Зеленьків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зеленьків
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Тальнівський район
Рада/громада Зеленьківська сільська рада
Код КОАТУУ 7124082801
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1 069 осіб (2007)
Територія 32,846 км²
Поштовий індекс 20443
Телефонний код +380 4731
Географічні дані
Географічні координати 48°46′47″ пн. ш. 30°38′59″ сх. д. / 48.77972° пн. ш. 30.64972° сх. д. / 48.77972; 30.64972Координати: 48°46′47″ пн. ш. 30°38′59″ сх. д. / 48.77972° пн. ш. 30.64972° сх. д. / 48.77972; 30.64972
Середня висота
над рівнем моря
169 м
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Тальне
Відстань до
залізничної станції
19 км
Місцева влада
Адреса ради с. Зеленьків, вул. Шевченка, 1
Сільський голова Деркач Валентина Євгеніївна
Карта
Зеленьків. Карта розташування: Україна
Зеленьків
Зеленьків
Зеленьків. Карта розташування: Черкаська область
Зеленьків
Зеленьків

Зеле́ньків — село в Україні, в Тальнівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 15 км на південний захід від районного центру — міста Тального та за 19 км від залізничної станції Тальне. Загальна полоща земель, які входять до адмінмеж села — 3 284,6 га. На 1 липня 2007 року в селі налічувалось 616 дворів в яких проживало 1 069 осіб.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

Історія[ред. | ред. код]

Виникло село наприкінці XVII століття. Життя зеленьківських селян-бідняків було безпросвітне, злиденне, а життя пануючої частини села - поміщика - недосяжно багате. Найкраща і більша частина угідь належала пану Журавському. Було 1950 десятин землі панської, 20 десятин церковної і 1,1 десятин селянської. Руками зеленьківців створювалися великі прибутки, які дозволяли панам розкішно жити, як у своєму помісті, так і в столичних містах Росії або за кордоном. Податки для селян були непосильні. Тому майже весь хліб доводилося зразу ж після збирання продавати. Земля не прогодовувала селянську сім'ю. Врожаї отримували низькі - 150-180 пудів із десятини. Тяжке життя гнало зеленьківців на заробітки - в Майданецьку цукроварню та в Херсонські степи.

У 1928 році в селі розпочалась примусова колективізація. Було організовано ТСОЗ (товариство по спільному обробітку землі). У 1930 році товариство перейшло на Статут сільськогосподарської артілі. Артілям було дано назви: "Сівач", "Зірка", "Воля". Вони об'єднались у артіль ім.Будьонного, яку очолив Іван Дерев'янко, та артіль ім.Петровського, головою якої був Ілля Васильченко. Тоді ж комуністи вдалися до організації терору голодом, від якого загибли насамперед діти та старші люди. Пік смертей від голодомору - весна 1933 року.

1934 у Тальному організовується МТС. На колгоспні поля Зеленькова прийшли трактори. Збільшилися посівні площі, і як наслідок валовий збір зерна. У 1936 році колгосп купив першу автомашину. Свого шофера на той час не було, наймали в іншому селі.

367 жителів села брали участь у Другій світовій війні, з них 150 - полягли в боях, 88 - нагороджено орденами й медалями. В боях за село загинули 242 радянських солдата, яким 1956 в центрі села встановлено пам'ятник.

Земля, яку займав колгосп "Росія", закріплена за ним на вічне користування. Був виданий Державний акт, як найцінніший документ про здійснення заповітної мрії селян.

Поблизу села виявлено залишки поселення трипільської культури, доби пізньої бронзи та черняхівської культури.

Освіта[ред. | ред. код]

Першою з усіх освітніх установ була школа. Про це говориться в «Історії села Зеленьків», написаній М.С.Дігтяренком 7.05.1991 року на основі архівних документів. У другій половині XVII століття в Зеленькові у дяківській хаті (через сіни) в одній із половин була школа. Називалась вона церковно-приходська однокласна школа. Там навчалося 20 дітей: 15 хлопчиків і 5 дівчаток. Навчання починалося з граматики-букваря, читали "Часослов" і "Псалтир"' слов'янською мовою. Згодом панщина значно поламала встановлений стрій кріпацької освіти на селах. У селі був один чоловік Матейчук Іван, який умів читати, писати і знав арифметику ( чотири дії).

У 60 роках XIX століття в Зеленькові була заснована церковно-парафіяльна школа, яка проіснувала до 1913 року. Зеленьківська церковно-парафіяльна школа (побудована земством у 1905 році, пізніше була добудована колгоспом). Навчались у ній до 1967 року. Церковно-парафіяльна школа в нашому селі зробила великий внесок у розвиток освіти не тільки нашого села, а й всієї країни, бо в ній навчався Андрій Олександрович Загродський – видатний мовознавець, методист, науковий співробітник Інституту педагогіки, автор підручників з української мови для семирічних та середніх шкіл.

Досить знаменною подією, стало відкриття 1 вересня 1910 року сільської бібліотеки. У 1911 році у ній нараховувалось 684 книги, із них 57 – українською мовою. У «Отчете о земских школах и земских внешкольных просветительских мероприятиях в Киевской губернии за 1911 год» (К., 1913) зазначалось: « Із 2603 мешканців села Зеленьків читачами сільської бібліотеки вважалось 108 осіб, із них 24 жінки».

