Землетрус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Землетру́с ( англ. earthquake, earth shock, нім. Erdbeben n, unterirdische Stöß m) — короткотривалі, раптові струси земної кори, викликані перемінним переміщенням мас гірських порід у надрах Землі, чому сприяє порушення розтяжності осередка гірських порід і виникнення сейсмічних хвиль; під час сильних землетрусів, на поверхні Землі часто виникають щілини, скиди, зсуви, цунамі; часом землетруси спричинюють великі руйнування (наприклад, 1988 року у Вірменії).

Епіцентри землетрусів за період 1963-1998
Наслідки землетрусу.JPG

Серед усіх стихійних лих, за даними ЮНЕСКО, землетруси займають перше місце у світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.

Класифікація[ред.ред. код]

Залежно від причин і місця виникнення, землетруси поділяються на:

Виникнення землетрусу[ред.ред. код]

Виникнення землетрусу пов'язують головним чином з тектонічними процесами. Протягом року на Землі фіксується бл. 1 млн землетрусів. Виділяють гіпоцентр та епіцентр землетрусу. Від них у всі сторони розходяться сейсмічні хвилі. Осередки землетрусів перебувають на глибині 30-60 км, а інколи — на глибині до 700 км.

Найсильніші землетруси з початку 20 століття[ред.ред. код]

Таблиця найсильніших землетрусів з початку 20 століття
Місце Дата землетрусу Сила землетрусу Координати
1.Чилі 22 травня 1960 9,5 -38,24/-73,05
2.Протока Принца Вільяма, Аляска, США 28 березня 1964 9,2 61,02/-147,65
3.Біля західних берегів Півд.Суматри 26 грудня 2004 9,1 3,30/95,78
4.Камчатка 4 листопада 1952 9,0 52,76/160,06
5.Японія 11 березня 2011 8,9
6.Біля узбережжя Еквадору 31 січня 1906 8,8 1,0/-81,5
7.Рет острови, Аляска, США 13 жовтня 1963 8,7 51,21/178,50
8.Південна Суматра, Індонезія 28 березня 2005 8,6 2,08/97,01
9.Андреанові острови, Аляска, США 4 лютого 1965 8,6 51,56/-175,39
10.Ассам, Тибет 15 серпня 1950 8,6 28,5/96,5
11.Курильські острови 13 жовтня 1963 8,5 44,9/149,6
12.Банда море, Індонезія 1 лютого 1938 8,5 -5,05/131,62
13.Камчатка 3 лютого 1923 8,5 54,0/161,0
Наслідки землетрусу
Хвилі землетрусу

Поширення та історія[ред.ред. код]

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканічних виверженнях; ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід; ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією.

За історичний період землетруси не раз викликали руйнування і жертви. Наприклад (найбільші землетруси):

  • 1908 р. в Мессіні (Італія) -120.000 чол.,
  • 1923 р. в Токіо - 143.000 чол.,
  • 1976 р. в Тяньшані (Китай) - бл. 240.000 чол.,
  • 1999 р. в Туреччині - бл. 40.000 чол.,
  • 2001 р. в Індії – бл. 30 000 чол.

2004 р * 1737 р. у Калькутті (Індія) - 300.000 чол.,

Прогноз[ред.ред. код]

Див. Передбачення землетрусів

У зв'язку з цим одним з актуальних завдань є прогнозування місця і сили землетрусу, основане на спостереженнях за флуктуаціями полів Землі. Фундаментальніше завдання – прогноз не тільки місця і сили, але і часу 3., вирішене тільки в декількох випадках. З. можуть викликатися штучно (наприклад, ядерними вибухами).

Попередити землетруси точно поки що неможливо, хоча є ряд факторів передбачення (наприклад, біофізичних)

Оцінка сили землетрусу[ред.ред. код]

Див. також: Шкала Меркаллі

Оцінка дії З. з 2-ї половини XIX ст. здійснюється за допомогою спеціальних сейсмічних шкал. Найпоширеніша з них - 12-бальна шкала (шкала Ріхтера), варіанти якої прийняті в Європі, США. В деяких країнах, зокрема, Лат. Америки, прийнята 10-бальна шкала, в Японії - 7-бальна. В Україні прийнято 12-бальну шкалу (МСК-64) визначення сили землетрусу. Вивчає землетруси сейсмологія, спостереження за ними здійснює спеціальна сейсмічна служба.У далекому минулому люди не розуміли причини землетрусів.

Сейсмоактивність території України[ред.ред. код]

Докладніше у статті Сейсмічність України

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Ці зони: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. Жертв та значних руйнувань не зареєстровано. У сейсмічному плані найнебезпечнішими областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим. У 1998 році в Україні сталося 2 землетруси — в Криму та Закарпатті. На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6—7 балів (за шкалою МСК-64) у зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах −12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів, що швидко затухає на близькій відстані. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина). Прикарпаття відчуває вплив району Вранча (Румунія). У 19741976 роках тут мали місце землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів.

Зона Вранча і її вплив на Україну[ред.ред. код]

Докладніше: зона Вранча

Унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна зона Вранча розташована на ділянці стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат. В її межах осередки землетрусів розташовані в консолідованій корі, а також у верхній мантії на глибинах 80-160 км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів до 8-9 балів в епіцентрі в Румунії, Болгарії, Молдові. Глибокофокусність землетрусів зони Вранча обумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому що більша частина України перебуває в 4-6-бальній ділянці впливу цієї зони. У ХХ ст. в зоні Вранча сталося 30 землетрусів з магнітудою 6,5 балів. Катастрофічні землетруси у 1940 та 1977 роках мали магнітуду 7. Південно-західна частина України, що підпадає під безпосередній вплив зони Вранча, потенційно може бути віднесена до 8-бальної зони. Потенційно сейсмічно небезпечною територією можна вважати також Буковину, де в 1950–1976 рр. зафіксовано 4 землетруси інтенсивністю 5-6 балів.

Сейсмічна небезпека Одеської області зумовлена осередками землетрусів у масиві гір Вранча та Східних Карпат у Румунії. Починаючи з 1107 року до сьогодні там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів. Карпатські землетруси поширюються на значну територію. У 1940 році коливання відчувалися на площі 2 млн км. Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Вогнища сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20-40 км та 10-12 км на відстані 25-40 км від узбережжя з інтенсивністю 8-9 балів. Південне узбережжя Криму належить до регіонів дуже сейсмонебезпечних. За останні два століття тут зареєстровано майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів. Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім недавно. У 1987 році було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5-6 балів. Крім того, за палеосейсмотектонічними та археологічними даними встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько одного разу на 1000 років. У платформовій частині України виділено ряд потенційно сейсмотектонічних зон з інтенсивністю 4-5,5 балів. На території Кримського півострова зафіксовано понад 30 землетрусів. Так, катастрофічний землетрус 1927 року мав інтенсивність 8 балів. За інженерно-сейсмічними оцінками, приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, і у зв'язку з цим було визначено, що в окремих районах 30-50% забудови не відповідає сучасному рівню сейсмічного та інженерного ризику.

Див. також[ред.ред. код]

Категорія:Землетруси

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]