Зеркаль Олена Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лана Володимирівна Зеркаль
Лана Володимирівна Зеркаль
Україна Заступниця Міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції
20 серпня 2014 — 28 листопада 2019
Народилася 24 червня 1973(1973-06-24) (49 років)
Київ
Відома як дипломат
Країна Україна
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Діти 2 сини
Професія Правознавець, дипломат
Нагороди
Заслужений юрист України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Лана Володимирівна Зеркаль, чи Олена Зеркаль[1] (нар. 24 червня 1973, Київ) — українська дипломатка. Заслужена юристка України (2009). Колишня заступниця Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції[2]. Надзвичайний і Повноважний Посол (2016)[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 24 червня 1973 року в Києві. 1998 року закінчила юридичний факультет Київського університету ім. Шевченка та у 2007 році факультет міжнародних відносин Інституту міжнародних відносин КНУ. 2008 року закінчила магістратуру КНУ, магістр міжнародних відносин. Володіє англійською та французькою мовами.

  • Січень 1991 — лютий 1992 — лаборантка КНУ ім. Шевченка.
  • Лютий 1992 — травень 1994 — секретарка директора «Інсофттех»
  • Травень 1994 — червень 2000 — юрисконсультка АТЗТ «Укрпобуттехніка»
  • Грудень 2001 — січень 2005 — заступниця директора, директорка Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України.
  • Січень 2005 — квітень 2011 — директорка Державного департаменту з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України.
  • 2005 — очолювала делегацію України на конференції за участю представників Міністерств юстиції України та Польщі з питань європейської інтеграції[4].
  • 2006 — член постійної українсько-литовської комісії з питань європейської інтеграції[5].
  • 2007—2013 — член делегації України для участі у переговорах з ЄС щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС[6][7].
  • 2008 — член делегації України в переговорах з Європейською комісією стосовно укладення Рамкової угоди між Україною та Європейським Співтовариством про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства[8].
  • 2010 — член делегації України в переговорах з Європейською комісією щодо змін до Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз[9].
  • Квітень 2011 — травень 2013 — директорка Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України.
  • З 2011 — член колегії Державної виконавчої служби України[10].
  • 2012 — член Міжвідомчої Координаційної ради з питань побудови електронного реєстру пацієнтів Міністерства охорони здоров'я України[11].
  • З 2012 — член колегії Державної реєстраційної служби України[12].
  • 10 квітня 2013 — взяла участь у засіданні Комітету ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, де доповідала на тему: «Збір та використання персональних даних про особу в контексті захисту прав людини»[13].

Робота в МЗС України[ред. | ред. код]

З 20 серпня 2014 — 25 листопада 2019[14][15] — заступниця Міністра закордонних справ України, в обов'язки якої входили питання європейської інтеграції. Її називають одним зі співавторів Угоди про асоціацію[джерело?]. Брала участь у переговорах як щодо політичної, так і економічної частини Угоди, представляючи Міністерство юстиції України в переговорному процесі; представляла Україну в міжнародних судах у справах проти Росії та брала участь в тристоронніх переговорах про «зимові пакети» постачання російського газу до України у 2014—2016 роках[16].

З 6 по 9 березня 2017 року очолювала українську делегацію в Міжнародному суді ООН в Гаазі, де проходили громадські слухання за позовом України проти Росії: відшкодування збитків, заподіяних терактами за підтримки РФ (збитий рейс MH17 Малайзійських авіаліній, обстріли мирних жителів у Волновасі та Маріуполі, обстріл мирних жителів в Краматорську, теракт у Харкові тощо)[17].

Після інавгурації Президента Зеленського у травні 2019 року з'явилась інформація про її призначення на посаду заступниці голови Адміністрації Президента[18][19], проте наступного дня відповідний Указ було скасовано[20].

28 листопада 2019-го вона подала заяву про відставку.

Робота після відставки з держслужби[ред. | ред. код]

Із січня 2020 року Зеркаль була радницею тодішнього голови правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва та представляла його у зв'язках зі стейкхолдерами[21][22]. З 14 травня 2020-го очолювала захист «Нафтогазу» в судах у суперечках з Газпромом та РФ[23][24].

