Зелена Євангелія
| Зелена Євангелія | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | поезія | |||
| Автор | Богдан-Ігор Антонич | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1935 – 1936 | |||
| Опубліковано | 1938 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
|
Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу |
«Зелена Євангелія» — четверта збірка поезій українського поета Богдана-Ігоря Антонича, що вийшла друком вже після смерті автора у 1938 році.
Про збірку[ред. | ред. код]
У «Зеленій Євангелії» Антонич використовує ту саму композиційну схему що й в попередній збірці «Книга Лева»: три глави, в яких розвивається поетична ідея («тріада»), розділені двома ліричними інтермецо.
Б.-І. Антонич змальовує природу й людину в єдності, взаємозалежності. Збірка містить чимало рядків, у яких поет порівнює себе з тваринами і рослинами рідного краю. У минулому і в сучасному автор бачить себе і весь рід людський як маленький атом землі, природи. Циклічність природи, її ірраціональність стають у цій книжці для Антонича своєрідними релігійними процесами. Його погляди на вічність можна порівняти до інтерпретації вічності у буддистів: після шести реінкарнацій в рослинні і тваринні форми людська душа стає зорею у якомусь "занебесному" сузір'ї ("Дім за зорею"). Коли в "Трьох перстенях" постає атмосфера казки, у "Книзі Лева" - міфу, то в "Зеленій Євангелії" явлено витончену та художньо перевтілену містику.
"Поет відчуває, що, хоч його коріння втоплене в низинних хащах природи, природа допомагає йому підняти чоло до зір. ... Богдан - Ігор Антонич з чарівного й талановитого поета лемківських краєвидів став геніальним поетом-мислителем, поетом-містиком".
Джерела[ред. | ред. код]
- Антонич Б. І. Зелена Євангелія — Л.: Ізмарагд, 1938. — 56 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Збірка «Зелена Євангелія» [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Е-бібліотека «Чтиво»
- Рубчак [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||