У 1913 році церковно-парафіяльна школа була реорганізована в земельне чотирьохкомплектне сільське училище. Далеко не всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. Так, з 232 дітей, віком від 8 до 11 років, навчалося лише 74. Термін навчання тут зводився до трьох років, рідко до чотирьох. Решта дітей не мали можливості навчатися. Вони нарівні з дорослими працювали в полі.

У 1914 році церковно - парафіяльну школу нашого села було реконструйовано в початкову школу. У селі був один учитель - Григорій Левкович та піп, який читав у школі Закон Божий. Із спогадів колишньої учениці цієї школи Нечитайло Ольги Григорівни, ми дізналися, що великого значення тоді надавалося релігійному навчанню та вихованню, бо, як згадувала Ольга Григорівна, навчання кожного дня починалось із того, що всі учні ставали на коліна й читали Закон Божий, а потім були вже інші уроки. «У 1915 році Уманське земство витратило на Зеленьківську чотирьохкомплектну школу, в якій працювало 4 вчителі, 3092 крб. 23 коп.», - зазначалось в «Общем балансе уездного Земского сбора и всех специальных капиталов и сумм, находящихся в распоряжении Уманского земства к началу и к концу 1915 года» (стор. 165-167). Як свідчить Заєць Євгенія Микитівна, яка закінчила чотири класи Зеленьківської початкової школи в 1927 році, що директором школи в той час був Колодонос Семен Андрійович, а з учителів згадує Федора Аріфлейовича та Анастасію Андріївну. Євгенія Микитівна розповідає, що тоді вже закривали церкви і Закон Божий у школі вона не вивчала. Згадує, що найбільшим святом у нашій школі тоді були Шевченківські дні. Пам’ятає Євгенія Микитівна хати, у яких вечорами збиралася молодь і вчилася там грамоти. Отже, можна зробити висновок, що були організовані лікнепи, які сприяли розвитку й поширенню освіти.

У 1937 році на базі початкової школи було відкрито семирічну школу. У цій школі навчалося більше 300 дітей. На жаль, війна перервала навчально-виховний процес. У роки окупації школа не працювала. Після війни, 5 квітня 1944 року, у школі відновився навчально-виховний процес. Бажаючих навчатись, незважаючи на труднощі, було багато. У одному класі вони не поміщались, тому їх було поділено на два класи: «А» і «Б». У цих класах навчались діти з різницею у віці 3-4 роки. Діти хліборобів не мали в чому ходити в школу. Шкільну бібліотеку було знищено нацистами. Не вистачало устаткування, підручників, зошитів зовсім не було. Приміщення семирічної школи вимагало негайного ремонту. Семирічна школа проіснувала в Зеленькові до 1959 року. Незважаючи на труднощі, семирічна школа Зеленькова зробила помітний внесок у розвиток освіти в селі і навіть більше, бо саме у ній розпочинав навчання Балаєв Анатолій Джалілович – знавець біології, професор Київського Національного аграрного університету, автор багатьох наукових праць у галузі біології. Випускником школи цього періоду був Сатановський Петро Тихонович (1943 - 2006), який все своє життя присвятив ратній праці та охороні правопорядку в Україні. Учасник бойових дій. В мирний час він отримав медаль "За Відвагу". Відслуживши 31 рік, в чині полковника, він повернувся на Бáтьківщину де був обраний Головою села, а згодом керівником агрофірми "Зеленьків".

З 1959-1960 навчального року Зеленьківська школа стала називатись восьмирічною. Тут навчалися брати Рейнюки (Олег Леонідович та Володимир Леонідович), які досягли значних успіхів у військовій медицині, а також Войченко Петро Якович, який став військовим (всі служать в Росії). У 1967 році в селі було збудовано нову школу на 300 місць. Спорудження світлої, просторої, величної школи та введення її в дію (7 листопада 1967 року) було важливим кроком у зміцненні та вдосконаленні освіти на селі. У 1981 році було проведено капітальний ремонт школи: заасфальтовано подвір'я, доріжки, насаджено хвойні дерева, придбано для навчальних кабінетів технічні засоби (телевізори, кодоскопи), закуплено нові меблі. Останній випуск учнів Зеленьківської восьмирічної школи відбувся в 1986 році.

У 1987 році завдяки зусиллям керівників села, школи, батьків, сільської громади школа реорганізована в середню школу. 1991 рік в нашій школі гостинно відкрив свої двері наш шкільний музей народознавства «Бабусина хатка». У 1993 році керівництво колгоспу «Росія» подарувало школі комп'ютери III покоління. У 2001 році керівники товариства «Зеленьків» подарували школі комп'ютери IV покоління. У 2002 році - комп'ютер V покоління. У 2002 році(в грудні місяці) було завершено будівництво шкільної газової котельні, яка почала працювати із січня 2003 року. 2004 рік оновлення комп’ютерного класу стало важливою подією не тільки в житті школи, а й села. 2006 рік - біля школи було викопано криницю.

Сучасність[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народились:

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  • Пугач О. Село Зеленьків за 50 років./Тальнівський район/. Колос, 1966, 26 листопада

Посилання[ред. | ред. код]