Землетрус
Землетру́си (англ. earthquake, earth shock; нім. Erdbeben n, unterirdische Stöß m) — короткотривалі, раптові струси земної кори, викликані перемінним переміщенням мас гірських порід у надрах Землі, чому сприяє порушення розтяжності осередку гірських порід і виникнення сейсмічних хвиль. У землетрусів є Вогняна точка та епіцентр землетрусу. Під час сильних землетрусів, на поверхні Землі часто виникають щілини, скиди, зсуви, цунамі; часом землетруси спричинюють великі руйнування (наприклад, 1988 року у Вірменії). Землетруси оцінюють по 12 бальній системі. Від одного до 5 балів майже не чутний землетрус, від 5 до 7 балів на верхніх поверхах багатоповерхівок гойдаються люстри, від 7 до 9 балів йдуть по стінах домів тріщини, від 9 до 12 руйнуються будинки.
Серед усіх стихійних лих, за даними ЮНЕСКО, землетруси займають перше місце у світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.
Зміст
Класифікація[ред. | ред. код]
Залежно від причин і місця виникнення, землетруси поділяються на:
- Тектонічні
- Вулканічні
- Обвальні
- Моретруси
- Техногенні або Антропогенні
- Мегаземлетруси
Виникнення землетрусу[ред. | ред. код]
Виникнення землетрусу пов'язують головним чином з тектонічними процесами. Протягом року на Землі фіксується бл. 1 млн землетрусів. Виділяють гіпоцентр та епіцентр землетрусу. Від них у всі сторони розходяться сейсмічні хвилі. Осередки землетрусів перебувають на глибині 30-60 км, а інколи — на глибині до 700 км.
Найсильніші землетруси з початку 20 століття[ред. | ред. код]
| Таблиця найсильніших землетрусів з початку 20 століття | |||
|---|---|---|---|
| Місце | Дата землетрусу | Сила землетрусу | Координати |
| 1.Чилі | 22 травня 1960 | 9,5 | −38,24/-73,05 |
| 2.Протока Принца Вільяма, Аляска, США | 28 березня 1964 | 9,2 | 61,02/-147,65 |
| 3.Біля західних берегів Півд. Суматри | 26 грудня 2004 | 9,1 | 3,30/95,78 |
| 4.Камчатка | 4 листопада 1952 | 9,0 | 52,76/160,06 |
| 5.Японія | 11 березня 2011 | 8,9 | |
| 6.Біля узбережжя Еквадору | 31 січня 1906 | 8,8 | 1,0/-81,5 |
| 7.Рет острови, Аляска, США | 13 жовтня 1963 | 8,7 | 51,21/178,50 |
| 8.Південна Суматра, Індонезія | 28 березня 2005 | 8,6 | 2,08/97,01 |
| 9.Андреанові острови, Аляска, США | 4 лютого 1965 | 8,6 | 51,56/-175,39 |
| 10.Ассам, Тибет | 15 серпня 1950 | 8,6 | 28,5/96,5 |
| 11.Курильські острови | 13 жовтня 1963 | 8,5 | 44,9/149,6 |
| 12.Банда море, Індонезія | 1 лютого 1938 | 8,5 | −5,05/131,62 |
| 13.Камчатка | 3 лютого 1923 | 8,5 | 54,0/161,0 |
Поширення та історія[ред. | ред. код]
Землетруси захоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканічних виверженнях; ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід; ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією.
За історичний період землетруси не раз викликали руйнування і жертви. Наприклад (найбільші землетруси):
- 1290 р. в районі затоки Бохайвань (Китай) загинуло бл. 100.000 чол.,
- 1556 р. в провінції Шеньсі — 830.000 чол.,
- 1908 р. в Мессіні (Італія) −120.000 чол.,
- 1923 р. в Токіо — 143.000 чол.,
- 1976 р. в Тяньшані (Китай) — бл. 240.000 чол.,
- 1999 р. в Туреччині — бл. 40.000 чол.,
- 2001 р. в Індії — бл. 30 000 чол.
2004 р * 1737 р. у Калькутті (Індія) — 300.000 чол.,
Прогноз[ред. | ред. код]
У зв'язку з цим одним з актуальних завдань є прогнозування місця і сили землетрусу, основане на спостереженнях за флуктуаціями полів Землі. Фундаментальніше завдання — прогноз не тільки місця і сили, але і часу 3., вирішене тільки в декількох випадках. З. можуть викликатися штучно (наприклад, ядерними вибухами).
