Земля Загублених, або Маленькі страшні казки
| Автор | Калитко Катерина Олександрівна |
|---|---|
| Країна |
 Україна |
| Мова | українська |
| Видавництво | Видавництво Старого Лева |
| Видано | 2017 |
| Сторінок | 224 |
«Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» — збірка оповідань Катерини Калитко, яка вийшла у Видавництві Старого Лева у 2017 році в серії короткої прози й есеїстики.
Опис книги[ред. | ред. код]
Земля Загублених щодня дрейфує морями альтернативної географії строго паралельно із нашою щоденною, звичною географією. Земля Загублених виникла для того, щоб надто інші люди, витіснені з «нормального» світу, мали куди піти. Виросла з потреби в укритті та оперті. Вона перероджується і розростається щоразу, коли черговий інакший переживає свою відкинутість, і тому постійно оточена водою, як ембріон. Тому й усі неймовірно різні люди цього малого світу — так чи інакше родичі, так чи інакше повторюють долі одне одного. Ця книжка в ритмі дихання — про них. Кожна історія — як міст через воду, щоб пройти і навчитися дихати в унісон з іншими.[1]
Критика[ред. | ред. код]
Вже з першого погляду назва збірки обіцяє параболічність наративу, формує горизонт очікування і метод прочитання, а також етичний орієнтир: дослідження народжених у глибинах душі джерел страху — темної частини людини й світу. А щоб випробування було читачеві по силах, авторка обіцяє, що вони будуть «маленькі»: дозовані страхи на будь-який смак, запаковані у форму казки. Казка-парабола К.Калитко від казки традиційної успадкувала наявність другого плану (що часом надто домінує над першим), символічність образів (не завжди читабельну) та частково — фантастичність оповіді, яку в деяких оповіданнях підміняє гіперреалізм. Настанову для майбутнього прочитання можна звести до такої: жодної буквальності в інтерпретації, пошук другого дна і формування загальної картини — або карти — Землі Загублених, адже всі тексти збірки так чи інак пов'язані цією темою-загадкою: хто ці загублені, ким загублені, в якій землі й наскільки — питання, що не залишають читача до останньої сторінки і, на щастя, в останньому тексті таки знаходять часткову відповідь, решта ж смислів — на інтерпретаційній совісті та потузі читача.[2]
Нагороди[ред. | ред. код]
Була відзначена премією «Книга року Бі-Бі-Сі — 2017».[3]
Калитко стала лауреатом однієї з найпрестижніших літературних нагород для українських письменників — премії ім. Конрада-Коженьовського.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Земля Загублених. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
- ↑ Хто кого загубив у Землі Загублених, або Що найстрашніше у маленьких страшних казках Катерини Калитко?. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 5 жовтня 2017. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
- ↑ Катерина Калитко – «Земля загублених, або Маленькі страшні казки». The Village Україна. 19 грудня 2017. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
- ↑ Володарський, Автор: Юрій (18 листопада 2017). Щастя уривками: три книги листопада. K.Fund Media (uk-UA) . Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.