26 травня 2021 року заявила, що завершила працювати в «Нафтогазі»[22].

Із 1 червня 2021 року — радниця Міністра енергетики України Германа Галущенка[25][26].

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Кисельов. Авторське». Гість програми Олена Зеркаль. Ефір від 29 липня 2018 року / 1,04 хв. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 6 грудня 2019. 
  2. Кабмін призначив заступників міністрів з питань євроінтеграції. Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 22 серпня 2014. 
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 570/2016 Про присвоєння дипломатичних рангів. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 22 грудня 2016. 
  4. Українські експерти вивчали досвід Польщі у сфері євроінтеграції 05.09.2005. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 17 вересня 2014. 
  5. МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 04.05.2006 N 159 Про забезпечення проведення Другого засідання Постійної Українсько-Литовської комісії з питань європейської інтеграції. Архів оригіналу за 06.10.2014. Процитовано 17.09.2014. 
  6. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ N 76/2007 Про делегацію України для участі у переговорах з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 804/2010 Про деякі питання переговорів з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Архів оригіналу за 17 вересня 2014. Процитовано 17 вересня 2014. 
  8. РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 234/2008-рп Про делегацію України для участі у переговорах з Європейською Комісією стосовно укладення Рамкової угоди між Україною та Європейським Співтовариством про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства. Архів оригіналу за 17 вересня 2014. Процитовано 17 вересня 2014. 
  9. Янукович вирядив делегацію для переговорів з Єврокомісією про спрощення віз. Архів оригіналу за 18 вересня 2014. Процитовано 17 вересня 2014. 
  10. ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА УКРАЇНИ НАКАЗ 26.09.2011 року № 37/2 Про затвердження складу колегії Державної виконавчої служби України. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 червня 2022. 
  11. МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ НАКАЗ N 611 03.08.2012 м. Київ Про створення Міжвідомчої Координаційної ради з питань побудови електронного реєстру пацієнтів. Архів оригіналу за 17.09.2014. Процитовано 17.09.2014. 
  12. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ НАКАЗ 24.01.2012 № 103 Про утворення колегії Державної реєстраційної служби України. Архів оригіналу за 23.09.2015. Процитовано 17.09.2014. 
  13. У Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин відбулись слухання на тему: «Збір та використання персональних даних про особу в контексті захисту прав людини». Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 17 вересня 2014. 
  14. Зеркаль написала заяву про звільнення з МЗС. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019. 
  15. Розпорядження КМУ від 20 серпня 2014 р. № 752-р. zakon0.rada.gov.ua. 20 серпня 2014. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 10 липня 2019. 
  16. Ексзаступник міністра Олена Зеркаль стала радницею Коболєва в «Нафтогазі». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021. 
  17. Стало відомо, хто представлятиме Україну в суді ООН проти РФ. LIGA. 24 лютого 2017. Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 10 липня 2019. 
  18. Указ Президента України №309/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 21 травня 2019. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 10 липня 2019. 
  19. Зеркаль відмовилась від посади заступника глави АП - джерела. Українська правда. 22 травня 2019. Архів оригіналу за 22 травня 2019. Процитовано 22 травня 2019. 
  20. Указ Президент України №315/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 22 травня 2019. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 10 липня 2019. 
  21. Олена Зеркаль стала радником голови правління Нафтогазу. www.naftogaz.com. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 26 травня 2021. 
  22. а б Зеркаль заявила, що завершила працювати в «Нафтогазі». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021. 
  23. Зеркаль очолила захист "Нафтогазу" в судах проти Росії. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 14 травня 2020. 
  24. Зеркаль очолила захист «Нафтогазу» у справах проти Росії. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021. 
  25. Зеркаль після звільнення з "Нафтогазу" стала радником міністра енергетики. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021. 
  26. У Міненергетики повідомили, що Зеркаль стала радником міністра. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021. 
  27. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 620/2009 Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 17 вересня 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]