi:10.4065/mcp.2010.0575. Процитовано 3 вересня 2022. 
  22. Wingard, D. L.; Berkman, L. F.; Brand, R. J. (24 листопада 1994). A multivariate analysis of health-related practices: a nine-year mortality follow-up of the Alameda County Study. Psychosocial Processes and Health. Cambridge University Press. с. 273–289. 
  23. Candau, Marcolino Gomes, (30 May 1911–25 Jan. 1983), Director-General Emeritus, World Health Organization, Geneva, since 1973. Who Was Who (Oxford University Press). 1 грудня 2007. Процитовано 12 серпня 2022. 
  24. Basic needs and the right to health. The United Nations World Water Development Report 2003. UN. 25 квітня 2003. с. 99–125. ISBN 978-92-1-004701-2. 
  25. Bjork, J; Albin, M; Grahn, P; Jacobsson, H; Ardo, J; Wadbro, J; Ostergren, P-O; Skarback, E (1 квітня 2008). Recreational values of the natural environment in relation to neighbourhood satisfaction, physical activity, obesity and wellbeing. Journal of Epidemiology & Community Health 62 (4). с. e2–e2. ISSN 0143-005X. doi:10.1136/jech.2007.062414. Процитовано 12 серпня 2022. 
  26. White, Mathew P.; Alcock, Ian; Grellier, James; Wheeler, Benedict W.; Hartig, Terry; Warber, Sara L.; Bone, Angie; Depledge, Michael H. та ін. (13 червня 2019). Spending at least 120 minutes a week in nature is associated with good health and wellbeing. Scientific Reports 9 (1). ISSN 2045-2322. doi:10.1038/s41598-019-44097-3. Процитовано 12 серпня 2022. 
  27. Велика країна: 39% людей в світі мають зайву вагу, в Україні - 58%. www.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 28 липня 2020. 
  28. Sustainability study shows that women consume more energy. web.archive.org. 12 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2022. 

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]