Земля Олександри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Земля Олександри
рос. Земля Александры

Карта
Географія
80°38′38″ пн. ш. 46°49′50″ сх. д. / 80.64388888891667762° пн. ш. 46.83055555558333083° сх. д. / 80.64388888891667762; 46.83055555558333083Координати: 80°38′38″ пн. ш. 46°49′50″ сх. д. / 80.64388888891667762° пн. ш. 46.83055555558333083° сх. д. / 80.64388888891667762; 46.83055555558333083
МісцерозташуванняБаренцове море
АкваторіяПівнічний Льодовитий океан
Група островівЗемля Франца-Йосифа
Площа1095 км²
Довжина70 км
Ширина30 км
Країна
 Росія
Адм. одиницяАрхангельська область
Населення5 осіб
Відкрито1880
Земля Олександри. Карта розташування: Росія
Земля Олександри
Земля Олександри
Земля Олександри (Росія)
Мапа

CMNS: Земля Олександри у Вікісховищі

Земля Олександри (рос. Земля Александры) — острів архіпелагу Земля Франца-Йосифа. Адміністративно входить до складу Приморського району Архангельської області Росії. Знаходився на території державного природного заказника федерального значення «Земля Франца-Йосифа».

На північному сході острова знаходиться півострів Полярних Льотчиків. Найвища точка острова — крижаний купол Місячний — 382 метра над рівнем моря. Найвища точка на не покритій льодом суші — 68 метрів.

Іл-76 приземляється на Землі Олександри.

На острові знаходилися:

На острові з 1981 року розташована прикордонна застава «Нагурське». З травня 2007 року — база прикордонної служби ФСБ Росії «Нагурське»[1][2] 80°48′38″ пн. ш. 47°39′01″ сх. д. / 80.8106806° пн. ш. 47.6504722° сх. д. / 80.8106806; 47.6504722 80°48′38″ пн. ш. 47°39′01″ сх. д. / 80.8106806° пн. ш. 47.6504722° сх. д. / 80.8106806; 47.6504722 80°48′38″ пн. ш. 47°39′01″ сх. д. / 80.8106806° пн. ш. 47.6504722° сх. д. / 80.8106806; 47.6504722

У 2007 році на острові було розпочато будівництво військової бази Арктичний трилисник.

У 2008 році інфраструктура полярної станції була оновлена, в складі нового містечка для прикордонників були побудовані адміністративно-житловий корпус площею 5000 м², гараж, енергоблок, склад ПММ, споруди водопостачання і каналізації[3].

З 2014 року на території бази дислокується підрозділ протиповітряної оборони Північного флоту Росії. Будівництво завершено в 2016 році.

Аеродром «Нагурське» увійшов до числа 13 аеродромів, які мають бути відновлені для використання в зв'язку зі створенням 1 грудня 2014 року Об'єднаного стратегічного командування «Північ»[4].

Історія

[ред. | ред. код]
Земля Олександри на фрагменті оглядової карти. Атлас командира РСЧА 1938 рік.

Острів був відкритий експедицією англійця Бенджаміна Лі Сміта і названий на честь королеви Олександри Данської[5][6]. Гідрометеорологічна станція, аеродром, а в минулому і 31-я окрема радіолокаційна рота були названі в честь льотчика Яна Нагурського.

Під час Німецько-радянської війни в західній частині острова діяла німецька метеостанція, названа «Шукач скарбів», а також база відстою і дозаправки підводних човнів. Метеостанція була відкрита в рамках проекту під кодовою назвою «Вундерланд» («Країна чудес») в 1943 році і пропрацювала до липня 1944 року[7]. Залишки цієї бази виявив в 1947 році полярний льотчик І. П. Мазурук, підшукуючи на острові місце для арктичної авіабази. Радіометеостанціі розміщувалася в капітальних будинках-бліндажах з подвійними стінами, плексигласовими вікнами, із замаскованими під сніг білими дахами.

У 1981 році була введена в лад прикордонна застава «Нагурська»[8] .

У 1980-х роках селище об'єднувало полярну станцію «Нагурська» і кілька військових і наукових містечок (прикордонна застава, комендатура, частина ППО СРСР (в/ч 03184) і ін.). У 1990-ті роки більшість об'єктів було закрито.

Станом на 2016 рік на острові ведеться будівництво цілорічної злітної смуги в інтересах МО РФ, де має бути розміщена ланка винищувачів і два паливозаправники Іл-78. Також ведеться будівництво адміністративно-побутового комплексу Арктичний трилисник замкнутого циклу площею 14 000 м²[9] .

Куполи і льодовики

[ред. | ред. код]

Більша частина території покрита двома льодовиковими куполами: Місячним і Кропоткіна. Найбільші льодовики Місячного купола — льодовик Вустер, Норденшельд і Паєра.

Озера

[ред. | ред. код]

На вільної від крижаних куполів території безліч озер. З них найбільші Качине і Крижане.


Найближчі острови

[ред. | ред. код]

Малі:

Великі

Топографічні карти

[ред. | ред. код]
поляр. ст. Нагурское
U-38-XXVIII,XXIX,XXX
полуостров Армитидж
U-39-XXV,XXVI,XXVII
м. Мэри-Хамсуорт
U-38-XXXI,XXXII,XXXIII
полуостров Сумгина
U-38-XXXIV,XXXV,XXXVI
Земля Георга
U-39-XXXI,XXXII,XXXIII

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сусликов А. Станция Нагурская. Следующая остановка — Северный полюс // Вечерний Мурманск. — 2007. — № 172 (12 липня). Архівовано з джерела 10 лютого 2015.
  2. Вид базы в 2008 году. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 27 жовтня 2017.
  3. Премьер-министр России Владимир Путин в рамках поездки на Землю Франца-Иосифа посетил самую северную российскую пограничную заставу. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 23 вересня 2020.
  4. Воздушно-десантные войска осваивают Арктику. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 23 вересня 2020.
  5. Поспєлов Є. М. Географические названия России: топонимический словарь: более 4000 единиц. — М.: АСТ; Астрель, 2008. — 523, [5] с. — ISBN 978-5-17-054966-5 (АСТ); ISBN 978-5-271-20728-0 (Астрель)
  6. William J. Mills. Exploring Polar Frontiers: A Historical Encyclopedia. [Архівовано 5 травня 2018 у Wayback Machine.] — ABC CLIO, 2003. — Volume 1, A-L. — ISBN 1-57607-423-4.
  7. Александр Обоимов (08.04.2013). Возвращение метеонаблюдений на о. Земля Александры. // ФГБУ «Северное управление по гидрометеорологии и мониторингу окружающей среды». Архів оригіналу за 7 квітня 2021. Процитовано 23 вересня 2020.
  8. Андрей Калюта. Ледяной форпост России. // Офицеры России. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 вересня 2020.
  9. На Земле Александры разместят звено Су-34 или МиГ-31 [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] // Военное информационное агентство