Попередити землетруси точно поки що неможливо, хоча є ряд факторів передбачення (наприклад, біофізичних)
Оцінка сили землетрусу[ред. | ред. код]
Оцінка дії З. з 2-ї половини XIX ст. здійснюється за допомогою спеціальних сейсмічних шкал. Найпоширеніша з них — 12-бальна шкала (шкала Ріхтера), варіанти якої прийняті в Європі, США. В деяких країнах, зокрема, Лат. Америки, прийнята 10-бальна шкала, в Японії — 7-бальна. В Україні прийнято 12-бальну шкалу (МСК-64) визначення сили землетрусу. Вивчає землетруси сейсмологія, спостереження за ними здійснює спеціальна сейсмічна служба. У далекому минулому люди не розуміли причини землетрусів .
Сейсмоактивність території України[ред. | ред. код]
| Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проекту, додавши зображення до статті. |
Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Ці зони: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. Жертв та значних руйнувань не зареєстровано. У сейсмічному плані найнебезпечнішими областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим. У 1998 році в Україні сталося 2 землетруси — в Криму та Закарпатті. На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6—7 балів (за шкалою МСК-64) у зонах Тячів-Сигет, Мукачеве-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах −12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів, що швидко затухає на близькій відстані. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина). Прикарпаття відчуває вплив району Вранча (Румунія). У 1974–1976 роках тут мали місце землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів.
Зона Вранча і її вплив на Україну[ред. | ред. код]
Унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна зона Вранча розташована на ділянці стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат. В її межах осередки землетрусів розташовані в консолідованій корі, а також у верхній мантії на глибинах 80-160 км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів до 8-9 балів в епіцентрі в Румунії, Болгарії, Молдові. Глибокофокусність землетрусів зони Вранча обумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому що більша частина України перебуває в 4-6-бальній ділянці впливу цієї зони. У ХХ ст. в зоні Вранча сталося 30 землетрусів з магнітудою 6,5 балів. Катастрофічні землетруси у 1940 та 1977 роках мали магнітуду 7. Південно-західна частина України, що підпадає під безпосередній вплив зони Вранча, потенційно може бути віднесена до 8-бальної зони. Потенційно сейсмічно небезпечною територією можна вважати також Буковину, де в 1950–1976 рр. зафіксовано 4 землетруси інтенсивністю 5-6 балів.
Сейсмічна небезпека Одеської області зумовлена осередками землетрусів у масиві гір Вранча та Східних Карпат у Румунії. Починаючи з 1107 року до сьогодні там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів. Карпатські землетруси поширюються на значну територію. У 1940 році коливання відчувалися на площі 2 млн км. Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Вогнища сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20-40 км та 10-12 км на відстані 25-40 км від узбережжя з інтенсивністю 8-9 балів. Південне узбережжя Криму належить до регіонів дуже сейсмонебезпечних. За останні два століття тут зареєстровано майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів. Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім недавно. У 1987 році було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5-6 балів. Крім того, за палеосейсмотектонічними та археологічними даними встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько одного разу на 1000 років. У платформовій частині України виділено ряд потенційно сейсмотектонічних зон з інтенсивністю 4-5,5 балів. На території Кримського півострова зафіксовано понад 30 землетрусів. Так, катастрофічний землетрус 1927 року мав інтенсивність 8 балів. За інженерно-сейсмічними оцінками, приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, і у зв'язку з цим було визначено, що в окремих районах 30-50% забудови не відповідає сучасному рівню сейсмічного та інженерного ризику.
Див. також[ред. | ред. код]
- Інтенсивність землетрусу
- Гіпоцентр
- Магнітуда землетрусу
- Шкала Ріхтера
- Обвалення
- Обвальний землетрус
- Лісабонський землетрус 1755 року
- Кримський землетрус 1927 року
- Великий чилійський землетрус
- Сейсмографія
- Сейсмічність
- Сейсмічність України
- Антисейсмічне будівництво
- Землетрус в Японії (2011)
- Хронологія землетрусів
Джерела[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
Посилання[ред. | ред. код]
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Землетрус |
- Огляд можливих землетрусів в Україні у 2010 році.
- Інформація про сильні землетруси світу.
- (англ.) Карти (в реальному часі): Землетруси останнього тижня.
- (англ.) Earthquake Hazards Program — програма дослідження землетрусів Геологічної служби США USGS.
- European-Mediterranean Seismological Centre
| |||||||||||||||||